головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача суддів Акулової Н.В. Кочерової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." на рішення від на та постанову від Господарського суду міста Києва 04.02.2016 Київського апеляційного господарського суду 04.04.2016 у справі господарського суду № 910/31188/15 міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про стягнення 82 040,47 грн. за участю представників:

від позивача - Безнощенко К.В.

від відповідача - Павлюк С.В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/31188/15 (головуючий суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Шевченко Е.О., Зубець Л.П.), у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (позивач) відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", статей 2, 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (клієнт) та Закритим акціонерним товариством "Альфа Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство, "Альфа Банк" (банк) укладено договір банківського рахунку № 107669, згідно з яким банк відповідно до чинного законодавства України відкриває клієнту поточний рахунок, і після отримання від податкового органу про взяття рахунку на облік здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання (стягнення). Операції по рахунку можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 2.3.2 договору передбачено, що банк зобов'язаний своєчасно протягом операційного часу та з урахуванням сум, що надходитимуть на рахунок протягом операційного дня (поточні надходження), здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог чинного законодавства України, що регламентують порядок здійснення безготівкових розрахунків в національній та іноземних валютах.

Позивач зазначає, що на виконанні у відповідача знаходяться платіжні доручення ініційовані позивачем на проведення розрахункових операцій, які не виконані банком.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про стягнення 82 040,47 грн. пені за порушення банком умов договору.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Частиною 3 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про санкції" встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

У частині 3 статті 5 вказаного Закону зазначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.

Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке введено в дію Указом Президента України від 16.09.2015 № 549/2015 (549/2015) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

У пункті 3 рішення РНБО вказано, що Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України, за участю Національного банку України та Генеральної прокуратури України доручено забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

01.10.2015 Національний банк України, керуючись Законами України "Про санкції" (1644-18) та "Про Національний банк України" (679-14) , Указом Президента України від 16.09.2015 № 549/2015 (549/2015) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"", прийняв постанову № 654 "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (v0654500-15) .

Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 1, абз. 2, 4, 5, 7, 8, 10 підпункту 7 пункту 1 банкам України: - вжити заходів щодо запобігання виведенню за межі України капіталу особами, зазначеними в санкційному списку, до яких застосовано санкцію "запобігання виведенню капіталів за межі України"; -зупинити виконання фінансових зобов'язань на користь осіб, зазначених у санкційному списку, до яких застосовано санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань", - у повному обсязі, а на користь осіб, до яких застосовано санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань (заборона надавати кредити, позики, фінансову допомогу, гарантії; заборона здійснювати кредитування через купівлю цінних паперів; заборона придбання цінних паперів)", - в частині переліку заходів, визначених санкцією: надання кредитів, у тому числі через купівлю цінних паперів, позик, фінансової допомоги, гарантій; придбання цінних паперів; - заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційному списку, зокрема, банк зобов'язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційному списку, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції "блокування активів", "зупинення фінансових операцій" та/або "запобігання виведенню капіталів за межі України; - банк зобов'язаний відмовити особі, зазначеній у санкційному списку, до якої застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", у здійсненні операції за її банківським рахунком з використанням електронного платіжного засобу; - банк зобов'язаний відмовити клієнту у виконанні будь-якого розрахункового документа на користь особи, зазначеної в санкційному списку, до якої застосовано санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань"; - банк повертає клієнту розрахунковий документ без виконання і проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на Закон України "Про санкції" (1644-18) та Указ Президента України від 16.09.2015 № 549/2015 (549/2015) ), що засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, який виконує функції контролера.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 у справі № 826/24573/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016, відмовлено ТОВ "М.С.Л." у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування підпунктів 5, 6 пункту 1, абз. 2, 4, 5, 7, 8, 10 підпункту 7 пункту 1, пункт 2 постанови Правління Національного банку України "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

У листі Заступника секретаря РНБО № 192/23-7-3 від 29.01.2016 вказано, що пунктом 98 додатка 2 до рішення Ради національної безпеки і охорони України від 02.09.2015 Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до ТОВ "М.С.Л." передбачено застосування таких обмежувальних заходів" - блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; - запобігання виведенню активів за межами України; - зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; - припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; - заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунку з вини банку, а також за несвоєчасне чи неправильне, з вини банку, зарахування сум, які належать клієнту, банк сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору операції по рахунку можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк" відмовив у виконанні розрахункових документів позивача на підставі чинної постанови Національного банку України від 01.10.2015 № 654 (v0654500-15) "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Тобто невиконання платіжних доручень банку виникло не з вини ПАТ "Альфа Банк", відтак відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 4.1 договору.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на безпідставне застосування постанови Національного банку України № 654 від 01.10.2015 (v0654500-15) до правовідносин, які виникли до її прийняття, оскільки вказаною постановою не визначаються види санкцій, що підлягають застосуванню до позивача, а забезпечується механізм реалізації санкцій, встановлених рішенням РНБО та введених в дію указом Президента України від 16.09.2015 № 549/2015 (549/2015) .

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.