треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, м. Львів,

про визнання протиправним та скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - Морочинський А.М. предст. (дов. від 30.12.2015)

Відділення - Макарчук Д.І. предст. (дов. від 05.04.2016)

третіх осіб - не з'явилися

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відділення про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013 № 101 у справі № 1-02-135/2012 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи № 914/3026/13 рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2015 (суддя Коссак С.М.) позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 3 Рішення АМК; в частині скасування пункту 4 Рішення АМК провадження у справі № 914/3026/13 припинено; стягнуто з Відділення на користь Товариства 1147,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 10 009,60 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (судді Кордюк Г.Т. - головуючий, Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення місцевого господарського суду зі справи № 914/3026/13 скасовано; прийнято нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

· визнано, що Товариство займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з утримання гуртожитку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 у 2012 - поточному періоді 2013;

· визнано дії Товариства, які полягають у розрахунку та застосуванні тарифів на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 без врахування спеціальних норм Примірного положення про гуртожитки, що затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 № 208 (208-86-п) , порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

· за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.;

· зобов'язано Товариство до 01.10.2013 провести розрахунок тарифів на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 із дотриманням спеціальних норм Положення.

- Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

· Товариство є власником та балансоутримувачем гуртожитку по АДРЕСА_1;

· гуртожиток по АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності та на обслуговуванні Товариства, має статут гуртожитку для проживання мешканців, що займають приміщення, які знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, що не перебувають у сімейних відносинах;

· Товариство займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з утримання гуртожитку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 у 2012 - поточному періоді 2013;

· згідно з помісячними калькуляціями тарифів на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 розрахунки тарифів у досліджуваний період проведено без дотримання спеціальних норм Примірного положення про гуртожитки, що затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 № 208 (208-86-п) , яким встановлюється порядок надання жилої площі у гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання;

· ремонт опалення гуртожитку, роботи з монтажу холодного водопостачання, оплата вартості матеріалів, ремонт ліфта пасажирського, проведення експертного обстеження і технічного діагностування ліфта пасажирського відповідно до розділу IV "Експлуатація гуртожитку, його утримання і ремонт" Положення повинні здійснюватися за рахунок коштів Товариства, а не за рахунок мешканців гуртожитку;

- згідно висновку від 04.08.2014 № 4205 судової будівельно-технічної експертизи у справі № 914/3026/13, яка виконана на виконання ухвали суду від 30.10.2013 Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, витрати на роботи, проведені в будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, а також на придбання товарно-матеріальних цінностей згідно видаткових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, актів наданих послуг не є капітальним ремонтом, а є витратами на проведення робіт по здійсненню поточного ремонту будівлі гуртожитку.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Статтею 1 Закону "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 13 Закону № 2210 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;

- проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Передумовою для належної кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним становищем є наявність або відсутність альтернативного суб'єкта з надання відповідних послуг саме в межах досліджуваного Відділенням ринку (по АДРЕСА_1), а не взагалі; Товариством не подано доказів наявності у нього конкурентів у період з 2012 року по травень 2013 року на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій стосовно названого будинку, що знаходиться у власності та на утриманні (обслуговуванні) позивача.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд врахувавши, що будинок гуртожитку знаходиться на балансі Товариства і саме Товариство надавало послуги з утримання будинку і прибудинкової території у досліджуваний період, дійшов обґрунтованого висновку про правомірне визнання Товариства монополістом на ринку послуг з утримання гуртожитку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 у відповідний період (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК).

Місцевий господарський суд, у свою чергу не врахував, що монопольне (домінуюче) становище на певному ринку не є порушенням, на відміну від зловживання таким становищем, і, визнаючи недійсним (скасовуючи) пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК у своєму рішенні не навів жодного мотивування щодо помилковості застосування Відділенням Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р (z0317-02) .

Як вірно зазначено апеляційним господарським судом у вирішенні зазначеного спору, формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинно було здійснюватися з урахуванням спеціальних вимог Примірного положення про гуртожитки, що затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 № 208 (208-86-п) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), і яке встановлювало порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання (далі - Положення).

Так, згідно з пунктом 23 вказаного Положення капітальний ремонт гуртожитків провадиться за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, у віданні яких перебувають гуртожитки.

Відповідно до пункту 24 Положення поточний ремонт гуртожитків (крім приміщень що перебувають у відособленому користуванні громадян) провадиться за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, у віданні яких перебувають ці гуртожитки.

Поточний ремонт приміщень, які перебувають у відособленому користуванні громадян (побілка стелі, побілка, фарбування або обклеювання шпалерами стін, фарбування радіаторів, віконних рам з внутрішнього боку, підвіконників, дверей та вбудованих шаф і антресолей, вставляння шибок, фарбування або покриття лаком підлог, ремонт електропроводки), провадиться за рахунок мешканців.

Аналогічні положення містяться у новому Положенні про гуртожитки, яке затверджене наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84 (z0778-15) , зареєстроване в Мін'юсті 03.07.2015 за № 778/27223.

Апеляційним господарським судом, на відміну від місцевого господарського суду, встановлено відсутність доказів, які підтверджували б проведення поточного ремонту у приміщеннях, що перебувають у відособленому користуванні громадян, що, у свою чергу, було б підставою для включення таких витрат до тарифу на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території.

Судом апеляційної інстанції також вірно зазначено про те, що невідповідність у розпорядженні адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення від 27.06.2012 № 93Р у справі № 1-02-135/2012 "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (згідно з яким виявлені ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції полягали у розрахунку Товариством тарифів на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території без дотримання вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (869-2011-п) ) та в Рішення АМК (у якому досліджувалося питання щодо відповідності формування Товариством тарифів вимогам Положення) не може вважатися порушенням законодавства при прийнятті спірного рішення та бути підставою для його скасування, оскільки остаточні висновки за результатами розгляду справи про порушення законодавства викладаються органом Антимонопольного комітету України в рішенні про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до статті 48 Закону № 2210, з огляду на те, що в процесі розгляду справи встановлюються факти наявності чи відсутності конкретних порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши, що Рішення АМК прийнято з дотриманням приписів чинного законодавства та в межах наданих Відділенню повноважень, за встановленої ним відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, - дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності й підстав для задоволення позову Товариства.

При цьому, апеляційним господарським судом вірно зазначено про безпідставність припинення місцевим господарським судом провадження у справі в частині вимог про скасування пункту 4 Рішення АМК (з посилання на втрату чинності Положенням), з огляду на те, що на момент прийняття Рішення АМК Положення було чинним, і Відділенням правомірно прийнято рішення з урахуванням приписів наведеного Положення.