Рогач Л.І.- головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 908/6157/15 Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП ПМК" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 1041219,10 грн. за участю представників: позивача не з'явився відповідача не з'явився

18.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "МП ПМК" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" 1041219,10 грн., з яких 1004400 грн. заборгованості за поставлений товар, 23610,28 грн. пені, 6769,65 грн. суми інфляційних втрат, 6439,17 грн. трьох відсотків річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору обов'язку сплатити кошти та на приписи статей 526, 549, 551, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач не надав письмових пояснень по суті позову, натомість 14.01.2016 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до повернення матеріалів справи зі Слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області та направити матеріали справи до Слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області для перевірки в рамках кримінального провадження наявності чи відсутності факту поставки позивачем відповідачу товару за договором, який був у використанні, невідповідності товару вимогам щодо якості, встановлення порушень діючого валютного та податкового законодавства і в залежності від встановленого наявність/відсутність в діях сторін договору ознак, переслідуваних у кримінальному порядку.

Також 28.01.2016 відповідач подав інше клопотання про зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на розгляд судом в порядку кримінального провадження справи за звинуваченням службової особи Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", тобто, відповідача у справі, у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні під час складання тексту договору поставки з позивачем.

Позивач заперечив проти зупинення провадження у справі, зазначивши, що питання вчинення злочину посадовою особою відповідача не позбавляють відповідача від виконання обов'язку за укладеним та виконаним належним чином договором та не впливають на розгляд даної справи.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.02.2016 (суддя Смірнов О.Г.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 1004400 грн. заборгованості за поставлений товар, 23610,28 грн. пені, 6769,65 грн. суми інфляційних втрат, 6439,17 грн. трьох відсотків річних, 15618, 29 грн. витрат зі сплати судового збору, 10000 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (судді: Стойка О.В. - головуючий, Бойченко К.І., Попков Д.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм процесуального права, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: суди порушили приписи частин першої та другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України та не зупинив провадження у справі за наявності судового розгляду кримінальної справи, факти, встановлені у якій, мають преюдиціальне значення відповідно до частин третьої та четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не надіслав матеріали даної справи правоохоронним органам для перевірки в рамках іншого кримінального провадження; суди не врахували, що при визначенні ціни отриманого товару мало місце кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим відповідач не згоден з ціною товару; в матеріалах справи відсутні належні докази понесення позивачем витрат з оплати послуг адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги у цій справі; позивач не виконав вимоги ухвали суду та не надав витребувані судом оригінали доказів, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника; до Вищого господарського суду України надійшла заява від позивача про неможливість бути присутнім у судовому засіданні, в якій заявник просив суд здійснити розгляд касаційної скарги без його участі.

У відзиві відхилено доводи касаційної скарги, як необґрунтовані, позивач просить суд залишити прийняті у справі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27.10.2014 сторони уклали договір поставки № 140386, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов'язався у 2014 році поставити відповідачу товари, зазначені в специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Відповідно до пункту 10.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно з підпунктами 1.2, 1.3, 3.3, 3.5 договору, кількість, ціна, найменування (номенклатура, асортимент) товарів зазначається у специфікації.

Пунктом 4.2 договору встановлений строк оплати поставленого товару протягом 90 (дев'яноста) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акта приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату товарів.

На виконання умов договору 27.10.2014 сторони підписали специфікацію на загальну суму 1171800,00 грн разом з ПДВ, якою узгодили поставку вводів ККР за кодом 30.20.4 в загальній кількості 28 шт. за ціною 34875,00 грн. за одиницю без ПДВ.

Суд також встановив, що факт отримання відповідачем товару на загальну суму 1004400,00 грн підтверджується видатковими накладними: № РН-331 від 27.10.2014 на суму 669600,00 грн. з ПДВ, № РН-349 від 17.12.2014 на суму 334800,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортними накладними № 450 від 27.10.2014, № 562 від 17.12.2014, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Для оплати поставленого товару позивач у відповідності до умов договору виставив відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000188 від 27.10.2014 на суму 669600,00 грн. та № СФ-0000207 від 17.12.2014 на суму 334800,00грн., засвідчені копії яких, наявні в матеріалах справи.

Сторонами 25.05.2015 підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі товару за договором, чим розпочався перебіг строку оплати за отриманий товар.

Обставини щодо факту укладення договору, належного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки відповідачу товару за спірними накладними, отримання його останнім без претензій та зауважень, настання моменту порушення права позивача на отримання оплати за спірний товар після перебігу 90-денного строку (банківських днів) з дати підписання актів прийому-передачі товару, тобто з 01.10.2015, також встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.08.2015 у справі № 908/3598/15, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором поставки підтверджено наявними матеріалами справи та оригіналами документів, оглянутими в судовому засіданні; перебіг строку оплати за поставлений товар розпочинається з 25.05.2015, а прострочка платежу настала 01.10.2015; перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, річних та інфляційних втрат, суд також визнав його вірним та, відтак, задовольнив позовні вимоги.

На підставі наданого позивачем договору про надання юридичних послуг, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, акта приймання-передачі послуг, платіжного доручення про сплату 10000 грн суд також відшкодував позивачу за рахунок відповідача судові витрати на послуги адвоката.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд вказав, що: наявність чи відсутність поставки товару за договором № 140386 від 27.10.2014 суд має можливість встановити самостійно в межах розгляду господарського спору, а дослідження інших питань щодо порушення позивачем вимог податкового та валютного законодавства не входить до предмету доказування; факти, які будуть встановлені при вирішенні кримінальної справи № 1-кп/331/575/2015, матимуть преюдиціальне значення лише щодо питання наявності чи відсутності діяння, передбаченого частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, у діях посадової особи відповідача ОСОБА_6 та факту вчинення вказаного діяння цією особою, що не впливає на збирання та оцінку доказів у даній справі. Також суд взяв до уваги наявність у кримінальному провадженні цивільного позову відповідача до ОСОБА_6 про стягнення з останнього 628400 грн.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд відхилив доводи апеляційної скарги з тих мотивів, що підстав для неможливості розгляду даної справи судом не встановлено, а висновки місцевого господарського суду ґрунтуються на належним чином встановлених обставинах справи.

Судова колегія відзначає, що за змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою ( частина четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже вказано вище, за змістом договору купівлі-продажу покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; таким чином для правильного вирішення даного спору судам належало встановити, чи підтверджено належним чином виконання позивачем свого обов'язку передати товар відповідно до умов договору, чи настав строк виконання зобов'язання з оплати відповідачем та чи існують в межах вирішення даного спору обставини, які можуть бути з'ясовані лише в межах провадження у кримінальній справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

За статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

За статтею 265 Господарського кодексу України, статтею 712 Цивільного кодексу України правовідносини за договором поставки передбачають існування у продавця (постачальника) товару зобов'язання передати товар покупцю у встановлений строк, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму; за частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або випливає з характеру спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства; покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановили, що позивач виконав належним чином своє зобов'язання передати товар, натомість, жодних доказів недоліків товару щодо кількості, якості відповідач не надав, як і доказів повідомлення продавця у розумний строк про виявлені недоліки.

Також, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суди попередніх інстанцій мотивовано та вірно його відхилили, позаяк у клопотаннях не наведено істотних обставин для вирішення даного спору, які не можуть бути встановлені судом в межах вирішення даного спору самостійно, а також не мотивовано, яким чином наявність чи відсутність діяння, передбаченого частиною другою статті 364, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, у діях посадової особи відповідача ОСОБА_6 та факту вчинення вказаного діяння цією особою впливає на збирання та оцінку доказів у даній справі.

Слід відзначити, що неправомірні дії посадової особи відповідача не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання та від відповідальності за його невиконання за дійсним договором, враховуючи відсутність доказів неправомірних дій зі сторони позивача; відповідач, заперечуючи позовні вимоги, безпідставно посилається на незаконні дії його ж посадових осіб.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, застосували норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а, відтак, їх висновки щодо наслідків розгляду даної справи є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги спростовуються змістом судових рішень, які містять встановлені істотні обставини справи, необхідні для вирішення даного спору, в тому числі й щодо стягнення судових витрат; скаржник не навів істотних обставин справи, які не можуть бути встановлені в межах розгляду даного спору господарським судом, відтак, порушення судами статей 35 та 79 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.