головуючого суддів: Є.Борденюк Д. Кривди, М. Малетича розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову від 22.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 926/1615/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади на суму 283 581,40 грн, у судове засідання прибули представники: позивача ОСОБА_5 (дов. від 24.02.2014), Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України Семенюк О.Ю. (дов. від 05.01.2016), Орловська Ю.М. (дов. від 17.03.2016), заслухавши суддю-доповідача - ОСОБА_1, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, на суму 283 581,40 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.02.2016 (суддя Т. Ковальчук), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів: Л. Давид, В. Гриців, Г. Кордюк), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

30.01.2013 між ФОП ОСОБА_4 (покупець) та іноземним суб'єктом "FRANCE AFS" (м. Монлюсон, Франція) (продавець) укладений контракт № 28/12, предметом якого є купівля-продаж 200000 кг курячого м'яса механічної обвалки (ММО) на загальну суму 104000 євро.

02.10.2013 ФОП ОСОБА_4 подав до митного оформлення Чернівецькій митниці Міндоходів (правонаступником якої є Чернівецька митниця Державної фіскальної служби України) митну декларацію № 408040000/2013/014122 на товар "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш)" походженням з Франції, задекларувавши митну вартість товару 0,48 євро за 1 кг (далі - Товар).

Однак, у ході митного оформлення за результатами перевірки даної митної декларації виявлено суттєве заниження вартості товару, що ввозиться, порівняно з попередніми оформленнями аналогічного товару, в зв'язку з чим Чернівецькою митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2013 № 408000003/2013/000028/2 та відмовлено в митному оформленні, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013.

У зв'язку з відмовою в митному оформленні товару за митною декларацією № 408040000/2013/014122 для оформлення митного контролю та пропуску Товару ФОП ОСОБА_4 подав нову митну декларацію № 408040000/2013/015151 від 21.10.2013.

Чернівецькою митницею Міндоходів відмовлено в прийнятті вказаної митної декларації, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21.10.2013. У даній картці, з посиланням на п. 3 ч. 11 ст. 264 Митного кодексу України, підставою відмови в прийнятті митної декларації № 408040000/2013/015151 від 21.10.2013 Митниця зазначила те, що при її поданні не дотримано вимог частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21.10.2013 ФОП ОСОБА_4 роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подання МД, заповненої з дотриманням вимог, встановлених ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 у справі № 824/2263/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Чернівецької митниці Міндоходів визнано протиправними дії Чернівецької митниці Міндоходів в частині винесення рішення про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11.10.2013, визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 11.10.2013.

Цією ж постановою відмовлено у задоволенні вимог ФОП ОСОБА_4 про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 21.10.2013, про зобов'язання Чернівецьку митницю оформити Товар, ввезеного згідно з інвойсом № FС4 863 від 18.09.2013 з митною вартістю, визначеною по першому методу визначення митної вартості - за ціною договору.

Дана постанова Чернівецького окружного адміністративного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Чернівецької митниці Міндоходів скасована постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, прийнята постанова про повну відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 у справі № К/800/7481/14 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 скасовано, залишено в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013.

При цьому, Чернівецький окружний адміністративний суд у постанові від 03.12.2013 у справі № 824/2263/13-а встановив, що позивач надав для митного оформлення весь пакет документів, визначений нормами Митного кодексу України (4495-17) і всі документи, витребувані митним органом для підтвердження митної вартості товару, а митний орган - Чернівецька митниця Міндоходів, необґрунтовано визначила митну вартість товару за шостим, резервним, методом.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач зазначає, що в зв'язку з неправомірними діями відповідача-1 з коригування митної вартості товару, його незаконним рішенням, останній змушений був помістити товар для зберігання на склад органу доходів і зборів, а в подальшому через втрату товаром придатності зазнав матеріальної шкоди у розмірі витрат, пов'язаних із закупкою і поставкою товару, а саме 247 853,23 грн - вартості товару; 24 905,47 грн - вартості перевезення; 3 300,00 грн - вартості послуг з розміщення транспорту в місці прибуття автотранспорту; 5190,44 грн - вартості палива; 703,94 грн - вартості послуг зі здійснення ветеринарно-санітарного контролю; 1560,32 грн - вартості лабораторних досліджень м'яса; 68,00 грн - витрат на утилізацію тари.

Так, 17.10.2013 позивач звернувся до Чернівецької митниці Міндоходів із заявою про надання дозволу на розміщення товару на складі митного органу та у зв'язку з відмовою митниці скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №408000003/2013/000028/2 від 11.10.2013 і відсутністю в нього коштів для сплати митних платежів, вирахуваних з визначеної митним органом митної вартості, просив вирішити питання про прийняття товару на зберігання на склад органу доходів і зборів за адресою по вул. Коломийській, 9г в м. Чернівці.

23.10.2013 Чернівецькою митницею Міндоходів прийняте рішення № 40800/0058 про створення зони митного контролю, згідно з яким створюється зона митного контролю - приміщення площею 25,5 кв.м (холодильна камера) на складі, який належить ФОП ОСОБА_8 та розташований за адресою м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г, тип зони митного контролю - тимчасова, на період перебування товарів, розміщених згідно з договором на відповідальне зберігання від 23.10.2013 № 310.

23.10.2013 Чернівецькою митницею Міндоходів і ФОП ОСОБА_8 укладено відповідний договір зберігання № 310. За актом № 26 від 23.10.2013 приймання-передачі майна Чернівецька митниця Міндоходів передала, а ФОП ОСОБА_8 прийняла товар. Зазначене майно знаходилося на зберіганні у ФОП ОСОБА_8 до 16.01.2014, у зв'язку із закінченням бюджетного року та необхідністю в продовженні зберігання товару 16.01.2014 Чернівецька митниця Міндоходів і ФОП ОСОБА_8, уклали новий договір зберігання за № 50 на тих же умовах без складання нового акту приймання-передачі майна. У подальшому, 10.12.2014, товар повернутий зі зберігання ФОП ОСОБА_8 і прийнято митницею по акту приймання-передачі майна № 31, тобто після спливу терміну його придатності (травень 2014) згідно з Сертифікатом якості № НОМЕР_3 від 19.09.2013.

У зв'язку із закінченням терміну придатності товару Чернівецька митниця Міндоходів передала м'ясо на утилізацію державному підприємству "Укрветсанзавод" в особі Тернопільської філії згідно з договором № 450 від 10.09.2014.

Встановивши наведені обставини, суди зазначили наступне.

У постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 у справі № 824/2263/13-а зазначено, що в порушення Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 (z1372-12) ОСОБА_4 в графі 47 МД№408040000/2013/015151 від 21.10.2013 не відобразив окремими рядками суми митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; суми митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Чернівецькою митницею Міндоходів (за рішенням про коригування митної вартості) та різниці між даними сумами, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України (4495-17) .

Крім цього, встановлено, що ФОП ОСОБА_4 при поданні митної декларації №408040000/НОМЕР_1 від 21.10.2013 не дотримав вимог розділу ІІ частини 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 (z1372-12) у зв'язку з чим митниця правомірно у відповідності до п.3 ч.11 ст. 264 Митного кодексу України відмовила в прийнятті митної декларації.

Відтак, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408040000/2013/00038 від 21.10.2013 є чинною.

При цьому, протиправними в судовому порядку визнані дії відповідача 1 щодо прийняття рішення про коригування митної вартості від 11.10.2013 №408000003/2013/000028/2 і винесення картки відмови в прийнятті митної декларації від 11.10.2013.

Отже, визначаючи яка саме шкода заподіяна позивачеві в зв'язку з протиправними діями відповідача-1, слід дійти висновку, що прямий причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними протиправними діями і рішеннями відповідача-1 та шкодою може існувати лише стосовно шкоди, яка виражається у додаткових витратах позивача з оплати вартості послуг з розміщення транспортного засобу з ввезеним, але не розмитненим товаром, на період з 02.10.2013 (дата подання МД № 408040000/2013/014122 від 02.10.2013) по 23.10.2013 (дата подання другої МД № 408040000/2013/015151 від 21.10.2013).

Так, позивач зазначає, що був змушений нести додаткові витрати по розміщенню транспортного засобу з нерозмитненим товаром та, можливо, забезпечення належного температурного зберігання товару (-18С згідно із сертифікатом якості від 18.09.2013 р.).

Позивач стверджує, що такі витрати становлять 3300,00 грн, сплачені ТОВ "С.К.-Інтер" по платіжних дорученнях №№1657,1658 від 23.10.2013.

Однак, позивач не довів належними та допустимими доказами, що дані кошти сплачені саме на утримання в місці розміщення автотранспорту автомобіля НОМЕР_2/НОМЕР_4, з товаром, щодо якого відповідач 1 видав картку відмови в прийнятті митної декларації №408040000/2013/00033 від 11.10.2013.

З даних позивачем платіжних доручень вбачається, що ним оплачуються рахунки ТОВ "С.К.-Інтер" №5172 від 23.10.2013 на суму 2625,00 грн та №1181 від 07.08.2013 на суму 675,00 грн. З рахунку №1181 вбачається, що такий датовано 07.08.2013, а відтак не може стосуватися послуг 02.10.2013.

Також, позивачем подано 17 фіскальних чеків про купівлю в період з 02 по 23.10.2013 пального на загальну суму 5390,44 грн, однак такі чеки фіксують виключно факт купівлі пального, однак, не містять інформації, хто придбав, за чиї кошти та чи було воно використано саме для забезпечення роботи рефрижератора.

Водночас, зі змісту п.4.2, 4.12 договору про надання транспортних послуг автомобільного перевезення №01 від 03.01.2013, укладеного ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_8 вбачається врегулювання порядку оформлення понаднормового простою, обов'язок Перевізника повідомити Замовника про понаднормативний простій, а п.6.4 встановлено штраф у розмірі 800 грн за кожну повну добу простою, якщо інше не зазначено в транспортному замовленні на конкретне перевезення.

Відтак, даним договором передбачено штраф за понаднормовий простій, а не компенсація за пальне.

Також, позивач просив стягнути 68,00 грн збитків у вигляді витрат на утилізацію тари, сплачених ним по платіжному дорученню №1647 від 01.10.2013 на користь ТОВ "УКРРЕСУРСИ.

Однак, з даного платіжного доручення не вбачається, що утилізувалася тара, в яку упаковано саме Товар.

Водночас, щодо безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача 1 та втратами позивача, слід зазначити, що згідно з ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Гарантії забезпечення виконання зобов'язань перед органами доходів і зборів визначено Розділом Х Митного кодексу України (4495-17) .

Статтею 307 Митного кодексу України, зокрема, визначено умови надання фінансових гарантій, встановлено, що юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією може здійснюватися у будь-якій з форм, визначених у частині першій цієї статті, на вибір особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.12 ст. 309 Митного кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, декларант має право вільно, на свій розсуд, обрати варіант дій: 1) або погодитись з відкоригованою митним органом митною вартістю та подати документи для митного оформлення товарів за відкоригованою митною вартістю; 2) або прийняти рішення про надання відповідної гарантії для випуску товарів у вільний обіг та сплатити митні платежі згідно з митною вартістю товарів, визначеною самим декларантом; 3) або помістити товар на склад митного органу, що й обрав позивач.

Приймаючи певне рішення, декларант повинен усвідомлювати можливі наслідки свого вибору, в тому числі понесення втрат, пов'язаних з тим, що стосовно товару з обмеженим терміном придатності протягом такого терміну не буде здійснено митне оформлення та товар не буде випущено у вільний обіг з різних причин (в тому числі у зв'язку з певною тривалістю часу судового оскарження дій та рішень митного органу).

У відповідності до вимог ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, одним з принципів якої є здійснення її на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, у зв'язку з наявністю передбаченої Митним кодексом України (4495-17) і роз'ясненої позивачеві можливості здійснити випуск ввезеного товару у вільний обіг з використанням механізму, передбаченого ч. 7 ст. 55 та Розділу Х Митного кодексу України (4495-17) , протиправні рішення і дії відповідача-1 не перебувають в безумовному причинно-наслідковому зв'язку з майновими втратами позивача, що складаються з вартості товару, плати за його перевезення та витрат на оплату ветеринарно-санітарних послуг і лабораторних досліджень, оскільки об'єктивно позивач не був позбавлений можливості запобігти цим втратам.

Необґрунтованими є доводи позивача що у нього не було коштів для сплати нарахованих митницею платежів, виходячи з відкоригованої митної вартості товару та оплати послуг гарантів, включених до відповідного переліку, оскільки відсутність грошових коштів не звільняє суб'єктів підприємництва ані від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, ані від оплати обов'язкових платежів (податків, судового збору тощо).

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він об'єктивно позбавлений можливості надати митному органу передбачені Розділом Х Митного кодексу України (4495-17) гарантії через обтяжливість доступу до послуг гарантів, оскільки відповідач-1 надав низку документів, з яких видно, що в зоні діяльності Чернівецької митниці Міндоходів станом на час виникнення спірних правовідносин функціонували юридичні особи-гаранти, з якими були укладені відповідні угоди про надання гарантій митним органам і які мали уповноважених представників з повноваженнями оформлення гарантійних документів в зоні діяльності Чернівецької митниці.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 листом від 28.01.2014 № 24-70-0516/01/0688 повідомляв Позивача про закінчення 90-денного терміну зберігання товару на складі митниці і пропонував повідомити митний орган про наміри стосовно отримання товару. Позивач, у свою чергу, звернувся до митниці із заявою від 12.02.2014 р. про зміну митного режиму товару на митний режим "митний склад", однак отримав відмову відповідача-1 від 17.02.2014 № 24-70-51-13/01/1346 з посиланням на те, що товар перебуває на складі органу доходів і зборів і не поміщений у будь-який режим. Правомірність даної відмови підтверджена судовим рішенням - постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі № 824/623/14-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмова судами попередніх інстанцій у позові заснована на тому, що з огляду на правомірність картки відмови в прийнятті митної декларації від 21.10.2013 (другої відмови), позивач міг понести втрати лише у період часу з моменту прийняття картки відмови від 11.10.2013 (першої відмови, яка визнана неправомірною у судовому порядку) до прийняттям картки відмови від 21.10.2013 (другої відмови), однак заявлені позивачем втрати у цей період останнім не доведені.

Водночас, судами наведено у якості підстави відмови у позові і відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача 1 та втратами позивача, з посиланням на те, що позивач мав можливість щодо випуску ввезеного Товару у вільний обіг з використанням, зокрема, механізму фінансової гарантії, однак її не використав, з огляду на що не вчинив всі дії, необхідні з метою запобігання заявленим втратам.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок судів попередніх інстанцій, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського Кодексу України підприємництвом є на власний ризик господарська діяльність.

Так, реалізація механізму фінансової гарантії, який передбачений Розділом Х Митного кодексу України (4495-17) , є правом позивача, однак останній, як фізична особа-підприємець, мав усвідомлювати наслідки відмови від механізму фінансової гарантії і обрання, натомість, варіанту зберігання Товару (курячого м'яса механічної обвалки з обмеженим строком придатності) на складі.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не вчинив всі необхідні з метою запобігання втратам дії (зокрема, реалізація механізму фінансової гарантії), не довів відсутність у останнього можливості на вчинення ним таких дій, висновок суддів попередніх інстанцій про відмову у позові є обґрунтованим.