розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрснабресурс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 р. (суддя Рудовська І.А.) та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р. (судді: Чоха Л.В., Чимбар Л.О., Дмитренко Г.К.) у справі № 904/9868/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрснабресурс" до 1.Публічного акціонерного товариства "Хайдельбергцемент Україна"; 2.Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"; 3.Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 921 026 грн. 52 коп. за участю представників: від позивача Делі Є.О., довіреність б/н від 25.01.2016 р. Буратинська С.І., довіреність б/н від 29.04.2016 р. від відповідача 1 Полуциганова І.В., довіреність № 100 від 10.12.2015 р. від відповідача 2 не з'явились від відповідача 3 Шляєв І.В., довіреність № 964 від 30.12.2015 р.

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрснабресурс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства "Хайдельбергцемент Україна", Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та Державного підприємства "Придніпровська залізниця" заподіяних збитків у розмірі 921 026 грн. 52 коп.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що вказані грошові кошти Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрснабресурс" було сплачено Публічному акціонерному товариству "Хайдельбергцемент Україна", як оплату за договором поставки № 10/07 від 10.07.2014 р., однак, оплачений товар (цемент) відповідачем 1 поставлений не був.

При цьому, згідно з договором № 10/07 від 10.07.2014 р. поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FAC (Інкотермс-2010), тобто, датою поставки вважається дата відправлення продукції, що, на думку позивача, є підставою притягнення до солідарної відповідальності перевізника разом із постачальником.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 р. у справі № 904/9868/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів обґрунтовані недоведеністю позивачем протиправності дій відповідача 1 та недодержанням претензійного порядку та строку позовної давності щодо вимог, заявлених до відповідача 2 та відповідача 3.

Не погодившись з рішенням та постановою господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрснабресурс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного встановлення фактичних обставин справи.

Зокрема, за твердженнями скаржника, місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджено той факт, що відповідач 1 не надав позивачу інформацію щодо відвантаження вантажу та не надав відповідної документації на вантаж, що передбачено договором.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрснабресурс" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 30.05.2016 р.

До початку судового розгляду справи представник відповідача 1 скористався своїм правом, передбаченим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 30.05.2016 р. з'явились представники позивача, відповідача 1 та відповідача 3.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача 2.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представники відповідачів 1 та 3 в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.07.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрснабресурс" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Хайдельбергцемент Україна" (постачальник) укладено договір поставки №10/07, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка, асортимент, ціна й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно до пункту 5.1 договору постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FCA станція відправлення (для резидентів України) або DDP (для нерезидентів України) (поставка з оплатою мита) станція в межах України, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажовідправника - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, яка зазначається у рознарядці замовника відповідно до правил Інкотермс-2010.

При цьому, сторони передбачили, що кожна партія продукції постачається протягом 5 календарних днів з дати одержання постачальником письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці та за умови надходження передплати на поточний рахунок постачальника. Датою поставки продукції вважається дата відправлення продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача (п. 5.2, 5.3 договору поставки № 10/07 від 10.07.2014 р.).

За твердженнями позивача, в порушення наведених умов договору поставки, Публічне акціонерне товариство "Хайдельбергцемент Україна" не поставило замовнику продукцію на суму 921 026 грн. 52 коп., яка була попередньо оплачена останнім.

В свою чергу, відповідач 1 наполягає на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрснабресурс" оплатило товар на суму 4 163 682 грн. 55 коп. При цьому, Публічне акціонерне товариство "Хайдельбергцемент Україна" поставило в період з 21.07.2014 р. по 02.12.2014 р. продукцію на суму 4 150 565 грн. 95 коп. Вартість недопоставленого цементу (13 116 грн. 60 коп.) була повернута позивачу 28.03.2016 р.

Свою позицію відповідач 1, зокрема, обґрунтовує тим, що згідно з умовами договору поставки (п. 5.1), ним було поставлено товар на станцію відправлення (станція Амвросіївка Донецької залізниці), що підтверджується відповідними накладними на перевезення вантажу із штампами залізниці.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування понесених збитків, судам необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

1) протиправної поведінки;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

За відсутності хоча б одного з цих елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

Отже, враховуючи викладене, позивачем у справі має бути доведено факт наявності у діях відповідачів складу правопорушення.

Застосовуючи наведені правові норми до регулювання спірних правовідносин, що склались між сторонами справи № 904/9868/15, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт вчинення відповідачем 1 протиправних дій, які у даному випадку мали полягати в порушенні ним своїх обов'язків за договором поставки № 10/07 від 10.07.2014 р.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду на викладені в касаційній скарзі позивача доводи, вважає вказану позицію господарських судів попередніх інстанцій передчасною, а зроблені ними висновки такими, що ґрунтуються на неповному дослідженні фактичних обставин справи.

Так, в ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. (v0006600-12) роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на наведені правові норми, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередніми судовими інстанціями прийнято судові рішення за відсутності повного встановлення обставин справи, а саме: господарськими судами не досліджено чи виконано відповідачем 1 всі зобов'язання за договором поставки, зокрема, обов'язок передати замовнику товар належної якості та кількості у відповідний строк.

З аналізу змісту умов договору поставки № 10/07 від 10.07.2014 р. вбачається, що у даному випадку, під час розгляду справи № 904/9868/15, суди мали встановити з якого моменту товар вважається переданим перевізнику, а з якого - замовнику (отримувачу), та чи вчинено постачальником всі необхідні дії для передачі товару, передбачені договором (повідомлено замовника про поставку, передано йому відповідні документи, тощо).

Вказані обставини місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджувались. Проте, їх встановлення має істотне значення для висновку про правомірність або неправомірність дій відповідачів.

Поряд з цим, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Вказане закріплено в ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, господарський суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень позбавлений можливості здійснювати оцінку доказів та встановлювати фактичні обставини справи, тому справа № 904/9868/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого господарському суду першої інстанції необхідно встановити фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.