головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Барицької Т.Л., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 911/847/15 Господарського суду Київської області за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" про стягнення вартості частки майна товариства за участю представників:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 28.02.2015;

відповідача: Ярошенко Д.В., дов. від 06.07.2015;

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі №911/847/15 (суддя Скутельник П.Ф.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рябуха В.І., судді - Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі №911/847/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 у справі №911/847/15 скасовано, а справу №911/847/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2015 у справі №911/847/15 (суддя - Горбасенко П.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 1880200,00 грн вартості частки майна ТОВ "Чубинецький Колос". В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2015 у справі №911/847/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вартість належної йому частки майна ТОВ "Чубинецький Колос" в сумі 3337712,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.05.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 911/847/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.05.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

На адресу суду 24.05.2016 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім в засіданні суду 25.05.2016 з поважних причин.

Водночас, в засідання суду 25.05.2016 прибув для участі у справі представник позивача (довіреність від 28.02.2015 № 205).

Частиною 5 ст. 28 ГПК України визначено, що громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Оскільки в засіданні суду 25.05.2016 інтереси позивача представляє представник, повноваження якого підтверджені належним чином (нотаріально посвідчена довіреність ОСОБА_4 від 28.02.2015 № 205), то колегія суддів, враховуючи положення зазначеного законодавства України, відхиляє наведене вище клопотання.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4, відповідно до статуту ТОВ "Чубинецький Колос", був засновником (учасником) товариства, частка якого у статутному капіталі складала 34000,00 грн, що становило 34% у статутному капіталі товариства.

02.03.2012 ОСОБА_4 подав загальним зборам товариства нотаріально посвідчену заяву, в якій просив вивести його зі складу учасників ТОВ "Чубинецький Колос" за власним бажанням. Частку у товаристві просив виплатити грошовими коштами в термін, визначений законодавством України.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Чубинецький Колос" від 02.03.2012, оформленого протоколом №4, ОСОБА_4 виключено зі складу учасників товариства у зв'язку з виходом на підставі поданої ним заяви. Частку ОСОБА_4 вирішено виплатити в термін та порядку, встановленому законодавством України.

Суди дослідили, що відповідач 02.03.2012 виплатив позивачу 34000,00 грн вартості частки в статутному фонді.

Однак, позивач вважає, що відповідач невірно визначив вартість частки, яка підлягала до виплати йому у зв'язку з виходом з товариства. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 зазначав, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається пропорційно його частці в статутному капіталі товариства (34%) і розраховується на підставі фінансового звіту станом на 01.01.2013. Оскільки згідно звіту власний капітал товариства становить 9916800,00 грн, в зв'язку з чим, товариство зобов'язано сплатити 3337712,00 грн (сума за виключенням сплачених товариством 34000,00 грн).

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зважаючи на положення ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та доданий до матеріалів справи фінансовий звіт відповідача станом на 01.01.2013, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки згідно показників фінансового звіту відповідача станом на 01.01.2013, вартість чистих активів ТОВ "Чубинецький Колос" за 2012 рік (рік, в якому позивач вийшов зі складу учасників відповідача) на кінець року складає 9916800,00грн, а тому вартість частини майна відповідача, яка підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці у статутному капіталі товариства (34%) складає 3337712,00 грн за мінусом 34000,00 грн вже виплачених товариством.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало порушення судами обох інстанцій приписів ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України (1798-12) . Зокрема, суди попередніх інстанцій не врахували, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства і визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення) учасника, а виплати провадяться вже після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства.

В свою чергу, суди при визначенні вартості частини майна відповідача, яка підлягала виплаті позивачу пропорційно його частці в статутному капіталі товариства (34%), помилково зазначили, що виходять із відомостей фінансового звіту на 01.01.2013, який складений на кінець 2012 року, тоді як розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення) учасника з товариства.

Згідно зі ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з норм Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3337712,00 грн вартості частки майна ТОВ "Чубинецький Колос" підлягають частковому задоволенню в сумі 1880200,00 грн вартості частки майна товариства.

При цьому, суд встановив що на момент виходу позивача зі складу учасників товариства (02.03.2012) баланс відповідача складав 5630000,00 грн, що підтверджується фінансовим звітом від 02.03.2012, в зв'язку з чим, вартість належної до виплати позивачу частки у статутному капіталі ТОВ "Чубинецький Колос" складає 1880200,00 грн (5630000,00 грн, (за інформацією з балансу відповідача станом на 02.03.2012, дата подання заяви про вихід з товариства) х 34 % (частка позивача у статутному капіталі відповідача) - 34 000,00 грн (кошти сплачені товариством позивачу).

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, керуючись положеннями ЦК України (435-15) , Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , взявши до уваги рішення Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2013 у справі № 376/1389/13-ц, яким встановлено факт отримання ОСОБА_4 вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі в розмірі 34% Статутного капіталу, а також факт отримання належної йому частки прибутку, одержаного товариством в поточному році до 03.03.2012, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цілому.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Дана правова позиція також висвітлена в п. 3.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 (v5_14600-07) "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", у "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1.ч. 1ст. 111-16 ГПК України, за ІІ півріччя 2014 р.", в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 3-182гс14.

Таким чином, вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства і визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення) учасника, а виплати провадяться вже після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства (п. 4.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) ).

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1880200,00 грн. При цьому, суд обґрунтовано виходив з балансу, складеного на дату виходу позивача зі складу товариства (02.03.2012).

Апеляційний господарський суд помилково застосував під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду ст. 35 ГПК України, поклавши в основу прийнятої оскаржуваної постанови рішення Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2013 у справі № 376/1389/13-ц, оскільки зазначеним процесуальним документом не встановлено обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі №911/847/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2015 у справі №911/847/15 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" на користь ОСОБА_4 45124 (сорок п'ять тисяч сто двадцять чотири) грн 80коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.