у справі № 5/112-Б-10 господарського суду Херсонської області за заявою Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до Малого приватного підприємства "Таврія" про банкрутство арбітражний керуючий Марченко С.О.в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ КБ "Приватбанк" Каракоць О.Р., ТОВ "Фінансова Компанія "Приватні інвестиції" - Мазурова А.О.; ПАТ "Брокбізнесбанк" - Бірюкова О.А.

Постановою господарського суду Херсонської області від 04.05.2012 Мале приватне підприємство "Таврія" (далі - МПП "Таврія") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Білоусова О.А.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Марченка С.О., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру і подати до суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулися до господарського суду зі скаргами на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Марченка С.О. та клопотаннями, в яких просили визнати дії арбітражного керуючого Марченка С.О. при виконанні ним повноважень ліквідатора незаконними, усунути арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання ним обов'язків ліквідатора у справі та призначити нового ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.01.2015 (суддя Ситюк В.Г.) у задоволенні скарг кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ПАТ "КБ "Приватбанк" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. та клопотання про усунення арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначення нового ліквідатора відмовлено, продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О. на 6 місяців.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 ухвалу господарського суду Херсонської області від 21.01.2015 скасовано; скарги ПАТ "КБ "Приватбанк" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на дії і бездіяльність ліквідатора Марченка С.О. задоволено, клопотання ПАТ "КБ "Приватбанк" про усунення арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання обов'язків ліквідатора задоволено частково; усунено арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство МПП "Таврія" та припинено повноваження арбітражного керуючого Марченка С.О. у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 скасовано; справу передано на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (колегія суддів: Богатир К.В., Мишкіна М.А., Мирошниченко М.А.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.01.2015 залишено без змін.

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 21.01.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2016; прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "КБ "Приватбанк" на дії і бездіяльність ліквідатора Марченка С.О., усунути арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання обов'язків ліквідатора та припинити його повноваження.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 3-1, 24, 30, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999), ст.ст. 42- 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 22.12.2011), ст.ст. 42, 43, 47, 34, 43 ГПК України (1798-12) .

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону від 22.12.2011) положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, оскільки постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури винесена до набрання чинності цим Законом, то при розгляді скарг на дії ліквідатора арбітражного керуючого Марченка О.С. підлягають застосуванню приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону від 30.06.1999), водночас, при розгляді скарг в частині діяльності ліквідатора банкрута, що стосуються продажу майна боржника, застосуванню підлягають положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону від 22.12.2011), оскільки продаж майна здійснюється згідно з нормами Закону в новій редакції.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2014 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора, в якій просило визнати дії арбітражного керуючого Марченка С.О. при виконанні ним повноважень ліквідатора незаконними та зобов'язати надати інформацію про оцінку заставного майна, результати інвентаризації, а також звернутися за отриманням згоди на реалізацію заставного майна, після чого здійснювати продаж заставного майна.

В обґрунтування скарги кредитор посилався на неналежне виконання арбітражним керуючим обов'язків ліквідатора, а саме: ненадання інформації щодо здійснення інвентаризації майна банкрута, даних щодо оцінки майна, що є предметом застави, неотриманням ліквідатором згоди на продаж майна, що є предметом застави.

У грудні 2014 року ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора, в якій просило усунути арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання ним обов'язків ліквідатора у справі та призначити нового ліквідатора. Крім того, ПАТ "КБ "Приватбанк" подані клопотання, в яких уточнено вимоги до скарги, а саме: банк просив усунути арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання ним своїх обов'язків ліквідатора та припинити його повноваження, призначити новим ліквідатором МПП "Таврія" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича.

В обґрунтування скарги заявник посилався на неналежне здійснення арбітражним керуючим Марченко С.О. ліквідаційної процедури: не виявлення усіх наявних майнових активів банкрута, не отримання згоди на продаж майна, що є предметом застави; нерегулярне звітування ліквідатором комітету кредиторів.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999; далі - Закон) у ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.6 ст. ст.31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Частиною 11 ст. ст.31 Закону передбачено, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Повноваження ліквідатора визначено ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання зазначених повноважень та порушення ліквідатором приписів Закону при реалізації майна банкрута може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків ліквідатора банкрута.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарг та клопотань, виходив з того, що арбітражним керуючим Марченко С.О. усі дії щодо проведення ліквідаційної процедури банкрута відповідають вимогам ст. ст. 25 - 30 Закону з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону від 22.12.2011, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, та здійснені ним в межах повноважень ліквідатора, визначених ст. 25 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором проведено інвентаризацію та оцінку виявленого майна банкрута, сформовано ліквідаційну масу, про що повідомлено комітет кредиторів; з метою забезпечення та схоронності майна боржника укладено договори оренди майна; направлено запити забезпеченим кредиторам на отримання згоди на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення; скасовано арешти та інші обмеження у розпорядженні майном банкрута; виготовлено технічну документацію на майно, яке є предметом забезпечення; визначено організатора аукціону; клопотання про отримання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, подано до суду у зв'язку з неотриманням згоди забезпечених кредиторів; здійснюється реалізація майна окремими лотами; за рахунок коштів отриманих від продажу майна частково задоволено вимоги забезпечених кредиторів та заборгованість по заробітній платі.

Місцевим господарським судом встановлено, що комітет кредиторів протягом всього часу здійснення арбітражним керуючим Марченком С.О. ліквідаційної процедури банкрута до початку продажу майна банкрута схвалював роботу ліквідатора банкрута, що підтверджується протоколами засідань комітету кредиторів від 12.03.2013, 14.04.2014, 28.11.2014 та 16.01.2015.

Щодо суперечливих рішень комітету кредиторів банкрута від 26.12.2014 про припинення повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Марченка С.О., прийнятого в м. Кривий Ріг та про продовження повноважень арбітражного керуючого Марченко С.О., прийнятого того ж дня у м. Херсоні, то судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.12.2014 проведені засідання комітету кредиторів банкрута в різних містах, зокрема, в м. Херсоні та м. Кривий Ріг. Враховуючи порушення порядку скликання засідання комітету кредиторів в м. Кривий Ріг та присутність на ньому 2 членів із 7 членів комітету кредиторів банкрута, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення, викладені у протоколі комітету кредиторів від 26.12.2014, засідання якого проведено у м. Кривий Ріг, не приймаються судом до уваги.

Відтак, суд апеляційної інстанції, посилаючись на протокол комітету кредиторів від 26.12.2014, засідання якого проведено у м. Херсон, на якому присутні представники 6 із 7 членів комітету кредиторів, в тому числі і скаржники, встановив, що членами комітету кредиторі банкрута прийнято рішення про продовження повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Марченка С.О.

Відносно доводів заявників скарг щодо ненадання ліквідатором інформації щодо здійснення інвентаризації майна банкрута, даних щодо оцінки майна, що є предметом застави, неотриманням ліквідатором згоди на продаж майна, що є предметом застави.

Судами встановлено, що поданий ліквідатором звіт та додані до звіту матеріали містять усю передбачену Законом інформацію про поточну роботу ліквідатора. Так, з матеріалів оскарження вбачається, що ліквідатором складено акт інвентаризації цінностей на МПП "Таврія" від 15.04.2013. Судами встановлено, що включення майна до ліквідаційної маси здійснювалося ліквідатором на підставі правовстановлюючих документів, які підтверджують права власності боржника. В подальшому ліквідатором здійснювалася оцінка та продаж інвентаризованого майна. З протоколів засідань комітету кредиторів банкрута вбачається, що ліквідатор банкрута надавав звіт про здійснення інвентаризації виявленого майна, вів роботу з виявлення інших активів банкрута, проводив перереєстрацію прав власності на нерухоме майно банкрута. Судом першої інстанції встановлено, що ліквідатор звертався до забезпечених кредиторів з клопотанням про надання згоди на продаж майна, що є предметом забезпечення, однак, не отримавши такої згоди, звернувся відповідно до вимог Закону до суду. Ухвалою місцевого суду від 22.05.2014, яка була чинна на момент винесення оскаржуваної ухвали господарського суду Херсонської області від 22.01.2015, така згода господарським судом була надана.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому постановою суду касаційної інстанції від 26.02.2015 ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 скасовано, справа в частині розгляду клопотання ліквідатора МПП "Таврія" про надання згоди на продаж майна МПП "Таврія", що є предметом забезпечення, направлено на новий розгляд до місцевого суду. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.06.2015 клопотання ліквідатора МПП "Таврія" про надання згоди на продаж майна МПП "Таврія", що є предметом забезпечення, залишено без розгляду.

Враховуючи, що предметом дослідження при розгляді скарг на дії ліквідатора в даному випадку є виконання ліквідатором МПП "Таврія" повноважень, передбачених Законом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ліквідатором МПП "Таврія" виконано приписи Закону, оскільки останній, дотримуючись порядку, звертався з клопотанням про надання згоди на продаж майна МПП "Таврія", що є предметом забезпечення до забезпечених кредиторів, а за відсутності їх згоди до суду.

Враховуючи усі обставини справи, суди дійшли обґрунтованих висновків, що незавершення ліквідаційної процедури пов'язане не з недоліками у роботі та діями ліквідатора, а зі складнощами ліквідаційної процедури, наявності значної кількості ліквідаційної маси, відсутності технічної документації на майнові активи банкрута, оскарженням кредиторами дій ліквідатора, ненаданням забезпеченими кредиторами дозволу на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення.

Щодо нерегулярності надання ліквідатором звітів, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що тільки ці недоліки в роботі ліквідатора не можуть бути самостійною підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, оскільки Закон передбачає у разі недостатності інформації право комітету кредиторів витребувати від ліквідатора необхідну на їх думку інформацію.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що правові підстави, визначені Законом для усунення арбітражного керуючого Марченка С.О. від виконання обов'язків ліквідатора МПП "Таврія", відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені відповідно до ст. 111-7 ГПК України.

Згідно ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.