Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Барицької Т.Л.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська академія дизайну"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2016 року

та на рішення господарського суду Львівської області від 22 вересня 2015 року

у справі № 914/2004/15

господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська академія дизайну"

до Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів України "Союзу організацій інвалідів України"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум-Буд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Скречко Марії Михайлівни

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії.

за участю представників

позивача Гуменець І.І.

відповідачів - 1. Тарасенко Л.Л., Тарасенко Х.Ю.

2. Скочебнець А.Б.

третьої особи - не з'явився

ТОВ "Українська академія дизайну" звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до Львівської обласної асоціації інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів України "Союзу організацій інвалідів України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1001 від 22 жовтня 2014 року та зобов'язання передати нежитлові будівлі та приміщення за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22 вересня 2015 року у справі № 914/2004/15 (суддя Юркевич М.В.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2016 року (судді Скрипчук О.С., Данко Л.С., Матущак О.І.) у позові ТОВ "Українська академія дизайну" відмовлено.

Не погодившись з зазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська академія дизайну" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Львіського апеляційного господарського суду від 02 березня 2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 22 вересня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 січня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська академія дизайну" (позивачем) та Львівською обласною асоціацією інвалідів всеукраїнської організації інвалідів України "Союзу організації інвалідів України" (відповідачем-1) було укладено генеральний договір підряду на будівництво №1.

Предметом зазначеного договору була домовленість сторін щодо спільного будівництва Центру соціально-трудової, фізкультурно-спортивної, професійної реабілітації інвалідів та багатоквартирного житлового будинку з приміщенням в цокольному поверсі та підземною автостоянкою і гаражами на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Голубовича, 34.

В пп. 1.6. та 1.7. договору сторони погодили, що Асоціація здійснює фінансування будівництва у розмірі 6,93 % від загальної вартості будівництва та отримує новозбудовані приміщення загальною площею 784,98 кв. м. згідно Експлікації приміщень. Академія здійснює фінансування будівництва у розмірі 93,07 % від загальної вартості за рахунок власних коштів, та коштів інших інвесторів залучених у спосіб пайової участі у будівництві та отримує приміщення загальною площею 10 537,97 кв.м.

За умовами п. 6.1. договору підряду, останній діє з моменту підписання договору та передачі споруди згідно акту приймання-передачі до завершення виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Пізніше, 25 жовтня 2011 року між сторонами у справі було укладено додаток до договору генерального підряду, яким було внесено зміни в договір, зокрема п. 1.2. договору викладено в такій редакції: Асоціація передає Академії за актом приймання-передачі до 01 листопада 2011 року орендну земельну ділянку загальною площею 0,2823 га по вул. Голубовича, 34 в м. Львові для підготовки ведення спільного будівництва.

На виконання умов договору генерального підряду та додатку до нього, сторонами 25 жовтня 2011 року було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Голубовича, 34.

Позивач стверджує, що на виконання договору генпідряду він перерахував відповідачу-1 кошти, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №81 від 05 березня 2010 року на суму 3 740,00 грн.; №108 від 29 березня 2010 року на суму 3 400,00 грн.; №164 від 29 квітня 2010 року на суму 3 400,00 грн.; №257 від 30 червня 2010 року на суму 3 400,00 грн.; №325 від 28 серпня 2010 року на суму 3 400,00 грн.; №388 від 30 вересня 2010 року на суму 3400,00 грн.; №440 від 29 жовтня 2010 року на суму 3 400,00 грн.; №106 від 28 березня 2012 року на суму 3 400,00 грн.; №57 від 29 лютого 2012 року на суму 3 400,00 грн.; №415 від 07 лютого 2013 року на суму 4 000,00 грн.; №473 від 28 березня 2013 року на суму 3 740,00 грн.;

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свого обов'язку за договором підряду в частині передачі позивачу будівель, що знаходилися на земельній ділянці по вул. Голубовича, 34 в м. Львові.

У листі Львівської обласної асоціації інвалідів № 266/А-49 від 10 березня 2015 року зазначено, що споруди за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34 були відчужені, а спірний договір підряду не вступив в дію відповідно до п.6.1 даного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу №1001, який посвідчено приватним нотаріусом Скречко М.М., приміщення (прохідна Б2 площею 60,5 кв.м, нежитлові приміщення в будівлі (майстерня) В2 площею 220,3 кв.м., нежитлові приміщення в будівлі (виробниче) Г1 загальною площею394,8, сара1 Д1 загальною площею 6,7 кв.м., склад Е1 - 162,8 кв.м., гараж Ж1 - 242,7 кв.м., трансформаторна підстанція З1 - 27,6 кв.м.), що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34, було продано відповідачем - 1 товариству з обмеженою відповідальністю "Преміум-Буд" (відповідачу - 2).

Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу від 22 жовтня 2014 року, який укладений між відповідачем - 1 з відповідачем - 2, порушує його права та вчинений всупереч заборони встановленої в п.6.3 генерального договору підряду, у відповідності до якого - "Львівська обласна асоціація інвалідів не має права продавати, передавати в користування та оренду або проводити інші правочинні дії щодо споруд та земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34 - третій особі".

З огляду на вищенаведені обставини, позивач звернувся до господарського суду з вимогою визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 жовтня 2014 року, а також зобов'язати відповідача - 1 передати спірні нежитлові будівлі та приміщення - ТОВ "Українська академія дизайну".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У силу приписів ч.2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Судами встановлено, що 14 січня 2005 року між сторонами у справі (позивачем та відповідачем - 1) було укладено генеральний договір підряду на будівництво центру соціально-трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

За умовами договору, останній вступає в силу з моменту його підписання та передачі споруд, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34 - позивачу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами після підписання договору підряду не було оформлено передачі споруд та не підписано акту передачі таких нежитлових будівель. Доказів, які свідчили б протилежне суду не було надано. Відтак, договір підряду не вступив у дію.

22 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу №1001, який посвідчено приватним нотаріусом Скречко М.М., приміщення (прохідна Б2 площею 60,5 кв.м, нежитлові приміщення в будівлі (майстерня) В2 площею 220,3 кв.м., нежитлові приміщення в будівлі (виробниче) Г1 загальною площею394,8, сара1 Д1 загальною площею 6,7 кв.м., склад Е1 - 162,8 кв.м., гараж Ж1 - 242,7 кв.м., трансформаторна підстанція З1 - 27,6 кв.м.), що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34,було продано відповідачем - 1 товариству з обмеженою відповідальністю "Преміум-Буд" (відповідачу - 2).

Твердження позивача про те, що договір купівлі-продажу від 22 жовтня 2014 року, який укладений між відповідачами, порушує його права та вчинений всупереч заборони встановленої в п.6.3 генерального договору підряду, у відповідності до якого - "Львівська обласна асоціація інвалідів не має права продавати, передавати в користування та оренду або проводити інші правочинні дії щодо споруд та земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34 - третій особі", судом оцінюються критично Адже, п. 6.3 договору підряду не може бути застосований до спірних правовідносин, бо останній не вступив у дію через невиконання сторонами п.6.1 цього ж договору, що є обов'язковою його умовою. З огляду на це, у відповідача - 1 були відсутні обов'язки щодо утримання від вчинення дій стосовно нежитлових будівель (споруд), що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Голубовича, 34.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вірно зазначено судами, позивач у даній справі пов'язує підстави недійсності договору купівлі-продажу з невиконанням відповідачем - 1 умов іншого договору - договору підряду. Однак, такі твердження позивача є безпідставними, так як, невиконання зобов'язання не має наслідком його недійсність, а може зумовлювати зовсім інші правові наслідки, передбачені законом.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів недійсними" (v0011600-13) , що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили позивачу у задоволенні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2014 року № 1001, в частині позовних вимог щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 передати згадані вище нежитлові приміщення ТОВ "Українська академія дизайну", необхідно зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 620 ЦК України, передбачено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Водночас, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, у разі якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.

Судами встановлено, що спірні нежитлові будівлі були відчужені відповідачем - 1 на підставі договору купівлі-продажу третій особі, а отже, позивач не в змозі вимагати виконання зобов'язання щодо передачі цих же будівель від відповідача - 1 в натурі.

У свою чергу, суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений права притягнення до відповідальності відповідача - 1, у разі порушення останнім своїх зобов'язань в частині передачі нежитлових споруд позивачу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська академія дизайну" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2016 року зі справи № 914/2004/15 залишити без змін.