суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову від 15.07.2015 Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Запорізької області № 908/767/15-г за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморського району електричних мереж до Запорізького науково-дослідного центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" про стягнення 27450,51 грн, за участю представників: позивача - Браілко Ю.В. відповідача - не з'явились

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.03.2015 у справі № 908/767/15-г (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді: Скакун О.А., Татенко В.М.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморського району електричних мереж (далі - позивач) до Запорізького науково-дослідного центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (далі - відповідач) про стягнення суми 49033,77 грн (з урахуванням заяви від 03.03.2015 про збільшення позовних вимог) за договором про постачання електричної енергії від 17.06.2014 № 99, з яких: 46529,68 грн - основний борг, 1560,24 грн - пеня, 801,25 грн - інфляційні втрати, 142,60 грн - 3% річних.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 276 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. ст. 1, 17, 18, 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що оскільки відносини з електропостачання між сторонами у справі оформлені договором, припинення або зупинення зобов'язання відповідача зі сплати за поставлену електроенергію мало б відбуватись за наслідком внесення сторонами відповідних змін до договору, а не в односторонньому порядку відповідачем шляхом надсилання позивачу листа про тимчасове припинення дії договору. Крім того, скаржник зазначає, що попередніми судовими інстанціями, в порушення норм процесуального права, не встановлено наявність/відсутність законних підстав знаходження військового формування на території об'єкта споживання електричної енергії, отже, суди безпідставно звільнили відповідача від виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 задоволене клопотання скаржника про розгляд справи №902/157/15 в режимі відеоконференції.

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву на касаційну скаргу та на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалами Вищого господарського суду України від 28.04.2016 та від 11.05.2016, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені ухвалою від 28.04.2016.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 17.06.2014 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник електричної енергії) та Запорізьким науково-дослідним центром "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 "Точки продажу електричної енергії споживачу" (розділ 1 договору); споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка №5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" (п.2.3.4 договору); споживач зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ у будь-який час доби представників постачальника електричної енергії за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку як власних, так і субспоживачів, приладів контролю навантаження та якості електроенергії, компенсувальних установок, комплектів АЧР, а також для здійснення контролю заданих постачальником електричної енергії режимів споживання електроенергії та потужності і для виконання інших необхідних робіт (п.2.3.6 договору); постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ (z0417-96) (п.3.1.2 договору); за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого невиконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати (п.4.2.1 договору); електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та розділом 7 ПКЕЕ (z0417-96) (п.6.1 договору); усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін (п.9.1 договору); договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2014, договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії (п.9.6 договору).

До вказаного вище договору сторонами підписано, зокрема, додаток № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію", за умовами якого споживач не пізніше 17-00 годин 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою: акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за формою додатка № 5.1; акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу за формою додатка №5. Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу (п.4 додатку № 4); споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії (п.10 додатку № 4); якщо споживач не надав акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати. Сума платежу розраховується виходячи із середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду (п. 11 додатку № 4).

Відповідно до підписаного акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком № 9 до договору, сторони узгодили, що споживач зобов'язується забезпечити на своїй території охорону електроустановок, в тому числі електричних мереж, які належать постачальнику електричної енергії, а також доступ до цих електроустановок працівників постачальника електричної енергії для ремонту обладнання, кабельних мереж, повітряних мереж, та проведення інших необхідних робіт у строки, обумовлені обома сторонами (п.6 додатку № 9).

13.08.2014 відповідач звернувся до позивача з листом №119, в якому зазначивши, що 13.08.2014 територія земельної ділянки оздоровчого закладу ЗНДЦМТ без попереднього узгодження була зайнята невідомим військовим формуванням, а також вказавши, що оплата електроенергії ЗНДЦМТ передбачена тільки в межах встановлених і контрольованих лімітів згідно з затвердженим бюджетом та кошторисом НААН України на 2014 рік, просив постачальника електричної енергії тимчасово припинити дію договору на постачання електроенергії № 99 від 17.06.2014.

22.08.2014 комісією у складі працівників Приморського РЕМ ВАТ "Запоріжжяобленерго" складено акт візуального зняття показів електролічильника на базі відпочинку "Хортиця" с. Набережне та зафіксовано рівень споживання електричної енергії станом на дату складання акту - 000548 кВт. При цьому, тимчасове припинення дії договору виявилося неможливим, оскільки територія бази відпочинку "Хортиця" була зайнята невідомим військовим формуванням з озброєнням, яке не допустило комісію до відключення електричної енергії.

02.09.2014 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 133, в якому повторно просив тимчасово припинити дію договору про постачання електричної енергії з 01.09.2014 з відповідною фіксацією спожитої електроенергії на 31.08.2014 000644кВт, в зв'язку з закінченням відновлювальних робіт на базі відпочинку "Хортиця" і відсутністю необхідності постачання електроенергії.

Втім, постачання електроенергії до бази відпочинку "Хортиця" не припинялось.

24.10.2014 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 71/39/66 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію за вересень 2014 року, в якій постачальник електричної енергії також зазначив, що тимчасове припинення дії договору неможливе, оскільки територія бази відпочинку "Хортиця" зайнята невідомим військовим формуванням з озброєнням.

На вимогу відповідача, Головне управління Національної гвардії України листом № 3/28-4026 від 28.10.2014 повідомило, що з метою посилення охорони та оборони морського узбережжя відповідно до розпорядження керівника АТО було визначено розміщення відповідного підрозділу Національної гвардії України на території бази відпочинку "Хортиця".

27.11.2014 позивачем вдруге надіслано претензію на адресу відповідача, в якій, окрім вимоги про сплату заборгованості за договором про постачання електричної енергії за вересень та жовтень 2014 року, позивач зазначив, що для тимчасового відключення від постачання електричної енергії бази відпочинку "Хортиця" представник споживача повинен з'явитися на об'єкт енергопостачання 10.12.2014.

10.12.2014 представниками Приморського РЕМ у присутності представників мобільного військового угрупування "Полісся" складено акт по питанню відключення бази відпочинку "Хортиця" за несплату спожитої електроенергії, згідно з яким відключення електропостачання не відбулося, оскільки військове формування, яке знаходиться на території бази відпочинку "Хортиця", не надало доступу персоналу Приморського РЕМ до електроустановки.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморського району електричних мереж до господарського суду з позовом про стягнення із Запорізького науково-дослідного центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" 49033,77 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 17.06.2014 № 99, з яких: 46529,68 грн - основний борг, 1560,24 грн - пеня, 801,25 грн - інфляційні втрати, 142,60 грн - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.03.2015), вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України та відповідними пунктами договору від 17.06.2014 № 99.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції виходили з того, що оскільки відповідач надіслав лист про відключення електричної енергії і, фактично, ця електроенергія останнім з 13.08.2014 не споживалась, нездійснення позивачем відключення електропостачання до бази відпочинку "Хортиця" є добровільним рішенням останнього, яке полягало у постачанні електроенергії іншій особі, а не відповідачеві. У зв'язку з такими висновками попередні судові інстанції визначили, що жодних зобов'язань з оплати електроенергії з 13.08.2014 у відповідача не виникло та, відповідно, відмовили в позові.

Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасним, тобто, такими, що стали наслідком порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно з п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (далі - ПКЕЕ), споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог попередні судові інстанції послались на приписи пп. 1 п. 7.5 ПКЕЕ (z0417-96) , відповідно до якого постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), зокрема, у разі відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади).

Втім, обмежившись самим лише посиланням на встановлення вказаного обов'язку у позивача, попередні судові інстанції не звернули увагу на те, що вказаний даним пунктом ПКЕЕ (z0417-96) обов'язок позивача є санкцією по відношенню до відповідача і застосовується на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, при цьому, обставини дотримання відповідачем порядку та умов для виконання позивачем зобов'язань щодо припинення постачання електроенергії, визначені законодавчими приписами та відповідними пунктами договору, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не були встановлені судами під час вирішення спору.

Так, відповідно до п. 7.1 ПКЕЕ (z0417-96) електроенергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, в т.ч. цими Правилами.

Частиною 10 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку, а також уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики для здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) . У разі перешкоджання доступу зазначених представників та уповноважених осіб до енергетичних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 5 пункту 8.1 ПКЕЕ (z0417-96) постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право: на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки обліку та технічної перевірки засобів обліку споживача відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору.

Поряд з цим, підпунктами 11, 12, 15 пункту 10.2 ПКЕЕ (z0417-96) врегульовано, що споживач електричної енергії зобов'язаний: забезпечити безперешкодний доступ постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку; забезпечити безперешкодний доступ постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації до бази даних локального устаткування збору і обробки даних для отримання та передачі інформації про обсяг та параметри потоків електричної енергії та величини споживаної потужності. забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників постачальника електричної енергії та/або відповідальних представників підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору про постачання електричної енергії

Приписи, аналогічні зазначеним вище пунктам ПКЕЕ (z0417-96) , містять і умови пунктів 2.3.6 та 3.1.5 договору.

Крім того, листом від 27.02.2008 № 1249/11/17-08 (vl249227-08) Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України роз'яснила, що згідно із пунктом 7.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 (z0417-96) (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 (z1399-05) ), обмеження в споживанні електричної енергії внаслідок відключення споживача має проводитися за умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів. У разі відсутності технічної можливості виконання умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності і якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів (унаслідок застосування відповідної схеми електропостачання) споживач, електропостачання якого має бути обмежене або припинене, зобов'язаний надати доступ до власних електроустановок уповноваженим представникам електропередавальної організації або постачальника електричної енергії для вибіркового відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення.

В обґрунтування заявленого позову Приморський РЕМ ВАТ "Запоріжжяобленерго" неодноразово зазначав про відсутність можливості тимчасового відключення від електропостачання бази відпочинку "Хортиця" через ненадання невідомим військовим формуванням з озброєнням доступу до відповідних електроустановок.

При цьому, вказані доводи, в контексті зазначених вище приписів законодавства та умов договору щодо встановленого обов'язку саме для споживача забезпечити доступ постачальника до електроустановок, попередніми судами не встановлювались і не оцінювались обставини, які мають важливе значення для вирішення спору, а саме: 1) можливості дистанційного відключення позивачем електроустановок відповідача за умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів; 2) правові наслідки невиконання відповідачем вимог, що встановлені нормативними приписами та умовами договору відносно надання доступу позивачеві для відключення електроустановок; 3) можливості реалізації відповідачем свого права припинення електроспоживання (самостійного відключення своїх об'єктів від енергопостачання); 4) хоча правовідносини відповідача з будь-якими третіми особами, які знаходяться на його території, не є предметом доказування у справі, правові підстави перебування військового угрупування на території бази відпочинку відповідача мали б значення для визначення наявності/відсутності підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за договором, який діє і будь-які зміни до нього не вносились.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Листом від 13.08.2014 споживач просив тимчасово припинити дію договору на постачання електроенергії № 99 від 17.06.2014.

За загальним правилом, встановленим нормою ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. На вимогу однієї із сторін допускається припинення зобов'язання лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання також може бути правовим наслідком розірвання договору (ч.2 ст. 653 ЦК України), при цьому, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України), на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.2 ст. 651 ЦК України).

Отже, підставою для відмови в позові могли б бути або встановлені попередніми судовими інстанціями обставини припинення зобов'язань сторін за договором та їх підстави, визначені договором чи законом, або встановлені обставини, за яких відповідач звільняється від виконання зобов'язань за чинним правочином, втім, враховуючи, що жодних із вказаних обставин судами не було встановлено, висновки про безпідставність заявленого позову колегія суддів вважає передчасними.

Наведене свідчить, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язується законність вирішення спору по суті.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та не з'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.