Головуючого Жукової Л.В. (доповідач) Суддів: Короткевича О.Є., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "В.Г.М." Мазітова Володимира Гараєвича на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі № 905/3118/14 господарського суду Донецької областіза заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "В.Г.М." про визнання банкрутом за участю представників сторін: ПАТ КБ "ПриватБанк" - Тузова В.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.12.2015 у справі №905/3118/14 (суддя С.С. Тарапата) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк. Ліквідовано юридичну особу - ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк (83007, м. Донецьк, вул. Путилівська роща, буд. 16-А; код ЄДРПОУ 38355533). Кредиторські вимоги, які не були заявлені в установлений Законом строк або відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Провадження у справі №905/3118/14 припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 (головуючий суддя: М'ясищев А.М., судді: Будко Н.В., Дучал Н.М.) ухвалу господарського суду Донецької області від 24.12.2015 у справі №905/3118/14 скасовано. Справу №905/3118/14 передано на розгляд до господарського суду Донецької області.

У своїй касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "В.Г.М." Мазітов Володимир Гараєвич просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016, апеляційне провадження припинити, пославшись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 94, 97, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний господарський суд здійснив апеляційний перегляд за апеляційною скаргою особи, яка не мала права на апеляційне оскарження та не сплатила у встановленому розмірі судовий збір.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що Протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк від 26.02.2014 прийнято рішення про припинення господарської діяльності товариства та призначено ліквідатором у справі керівника товариства Мазітова В.Г.

У Бюлетені державної реєстрації №276 (6) від 03.03.2014 опубліковано оголошення про припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією боржника.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців внесено відповідну інформацію про перебування юридичної особи у процесі припинення.

Головою ліквідаційної комісії ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк надіслано листи до ДПІ в Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Київського району м. Донецька, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Київського району м. Донецька, УПФУ в Київському районі м. Донецька, Донецького міського центру зайнятості про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності, що підтверджено копією реєстру поштових відправлень поштової кореспонденції з поштового відділення №17 м. Донецька №14564004 від 09.04.2014. (а.с. 22)

У встановлений строк з письмовою претензією про стягнення заборгованості за договором постачання №6 від 14.07.2013 у сумі 151200,00 грн. до голови ліквідаційної комісії ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк Мазітова В.Г. звернулось ТОВ "Мактрейдер" м. Донецьк.

Кредиторські вимоги ТОВ "Мактрейдер" м. Донецьк у сумі 151200,00 грн. включені до реєстру кредиторів станом на 05.05.2014.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2014 заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк прийнято до розгляду.

За результатами підготовчого засідання 20.05.2014 порушено провадження у справі про визнання боржника банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Донецької області від 29.05.2014 ТОВ "В.Г.М." визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Мазітова В.Г.

29.05.2014 на офіційному сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення №4258 про визнання ТОВ "В.Г.М.", м. Донецьк банкрутом.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, справу №905/3118/14 втрачено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.11.2015 відновлено втрачену справу №905/3118/14 про банкрутство ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк.

30.11.2015 до господарського суду надійшов звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та документи в підтвердження проведеної ліквідатором роботи.

24.12.2015 до суду надійшов звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та реєстр кредиторів ТОВ "В.Г.М." станом на 24.12.2015.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "В.Г.М." господарський суд Донецької області в ухвалі від 24.12.2015 виходив з того, що ліквідатором Мазітовим В.Г. проведено у встановленому Законом порядку ліквідаційну процедуру банкрута, здійснювались активні дії, спрямовані на пошук майна боржника, що підтверджується запитами до відповідних органів, ліквідатором боржника складено ліквідаційний баланс ТОВ "В.Г.М." та звіт, які свідчать про те, що на час завершення ліквідаційної процедури, майно і грошові кошти у банкрута відсутні, отже, погашення кредиторських вимог є неможливим і матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора відповідають вимогам чинного законодавства.

Скасовуючи вказану ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ліквідатором не було вжито необхідних заходів, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури ТОВ "В.Г.М.".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що затверджуючи звіт ліквідатора боржника, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження у справі, судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх обставин справи та прийнято передчасне рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, оскільки у передбачений законом строк 05.05.2014 із заявою з грошовими вимогами до ліквідаційної комісії ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк звернулось ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ з грошовими вимогами у сумі 44737,16 грн., які не були розглянуті ним та, за наявністю підстав, не включені до реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками Донецького апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції визначені в ст. 104 ГПК України.

Статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені повноваження ліквідатора боржника, зокрема, згідно із ч.2 даної статті ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Відтак, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора та що є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

У ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

При цьому, суд першої інстанції повинен повно та всебічно дослідити чи відповідає вимогам закону наданий ліквідатором звіт.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Слід погодитись із апеляційним господарським судом, що у даному випадку, підприємство боржника ліквідовано передчасно, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутній результат розгляду грошових вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", який звернувся до боржника (ліквідаційної комісії) із заявою з грошовими вимогами у сумі 44737,16грн. у передбачений законом строк, а саме, 05.05.2014 та на те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області на постанову господарського суду Донецької області від 29.05.2014 про визнання ТОВ "В.Г.М." м. Донецьк банкрутом, яка була прийнята судом до розгляду ухвалою Донецького апеляційного господарського від 16.06.2014 суду №905/3118/14 .

Стосовно доводів касаційної скарги про відсутність права у суду апеляційної інстанції на перегляд ухвали суду першої інстанції за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк", як не сторони та не учасника провадження у справі про банкрутство, слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що сторони у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Також статтею 1 спеціального Закону визначено, що учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Разом з тим, наведена норма передбачає, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Оскаржуючи ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у даній справі, ПАТ КБ "ПриватБанк" вказувало на те, що має до боржника грошові вимоги, тобто є кредитором ТОВ "В.Г.М.", грошові вимоги якого до теперішнього часу не розглянуто.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство порушено за спеціальною процедурою, передбаченою у ст. 95 Закону про банкрутство де виявлення кредиторів боржника відбувається у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство, а також під час виконання процедури добровільної ліквідації, передбаченої нормами ЦК України (435-15) .

Враховуючи наведене, кредитором заявлено грошові вимоги ліквідаційній комісії боржника ТОВ "В.Г.М.", однак не розглянуті у встановленому порядку, тому, як правомірно встановив апеляційний господарський суд, під час з'ясування статусу ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо даного провадження, останній оскаржував ухвалу суду першої інстанції, як особа права якої оскаржувана ухвала порушує.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції здійснив судовий розгляд за умови несплати заявником апеляційної скарги судового збору у визначеному законодавством порядку, спростовується наступним.

У п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 р. N 01-06/2093/15 (v2093600-15) Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (3674-17) (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII (484-19) ) роз'яснено, що підпунктами 8 - 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення справи про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною.

Ставки судового збору з апеляційних та касаційних скарг, що подаються на судові рішення, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційних скарг - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

З апеляційних та касаційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір справляється за ставкою, визначеною підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, а саме 1 розмір мінімальної заробітної плати. Водночас Законом не передбачено ставки, від якої обчислюється судовий збір, за подання апеляційних та касаційних скарг на постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.12.2015, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "В.Г.М." та ліквідовано вищезазначену юридичну особу, сплатило судовий збір у сумі 1 378 грн. 00 коп. (1 розмір мінімальної заробітної плати), відповідно до платіжного доручення від 17.02.2016 № PROM7B52UA (том 1 а.с. 120).

Відповідно до підпунктів 8 - 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" не встановлено ставки судового збору за подання звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а відтак сума судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в справі про банкрутство встановлюється підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону "Про судовий збір", а саме 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та відхиляються колегією суддів.

Статтею 111-9 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції залишити постанову суду апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

У зв'язку із встановленими обставинами та наведеними законодавчими положеннями, доводи касаційної скарги ліквідатора ТОВ "В.Г.М." Мазітова Володимира Гараєвича не спростовують висновків Донецького апеляційного господарського суду, тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.