розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. у справі № 910/21435/14 господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про стягнення 253371925,41 грн.,

за участю представників:

Прокурора: Попенко О.С., посв. № 042031 від 15.03.2016 р.,

Позивача 1: не з'явився,

Позивача 2: Сороколіт Є.М., дов. № 14-75 від 21.04.2016 р.,

Відповідача: Кравчик С.М., дов. № 91/2015/11/11-7 від 11.11.2015 р.

Третьої особи: не з'явився.

Заступник прокурора Деснянського району міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненергетики, Позивач 1), Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач 2) до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", Відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення 11312864,97 грн. основного боргу, 16005214,88 грн. пені, 5538283,19 грн. 3% річних та 42758051,54 грн. інфляційних втрат за договором № 13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Рішенням господарського суду міста Києва 22.12.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р., позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено - стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 11312864,97 грн. основного боргу, 16005214,88 грн. пені, 42758 051,54 грн. інфляційних втрат і 5538283,19 грн. 3% річних.

Під час перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.03.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України - (далі - Мінекономрозвитку, Третя особа).

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Київенерго", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 549, 625, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 22, 32- 34, 43, 58, 82, 84, 111-28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позовні вимоги, заявлені Прокурором в інтересах Міненергетики та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 11312864,97 грн. основного боргу, 16005214,88 грн. пені, 5538283,19 грн. 3% річних та 42758051,54 грн. інфляційних втрат, обґрунтовано, з посиланням на ст.ст. 525, 526, 549, 610, 612, 625, 629, 655 ЦК України та ст.ст. 193, 343 ГК України, неналежним виконанням ПАТ "Київенерго" умов договору № 13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. щодо оплати отриманого ним у 2013 році природного газу.

Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням, зокрема, на положення ст.ст. 526, 530, 549, 611, 612, 625, 655, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 230 ГК України, та умови укладеного договору № 13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р., встановивши наявність боргу Відповідача перед Позивачем 2 по оплаті отриманого природного газу у листопаді-грудні 2013 року на загальну суму 11312864,97 грн., дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Прокурора і їх задоволення.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, судові рішення попередніх інстанцій у повній мірі вказаним вимогам не відповідають.

Так, згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, ст. 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов'язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) і ПАТ "Київенерго" (Покупець) 28.12.2012р. було укладено договір № 13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір № 13/3408-БО-41), за умовами якого (п. 1.1.) Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Позивачем, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Також, умовами Договору № 13/3408-БО-41 (п.п. 2.1., 3.1., 3.4.) передбачалось, що Продавець передає Покупцеві для СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго" з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 342464,0 тис. куб.м., у тому числі для ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6. Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/вимикаючий арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору № 13/3408-БО-41 кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 р. № 288 (z0671-10) "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Умовами Договору № 13/3408-БО-41 (п.п. 5.1., 5.2., 6.1.) також передбачалось, що ціна на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім того умовами Договору № 13/3408-БО-41 (п. 7.2.) встановлювалось, зокрема, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується у безспірному порядку сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

При цьому, в пункті 9.3. Договору № 13/3408-БО-41 сторони погодили, що позовна давність по вимогах щодо стягнення неустойки, пені та штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат встановлена тривалістю у п'ять років.

В наступному, 18.07.2013 р. сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору № 13/3408-БО-41, в якій погодили, що з 01.07.2013 р. ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

Судами також встановлено, що Позивачем у листопаді-грудні 2013 року було здійснено поставку Відповідачу, та отримано останнім, природного газу у обсязі 44997,457 тис. куб. м. загальною вартістю 206472451,35 грн., що підтверджується і відповідними актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, Відповідач за поставлений природний газ розрахувався тільки частково, перерахувавши Позивачу 195159586,38 грн., в результаті чого, у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем за отриманий та спожитий природний газ у загальному розмірі 11312864,97 грн.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (сторона перша), Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (сторона друга), Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (сторона третя), Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради (сторона четверта), Департаментом комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (сторона п'ята), Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (сторона шоста), Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (сторона сьома), Державним підприємством "Енергоринок" (сторона восьма), Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (сторона дев'ята) і Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) було укладено договір № 1330/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 24 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (далі - Договір № 1330/30) відповідно до умов якого (п. 1) предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" було і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (30-2014-п) .

При цьому, як вбачається зі змісту Договору № 1330/30, його умовами передбачалось не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, але і змінювались порядок та строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі договорів купівлі-продажу природного газу, у тому числі - і на підставі Договору № 13/3408-БО-41 за 2013 рік у сумі 11312864,97 грн.

Зокрема, за змістом підпункту 2 пункту 15 Договору № 1330/30 сторони цієї угоди зобов'язувались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, а в пункті 20 договору сторони встановили, що після його виконання вони (сторони) не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

В наступному, на виконання Договору № 1330/30 ПАТ "Київенерго" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасило основний борг за 2013 рік перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2014 р. № 19504 на суму 11312864,97 грн.

З огляду на таке, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, не встановив належним чином всіх обставин справи, щодо наявності чи відсутності боргу за поставлений природний газ за договором № 13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. та неправильно застосував до спірних правовідносин вищезгадані норми матеріального права.

При цьому, стягуючи суму основного боргу разом з штрафними санкціями, заявленими Прокурором, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 83 ГПК України, не звернув належну увагу і на те, що під час розгляду справи Відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке взагалі не було розглянуто судом.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, всупереч ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, не приділив у повній мірі та належним чином уваги, як вищезазначеним обставинам справи та вимогам норм матеріального права, так і умовам укладеного між сторонами Договору № 1330/30 від 12.12.2014 р. про організацію взаєморозрахунків, копію якого разом додатковими поясненнями Відповідача до апеляційної скарги було долучено до матеріалів даної справи та, пославшись тільки на наявність підстав для задоволення позовних вимог та на обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов передчасних та неправильних висновків про залишення рішення суду першої інстанції без змін, припустившись цим самим, як і суд першої інстанції, порушень згаданих вище норм матеріального та процесуального права.

Також, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, посилаючись тільки на поставку природного газу за договором №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. та здійснений частковий розрахунок, не врахував умов договору № 1330/30 про організацію взаєморозрахунків від 12.12.2014 р., яким фактично сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором № 13/3408-БО-41 та не приділив належної уваги платіжному дорученню № 19504 від 18.12.2014 р. про перерахування коштів за поставлений у 2013 році газ на суму 11312864,97 грн.