головуючого Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., суддів: Грейц К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дністровський" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 916/3480/15 Господарського суду Одеської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Дністровський" до Приватного підприємства "Едем-Н" про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості за договором оренди від 01.02.2012 № 2 у розмірі 98 011,68 грн, з якої 57 290,32 грн - сума основного боргу, 9 419,36 грн - неустойки, 28 840,00 грн - інфляційні втрати, 2 462,00 грн - 3% річних,

за участю представників

від позивача: Гуленко О.М.;

від відповідача: не з'явились;

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2015 у справі № 916/3480/15 (суддя - Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 (головуючий суддя - Туренко В.Б., судді - Поліщук Л.В., Будішевська Л.О.), відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Дністровський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 916/3480/15 і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанці норм матеріального права та процесуального права, а саме: ст. 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 4- 7, 43, 77, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явилися представник позивача. Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2012 між ПрАТ "Дністровський" (орендодавець) та ПП "Едем-Н" (орендар) укладено договір оренди № 2, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає в тимчасове платне користування орендарю будівлі, споруди, обладнання, яке знаходиться на території зернового току, а також два трактора МТЗ-82 1996 року випуску з/н 438020, д/н 84-40 ОП, МТЗ-80 1985 року випуску, з/н 992257, д/н 4194 ОА, що належать орендодавцю на праві власності.

Згідно з п. 3.1 договору орендар зобов'язався щомісячно сплачувати в касу чи на розрахунковий рахунок орендодавця, орендну плату із розрахунку 2000,00 грн в місяць в т.ч. ПДВ 20%.

Пунктом 4.1 сторони погодили, що даний договір укладений строком на 1 рік з 01.02.2012 по 31.12.2012 та може бути продовжений сторонами за взаємною згодою.

Вважаючи, що Приватне підприємство "Едем-Н" не повернуло після закінчення строку дії договору від 01.02.2012 № 2 орендоване майно, ПрАТ "Дністровський" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Едем-Н" про зобов'язання останнього підписати акти приймання-передачі майна, зворотні акти передачі майна, а також повернути ПрАТ "Дністровський" споруди зернового току, зернометальник самопересувний ЗМ-60А, трактори МТЗ-82 1996 року випуску д/н 8440ОП, МТЗ-80 1985 року випуску д/н 4194ОА та про стягнення з ПП "Едем-Н" на користь ПрАТ "Дністровський" заборгованості з орендної плати за вказаним договором у розмірі 57 290,32 грн, 9 419,36 грн неустойки, 28 840,00 грн інфляційних втрат, 2 462,00 грн 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження передачі за договором оренди у тимчасове платне користування відповідачу нерухомого майна - споруд зернового току, зокрема акту приймання-передачі, складання якого передбачено ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем не подано доказів на підтвердження того, що ним за вказаним договором передано відповідачу рухоме майно, а саме: зернометальник самопересувний ЗМ-60А, трактори МТЗ-82 1996 року випуску, д/н 8440ОП, і МТЗ-80 1985 року випуску, д/н 4194ОА. Подані ПрАТ "Дністровський" документи не підтверджують факт передання відповідачу нерухомого та рухомого майна за договором оренди від 01.02.2015.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Як вбачається зі змісту договору оренди від 01.02.2012 останній має конструкцію реального договору, оскільки його п. 1.1 передбачає передачу нерухомого та рухомого майна, а не обов'язок з його передачі.

Таким чином, для укладення даного договору оренди як нерухомого майна, так і транспортних засобів необхідна ще і передача майна як юридична, так і фактична.

Оскільки позивач стверджує, що докази юридичної передачі об'єктів оренди, а саме передавальний акт сторонами втрачений, то останній має довести фактичну передачу майна в користування відповідачу.

При цьому, відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає лише тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарськими судами встановлено, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі передачі відповідачу у тимчасове платне користування за договором оренди від 01.02.2012 № 2 будівель, споруд, обладнання зернового току, складання якого передбачено ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України, так і акта передачі відповідачу транспортних засобів (тракторів МТЗ-82 1996 року випуску д/н 8440ОП, МТЗ-80 1985 року випуску д/н 4194ОА).

При цьому, подані позивачем, в тому числі до апеляційного господарського суду, документи, зокрема, висновок Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області від 13.10.2015 по факту заяви гр. Гуленко О.М., акт про проведення огляду територій та приміщень складів від 05.10.2015 №1, прибутковий касовий ордер від 23.01.2012 № 2/1 на суму 17 000,00 грн, виписка за 19.04.2012 про сплату за оренду току 5 000,00 грн згідно рахунку від 20.02.2012, податкова накладна № 4 від 20.02.2012, технічний паспорт будівель та споруд зерноскладу № 13 від 03.03.2011, бухгалтерська довідка ПрАТ "Дністровський", лист Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 27.11.2015 № 05-14/11/2538, лист Національної поліції в Одеській області від 16.11.2015 № 4/129, ухвала Овідіопольського райсуду Одеської області від 18.11.2015 у справі № 509/4845/15-к, заява ПрАТ "Дністровський" про вчинення злочину від 23.09.2015, скарга ПрАТ "Дністровський" на бездіяльність слідчого від 03.11.2015, було досліджено господарськими судами попередніх інстанцій і обгрунтовано не взято до уваги, оскільки вказані документи не підтверджують фактичну передачу відповідачу та використання ним згідно предмету договору нерухомого та рухомого майна за договором оренди від 01.02.2015.

Таким чином, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ПП "Едем-Н" підписати зворотні акти передачі майна з оренди та повернути ПрАТ "Дністровський" споруди зернового току, зернометальник самопересувний ЗМ-60А, який не є окремо визначеним майном за договором з індивідуально визначеними ознаками, трактори МТЗ-82 1996 року випуску д/н 8440ОП, МТЗ-80 1985 року випуску д/н 4194ОА, а також щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 2 від 01.02.2012 у розмірі 98 011,68 грн з огляду на відсутність доказів фактичної передачі нерухомого та рухомого майна ПП "Едем-Н" відповідно до вказаного договору, є законними і обгрунтованими.

Щодо вимог про зобов'язання підписати передавальний акт в оренду спірного майна, то така вимога з підстав даного позову також задоволенню не підлягає.

Щодо доводів касаційної скарги, то останні фактично зводяться до необхідності переоцінки вищевказаних документів судом касаційної інстанції, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій, що з урахуванням приписів до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання в касаційній скарзі на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права не приймається колегією суддів до уваги, оскільки, як обгрунтовано зазначив апеляційний господарський суд, даний спір було розглянуто в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, і у позивача було достатньо часу (з 14.09.2015 по 07.10.2015) надати суду додаткові документи на підтвердження своїх доводів, але він не скористався таким правом та не повідомив суд про причини неможливості прийняти участь у судовому засіданні 07.10.2015.

Водночас, колегія суддів зазначає, що з метою захисту своїх прав позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з віндикаційним позовом про витребування майна з незаконного володіння відповідача, у разі доведення належними та допустимими доказами факту володіння відповідачем спірним майном без відповідної правової підстави, враховуючи той факт, що передачі спірного майна в орендне володіння судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 916/3480/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дністровський" - без задоволення.