головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Вектор" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 25.08.2015 Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 910/2957/15-г господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Приватного підприємства "Вектор" про зобов'язання визнати грошові вимоги позивача в розмірі 8 552 752,84 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів, за участю представників: від позивача не з'явився від відповідача Оліфір К.М.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Вектор" (далі - ПП "Вектор") про зобов'язання визнати грошові вимоги позивача у розмірі 8 552 752,84 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів ПП "Вектор".

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у справі № 910/2957/15-г (суддя Ващенко Т.М.) позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Зобов'язано ліквідаційну комісію ПП "Вектор" визнати грошові вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 7 272 780,12 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ПП "Вектор" та реєстру кредиторів ПП "Вектор". В іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. - головуючого, Шапрана В.В., Буравльова С.І.) рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у справі № 910/2957/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 910/2957/15-г, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПП "Вектор" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.05.2016 о 10 год. 55 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.06.2008 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (Банк) та ПП "Вектор" (Позичальник) було укладено кредитний договір № VL 884 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого позивачем надано відповідачу кредит у розмірі 1 455 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом у строки, передбачені Кредитним договором.

Як встановлено у п. А.3 Кредитного договору, строк повернення кредиту - 10.06.2009.

Положеннями п. 6.1 Кредитного договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,17% від встановленого ліміту кредитування, зазначеного в п. А.2, розрахунок якої здійснюється щоденно і нараховується у день сплати процентів (яким є 25-те число кожного поточного місяця) (п. А.10 Кредитного договору).

При порушенні ПП "Вектор" будь-якого зобов'язання з погашення кредиту він сплачує позивачу 54% річних від суми розміру непогашеної заборгованості (п. А.7 Кредитного договору).

Згідно з п. 5.2 Кредитного договору при порушенні п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9, 7.1 Кредитного договору Позичальник виплачує Банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

У п. 5.4 Кредитного договору сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Кредитного договору здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконано Позичальником.

Відповідно до п. 2.2.7 Кредитного договору відповідач зобов'язаний надавати позивачу не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, звіти та ін).

Пунктом 5.7 Кредитного договору передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Кредитним договором встановлюються сторонами тривалістю у 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій у даній справі, рішенням апеляційного суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 22-42/2012 стягнуто з відповідача на користь позивача за кредитним договором № VL 884 від 11.06.2008 станом на 07.10.2009: 1 455 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 6 515,10 грн. заборгованості з винагороди (комісії), 461 176,27 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 137 410,86 грн. пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач просив суд зобов'язати відповідача визнати грошові вимоги позивача в розмірі 8 552 752,84 грн., з яких 1 455 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 6 515,10 грн. - заборгованість з винагороди (комісії), 3 765 481,27 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2 743 756,47 грн. - пеня, 582 000,00 грн. - штраф.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з 24.06.2010 ПП "Вектор" перебуває в стані припинення за рішенням засновників, про що в бюлетені державної реєстрації № 152 (12) від 25.06.2010 було опубліковано повідомлення.

Відповідно до ст. 105 ЦК України у редакції станом на 24.06.2010, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у заяві від 20.11.2014 позивач просив відповідача розглянути вимоги Банку в розмірі 8 552 752,84 грн., визнати їх та включити до проміжного ліквідаційного балансу. Зазначену заяву позивачем було направлено відповідачу 27.11.2014 листом з описом вкладення та отримано відповідачем 23.12.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач не надав позивачу відповіді на його кредиторську вимогу (доказів іншого матеріали справи не містять).

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновків, що має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача, оскільки, враховуючи приписи ст. 105 ЦК України, відповідач повинен був надати таку відповідь у строк не пізніше 22.01.2015 включно.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків, що ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений ст. 112 ЦК України, до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.02.2015 (відповідно до відбитку поштового штемпеля на конверті).

Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що ПАТ КБ "Приватбанк" було для ПП "Вектор" явним (відомим) кредитором, а в силу вимог ч. 3 ст. 60 ГК України (яка була чинною станом на 24.06.2010 та діяла до 07.07.2014) ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, повідомляє про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій явних (відомих) кредиторів персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що встановлений ст. 112 ЦК України місячний строк на звернення до суду позивачем пропущений не був, і позовна давність станом на момент звернення до суду першої інстанції не спливла.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені та штрафу, з урахуванням сум, стягнутих за рішенням апеляційного суду міста Києва від 18.04.2012 у справі № 22-42/2012, дійшов висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 7 272 780,12 грн. і включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів та відсутність правових підстав для задоволення решти позовних вимог - у розмірі 1 279 972,72 грн. у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими. Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.