Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. Овечкіна В.Е. за участю представників: від прокуратури від позивача від відповідача розглянув касаційну скаргу Шекшеєва В.С. Степанець Т.О. Берездецький Ю.М. Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р. у справі № 911/547/15 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерства оборони України про визнання договору припиненим за участю: Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2016 у справі № 911/547/15 (суддя: Мальована Л.Я.) позов задоволено повністю: визнано припиненим договір оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року з 01.10.2008 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р. (судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду Київської області від 29.01.2016 у справі № 911/547/15 про задоволення позову скасовано. Прийняте нове рішення по справі № 911/547/15, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" до державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства оборони України про визнання договору припиненим відмовлено повністю.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скаржник доводить, що апеляційний суд не надав належної оцінки вимогам позивача та не перевірив чи мало місце порушення прав чи інтересів позивача, не з'ясував питання про те, за захистом яких своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів він звернувся, чи призводить вимога про припинення правовідносин за договором оренди з конкретної дати до поновлення порушених прав позивача.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено апеляційним судом, між товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" (орендатор) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" (орендодавець) 09.06.2008 укладено договір оренди баштового крана № 20, відповідно до умов якого (п.1.1) орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування баштовий кран КБ-403 А.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що баштовий кран, який орендується, передається орендарю одразу після підписання даного договору та акту прийому - передачі.

Згідно п. 4.1 договору він діє з 09.06.2008 р. по 31.12.2008 р.

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю у тимчасове користування майно, яке визначене у п. 1.1 договору, що підтверджується актом прийому - передачі від 09.06.2008 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" звернулося до суду з позовом про визнання припиненим з 01.10.2008 договору оренди баштового крана від 09.06.2008 № 20.

Як встановлено господарським судом, між сторонами було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди баштового крану від 01.10.2008 р., яка підписана начальником ДП МОУ "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" Ярмоленком В.О. та директором ВАТ "Міськбуд" Часновським В.І. та скріплена печатками сторін.

Відповідно до п. 1 вказаної угоди, у зв'язку з припиненням будівельних робіт по будівництву житлового будинку за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 47/1 Орендодавець і Орендар прийшли до згоди достроково розірвати договір оренди баштового крана № 20 від 09.06.2008 р.

Згідно п. 2 угоди за домовленістю сторін баштовий кран КБ-403-А залишається на будівельному майданчику до відновлення будівельних робіт по будівництву житлового будинку за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 47/1 та укладення нового договору оренди. За час знаходження баштового крану на будівельному майданчику після розірвання договору оренди будь-яка плата не сплачується.

Таким чином, за доводами позивача, Угодою від 01.10.2008 року було достроково припинено дію договору оренди баштового крана № 20 від 09.06.2008 р.

Відповідачем з посиланням на те, що йому стало відомо про дострокове розірвання договору оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року згідно угоди від 01.10.2008 року, під час розгляду даної справи, заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2015 року у даній справі було призначено судову технічну експертизу документів, а саме щодо автентичності проставлених на угоді про дострокове розірвання договору оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року від 01.10.2008 року підписів та печаток ДП МОУ "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт".

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10742/743/15-33/20661-20666/15-33 від 23.11.2015 року відтиски гербової печатки відповідача, які містяться у договорі оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року та в угоді від 01.10.2008 року про дострокове розірвання договору оренди баштового крану № 20 від 09.06.2008 року нанесені однією і тією ж печаткою, щодо печатки позивача, то її відтиск було нанесено печаткою ТОВ "Білоцерківський міськбуд" у угоді про розірвання договору оренди та листі № 316 - об від 13.10.2008 року, але не тією печаткою, відтиск якої міститься в договорі № 20 від 09.06.2008 року.

Щодо підписів уповноважених осіб, які містяться в угоді про дострокове розірвання договору оренди, то їх було виконано після виготовлення тексту угоди.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим з конкретної дати, що минула до подачі позову.

Позовна вимога ТОВ "Білоцерківський міськбуд" про визнання договору припиненим з 01.10.2008 є вимогою про встановлення факту та не направлена на захист права (законного інтересу) позивача, а відтак не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді.

Розгляд вимог про констатацію факту припинення договору не віднесено до компетенції господарського суду.

З огляду на наведене та враховуючи те, що законодавством не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим з конкретної дати, колегія суддів вважає, що апеляційним судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання договору припиненим з 01.10.2008,

Також суд касаційної інстанції погоджується з тим, що ухвалення рішення про задоволення даного позову може свідчити про порушення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини (995_004) є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Желтяков проти України" (набуло статусу остаточного від 9 вересня 2011 року) суд зазначив, зокрема, наступне.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Поданням даного позову позивач намагається домогтися перегляду рішень по справі №7/104-12 про стягнення з нього боргу по договору оренди баштового крану.

Оскільки, рішенням господарського суду Київської області від 28.02.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2013 у справі № 7/104-12, позов Заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт"задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" 882000 гр. заборгованості за період з 01.01.2009 по 31.10.2012.

Під час розгляду зазначеної справи, суди дійшли висновків щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог та виходили з того, що лист № 316 від 13.10.2008, який, на думку відповідача, достроково припинив дію договору, містив лише пропозицію щодо такого розірвання, а тому, за відсутності відповіді орендодавця на вказаний лист, підстави для дострокового припинення між сторонами договірних відносин та звільнення відповідача від сплати орендних платежів відсутні. Оскільки після закінчення строку дії договору відповідач продовжував користуватися орендованим майном, а позивач не заперечував проти такого користування, строк дії договору № 20 від 09.06.2008 оренди баштового крану автоматично продовжувався на строк, який був раніше встановлений договором, останнє продовження відбулось з 13.12.2012 по 06.07.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" у червні 2014 року звернулося з заявою про перегляд рішення господарського суду Київської області від 28.02.2013 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2014, відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 28.02.2013; рішення господарського суду Київської області від 28.02.2013 у справі №7/104-12 залишено без змін.

При цьому, судами встановлено, що звертаючись із заявою про перегляд рішення господарського суду Київської області від 28.02.2013 у даній справі за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що відповідачу стало відомо про наявність угоди від 01.10.2008 про дострокове розірвання договору оренди баштового крану від 09.06.2008 № 20.

Розглядаючи заяву, суди встановили, що обставина щодо припинення договору оренди з жовтня 2008 року була досліджена судами під час розгляду справи, внаслідок чого суди відхилили зазначені доводи відповідача на тій підставі, що останнім не подано доказів погодження з позивачем припинення договору оренди, а лист відповідача вих.№ 316 від 13.10.2008 не може бути належним доказом дострокового розірвання договору оренди, оскільки є лише пропозицією однієї сторони припинити дію договору.

Отже, при розгляді вказаної справи (як первісному так і за нововиявленими обставинами) судами неодноразово надавалася оцінка доказів щодо припинення дії договору оренди та встановлювалася обставина щодо його продовження.

Тому, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини по справі "Желтяков проти України", суд вважає, що задоволення даного позову та подальший перегляд і скасування судових рішень у справі № 7/104-12 буде невиправданим та відповідно матиме місце порушення принципу "юридичної визначеності" та пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до суб'єктивного заперечення висновків суду на підставі іншого тлумачення норм права, що не свідчить про неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій з вищевикладених мотивів.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.