Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. Овечкіна В.Е. за участю представників: від відповідача розглянув касаційну скаргу Мусієнко А.В. Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. у справі № 910/24672/15 господарського суду міста Києва за позовом Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" до Клінічної лікарні № 15 Подільського району міста Києва про визнання договору частково недійсним

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2015 року у справі № 910/24672/15 (суддя - Підченко Ю.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. (судді Дідиченко М.А, Жук Г.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2015 залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скаржник доводить, що ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором без будь-яких інших додаткових умов для продовження договору оренди, у тому числі прийняття рішення міської ради, як представницького органу власника комунального майна - територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 05.03.2008 року між Приватним малим підприємством "Аптека "КіАВО" як орендарем та Клінічною лікарнею № 15 у Подільському районі м. Києва як орендодавцем було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - договір).

Згідно з умовами договору орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 р. № 526/583-1 (raa526023-06) передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (приміщення) за адресою: вул. Г. Сковороди, 2, корп. 3, загальною площею 18,0 кв.м. для розміщення аптеки, які реалізують готові ліки.

Відповідно до п. 2.4 цього договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться на балансі Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва.

Пунктом 5.4 договору визначено, що орендар після закінчення строку дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором. Дозвіл на продовження строку оренди надає Київська міська рада.

Згідно з п. 9.1 договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 5 березня 2008 року до 4 березня 2009 року.

За умовами п. 9.3. даного договору після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Позивач просив суд визнати недійсними друге речення пункту 5.4 та пункт 9.3 договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, вказуючи на протиправність їх існування, що полягає у позбавленні Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" права на продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Оскільки зміст пунктів 5.4 та 9.3 договору суперечить ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що не містить будь-яких інших додаткових умов для продовження договору оренди, у тому числі наявність рішення місцевої ради як представницького органу власника комунального майна - територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Першою - третьою та п'ятою частинами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вірно встановлено господарськими судами, даний спір виник у сфері правовідносин з оренди комунального майна, які регулюються Господарським кодексом України (436-15) та Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням спеціального законодавства, яким є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

За приписами ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору) орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Частина 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До відання виконавчих органів, зокрема, міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 ст. 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено істотні умови договору оренди, серед яких такі: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Також, частиною 3 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

У п. 9.5 договору від 08.09.2008 р. визначено, що договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що орендар після закінчення строку дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором. Дозвіл на продовження строку оренди надає Київська міська рада.

У п. 9.3 сторони також погодили, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

З указаних умов договору вбачається, що Київська міська рада в межах наданої законодавством компетенції стосовно реалізації державної політики щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, фактично взяла на себе обов'язок виконати дії щодо пролонгації договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами вірно встановлено, що частина 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійсно не містить додаткових умов щодо продовження договору оренди, проте, стаття 10 цього ж Закону не позбавляє сторони погоджувати у договорі й інші умови.

Керуючись принципом свободи договору, сторонами було включено до договору указані положення пунктів 5.4 і 9.3, які не нівелюють застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторонами договору, а встановлюють додаткову умову для продовження строку його дії шляхом конкретизації повноважного для цього суб'єкта, що чинним законодавством не заборонено.

Згідно з п.5 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) , що набрав чинності з 30.12.2009 р., термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як роз'яснено в абзаці 2 п.4.4 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (v0012600-13) , обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Отже, з огляду на імперативні приписи п.5 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) та факт укладення до 30.12.2009 р. договору оренди від 05.03.2008, цей договір припинився 05.03.2013 р. у зв'язку із закінченням 5-річного строку дії, передбаченого законом.

Зазначене також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 року по справі № 910/21795/14 за позовом Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" до Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва про внесення змін до договору оренди, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 року встановлено, що

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013 року по справі № 826/11959/13-а зазначено, що дію договору оренди продовжено, згідно розпорядження від 15.10.2009 року № 1189 з дозволом переукласти договір оренди строком на 2 роки.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1189 від 15.10.2009 було надано дозвіл ПМП "Аптека КіАВО" на укладення договору про передачу в оренду нерухомого майна Клінічної лікарні № 15 Подільського району м.Києва терміном на 2 роки, проте, нового договору оренди між сторонами укладено не було та орендар продовжував користуватися орендованим майном.

Листом № 392 від 05.05.2010 орендодавцем було попереджено орендаря про те, що у зв'язку з не підписанням ним типового договору про передачу в оренду нерухомого майна Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва за адресою: м.Київ, вул.Г.Сковороди, 2, орендодавець змушений буде звернутися з клопотанням про припинення орендних відносин з орендарем.

В свою чергу, орендар письмовою відповіддю № 25 від 20.05.2010, вказував орендодавцю на те, що переданий йому договір не відповідає за змістом типовому договору, який затверджений рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 (ra-034023-06) .

Листом № 945 від 21.12.2010 орендодавець повідомив орендаря про необхідність звільнення займаного ним приміщення Клінічної лікарні № 15 Подільського району м.Києва за адресою: м. Київ, вул.Г.Сковороди, 2. Зазначений лист не було отримано орендарем та було повернуто Клінічній лікарні № 15 Подільського району м.Києва 25.01.2011 р.

На підставі рішення Київської міської ради "Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва" від 14.07.2011 № 402/5789 (ra0402023-11) , яке набрало чинності з дня його прийняття, продовжено до 31.03.2012 р. договори оренди майна територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились, за умов фактичного користування майном на дату набрання чинності цим рішенням, відсутності у користувача (орендаря) заборгованості за фактичне користування майном та належного виконання інших умов договору оренди.

Також на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності, оформленого витягом з протоколу № 100 від 08.11.2011, погоджено питання щодо продовження ПМП "Аптека КіАВО" строку дії договору оренди нежитлового приміщення, площею 18 кв.м. на вул. Іллінський, 3/7 (Сковороди, 2), доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) провести роботу щодо передачі прав орендодавця по договору оренди та подати на погодження постійній комісії Київської міської ради з питань власності додаткову угоду до договору оренди, складену спільно з орендарем щодо продовження терміну дії договору оренди, за результатами розгляду додаткової угоди постійною комісією, Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (КМДА) видати розпорядчий документ.

27.08.2014 р. приватним малим підприємством "Аптека КіАВО" на адресу орендодавця за договором оренди - Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва було подано пропозицію, в який викладено прохання невідкладно укласти, підписати та скріпити печаткою три примірники додаткової угоди до договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 05.03.2008.

Згідно відповіді Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва на пропозицію Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО", оформленої листом № 751 від 03.09.2014, орендаря було повідомлено про те, що у Клінічної лікарні №15 Подільського району м. Києва немає правових підстав для укладання будь-яких додаткових угод до спірного договору з огляду на наявність невирішеного судового спору.

Дана відповідь була надіслана на адресу орендаря (директора ПМП "Аптека КіАВО"), яка вказана у вищеназваному договорі, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист підприємства поштового зв'язку від 03.09.2014.

Таким чином, пропозиція позивача про продовження строку дії договору та укладення додаткової угоди відповідачем була відхилена.

Тому спірний договір не було продовжено на підставі розпорядження від 15.10.2009 року № 1189 у зв'язку із не досягненням сторонами всіх істотних умов договору.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками господарських судів про відсутність підстав для визнання недійсними другого речення пункту 5.4 і пункту 9.3 договору від 08.09.2008 р., оскільки вони є додатковими умовами, які погоджені сторонами у встановленому законодавством порядку та не виключають застосування й не суперечать частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та спірний договір на момент подання даного позову вже припинив свою дію.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі встановлення інших обставин, намагання переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, визначених ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2015р. у справі № 910/24672/15 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.