головуючого суддів: Є.Борденюк С. Могил, Д. Кривда розглянувши матеріали касаційної скарги Управління капітального будівництва Одеської міської ради на постанову від 16.12.2015 Одеського апеляційного господарського судуу справі № 916/89/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні" до Управління капітального будівництва Одеської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, Одеської міської ради про стягнення 13 071 248,00 грн, у судове засідання прибули представники: позивача Завалькевич Є.В. (дов. від 16.05.2016), відповідача Дементьєва О.В. (дов. від 05.01.2016), Одеської міської ради Чернова Г.А. (дов. від 11.06.2015 № 223/исх-Гс), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін, третьої особи та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеські реставраційні майстерні" звернулось до господарського суду з позовом до Управління капітального будівництва Одеської міської ради та Одеського міського центру зайнятості про стягнення (з урахуванням уточнення позовних вимог) 13 071 248,00 грн заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 2 522 750, 86 грн та 3 % річних у розмірі 1 113 025,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2014 до справи у якості відповідачів залучені Державний центр зайнятості та Одеський обласний центр зайнятості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2014, залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2015, позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з Управління капітального будівництва Одеської міської ради на користь ТОВ "Одеські реставраційні майстерні" основного боргу у розмірі 13071248 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 522 750,86 грн та 3 % річних у розмірі 1 113 025,72 грн. У решті позову - відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

08.04.2011 Президентом України прийняте доручення № 1-1/035 щодо забезпечення разом із Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття організації та проведення оплачуваних громадських робіт з будівництва і реконструкції об'єктів соціально-культурної інфраструктури, передбачених Програмою комплексного соціально-економічного розвитку м. Одеси на 2005-2015 роки.

На виконання вищевказаного доручення Правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) прийнята постанова від 19.05.2011 № 267 (z0752-11) , якою затверджений Порядок проведення експерименту з використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у сфері будівництва і реконструкції об'єктів соціально-культурної інфраструктури м. Одеси (далі - Порядок).

Вказаним вище Порядком передбачений механізм фінансування Фондом разом з виконавчим комітетом Одеської міської ради робіт з капітального ремонту та реставрації фасадів та покрівель будівель, розташованих в історичній частині м. Одеси. Зокрема, порядком передбачено, що на вищевказані цілі залучаються кошти місцевого бюджету у розмірі не менше 25% та кошти Фонду на залишок суми.

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку, кошти Фонду можуть бути використані на проведення всіх видатків, передбачених проектно-кошторисною документацією з будівництва або реконструкції об'єктів соціально-культурної інфраструктури для організації оплачуваних громадських робіт для безробітних.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що замовник (Управління капітального будівництва Одеської міської ради) укладає з Одеським міським центром зайнятості договір на фінансування організації оплачуваних громадських робіт.

Відповідно до п.7 Порядку, перерахування коштів Фонду Державним центром зайнятості здійснюється згідно з графіком на рахунок Одеського обласного центру зайнятості для подальшого перерахування Одеському міському центру зайнятості. Одеський міський центр зайнятості, згідно з умовами укладеного договору, перераховує кошти для співфінансування на рахунок замовника.

На виконання вищезазначених постанов, виконавчим комітетом Одеської міської ради прийняте рішення від 11.07.2011 № 494 "Про заходи з організації оплачуваних робіт для безробітних у сфері будівництва і реконструкції об'єктів соціально-культурної інфраструктури". Згідно із зазначеним рішенням, замовником призначено Управління капітального будівництва Одеської міської ради, а також затверджений перелік об'єктів, на яких планується організувати оплачувані громадські роботи.

Водночас, між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (далі - замовник) та ТОВ "Одеські реставраційні майстерні" (далі - підрядник) укладений договір №13-11/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 10.10.2011 (далі - Договір), відповідно до якого у 2011-2012 роках Підрядник зобов'язаний здійснити капітальний ремонт та ремонтно-реставраційні роботи фасадів та покрівель будівель, розташованих у історичній частині м. Одеси, а Управління капітального будівництва Одеської міської ради зобов'язалось прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.2 Договору встановлено найменування робіт: Капітальний ремонт і ремонтно-реставраційні роботи фасадів та покрівель будівель, розташованих у історичній частині м. Одеса, за переліком (Додаток №4).

Згідно з п. 3.1 Договору ціна договору, разом із ПДВ, складає 93 896 523,60 грн (ПДВ - 15 649 420,6 грн), у тому числі: - на 2011 рік - 67 000 000,00 грн з ПДВ; - на 2012 рік - 26 896 523,60 грн з ПДВ. Ціна договору визначається у Додатку № 1 "Договірна ціна". Договірна ціна встановлюється твердою. Погоджена договірна ціна є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати Замовником Підряднику виконаних робіт після підписання Сторонами Акту прийому виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3; або поетапної оплати Замовником виконаних робіт. Фінансування робіт на об'єкті здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та Фонду згідно з планом фінансування робіт (Додаток № 3 Договору).

Пунктом 11.5.5 Договору передбачено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради роботи, виконані позивачем у грудні 2011 року на суму 13 071 248 грн, прийняті належним чином, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 підписані та скріплені печатками. Будь-яких зауважень чи заперечень з приводу виконаних робіт в актах не міститься. Відтак, вказане волевиявлення замовника є достатнім та необхідним, зокрема, для засвідчення факту виконання робіт за Договором.

Враховуючи те, що акти приймання виконаних будівельних робіт на суму 13 071 248,00 грн прийняті замовником та оформлені відповідно до умов ст. 882 ЦК України, визначені у актах роботи слід вважати виконаними, а самі акти слід вважати погодженням внесення змін до кошторису. Дані акти підписані сторонами та є підставою для взаєморозрахунків між сторонами.

Водночас, за результатами призначеної судом експертизи, встановлено, що ремонтно-реставраційні та ремонтно-відновлювані роботи фасаду та покрівлі будівель, за переліком, наведеним в ухвалі суду, виконані якісно, із дотриманням будівельних норм та закінчені у повному обсязі, окрім робіт на об'єктах по вул. Софіївська,13, вул. Преображенська, 11, вул. Катерининська, 85.

Також, вказаним висновком зазначено, що неможливе якісне виконання будівельних робіт по капітальному ремонту та ремонтно-реставраційним роботам на вказаних об'єктах, відповідно до укладеного договору у осінньо-зимовий період без супутніх витрат, а саме без підтримання необхідного температурного режиму та без утеплення фасадів будівель.

З посиланням на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу - 13 071 248 грн, заявленого до Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

При цьому, судами не прийняті до уваги посилання позивача на необхідність солідарної відповідальності відповідачів, з посиланням на те, що між позивачем та Одеським обласним центром зайнятості, Одеським міським центром зайнятості зобов'язань не виникло, з огляду на що суди відмовили у задоволенні позовних вимог до Одеського міського центру зайнятості, Державного центру зайнятості, Одеського обласного центру зайнятості.

Водночас, перевіривши правильність розрахунку заявлених сум інфляційних та 3 % річних, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог до Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради і в частині заявлених вимог щодо стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2014 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 скасовані, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним.

Метою фінансування, здійсненого Фондом у межах проведення вказаного експерименту, є зайнятість безробітного населення, яка, зокрема, передбачає оплату праці безробітних осіб за виконання ними відповідних робіт за рахунок виділених Фондом коштів.

Підставою для стягнення коштів Фонду, виділених у межах відповідного експерименту, позивачем може бути визначений та доведений, а судами оцінений, факт зайнятості безробітного населення у виконанні здійснених підрядником робіт, які за його твердженням є неоплаченими замовником. При цьому, необхідною ознакою такої зайнятості безробітного населення, є, зокрема, оплата праці залучених безробітних осіб.

Водночас, судами попередніх інстанцій не надана належна правова оцінка обставинам зайнятості безробітних осіб у здійсненні робіт, визначених підрядником неоплаченими, з огляду на що, висновок судів про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення є передчасним. Відсутність правової оцінки наведеним вище обставинам, доведення яких є ключовим у вирішенні даного спору, виключає можливість дослідження судом інших вказаних позивачем підстав заявленого позову.

З посиланням на вказане, Вищий господарський суд України направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2015 справа прийнята до провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2015 провадження у справі припинене в частині позовних вимог до Одеського міського центру зайнятості, Державної служби зайнятості, Одеського обласного центру зайнятості.

Ухвала про припинення провадження у справі мотивована тим, що позивачем в уточненій позовній заяві вимоги до вказаних вище відповідачів не висунуті; між позивачем та відповідними відповідачами відсутні договірні зобов'язання.

14.07.2015 позивач звернувся до місцевого господарського суду з уточненням до позовної заяви, у якій просив стягнути з Управління капітального будівництва Одеської міської ради 13 071 248 грн основного боргу, 9 870 443,22 грн інфляційних втрат, 1 361 229,73 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2015 (суддя О. Оборотова) позов (з урахуванням уточнення) задоволений у повному обсязі.

При цьому, щодо вказівки Вищого господарського суду України місцевим господарським судом зазначено наступне.

Позивачем долучені до справи документи, а саме перелік безробітних, зайнятих на роботах у грудні 2011 року, відомості про розмір сплаченої заробітної плати безробітним за грудень 2011 року, табель обліку робочого часу за грудень 2011 року, акти робочої комісії про готовність ремонтно-реставраційних робіт фасадів та покрівель будівель, розташованих в історичній частині м. Одеси, журнали виконання робіт на об'єктах передані експлуатуючим організаціям. Таким чином, встановлений факт зайнятості безробітного населення у виконанні здійснених підрядником робіт та оплата праці залучених безробітних осіб, які є неоплаченими замовником.

Водночас, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим розрахунок інфляційних втрат у розмірі 9 870 443,22 грн та 3 % річних у розмірі 1 361 229,73 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 (колегія суддів: Г. Діброва, В. Головей, Н. Принцевська) рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2015 залишене без зміни.

Апеляційний суд підтримав мотиви задоволення позовних вимог. Водночас, щодо вказівки Вищого господарського суду України апеляційним господарським судом зазначено наступне.

Одеський центр зайнятості направив на громадські роботи 120 безробітних осіб для працевлаштування за вакантними професіями, а ТОВ "Одеські реставраційні майстерні" уклало 120 договорів з безробітними особами, що підтверджується відповідними строковими трудовими договорами на участь у оплачуваних громадських роботах та направленнями центру зайнятості.

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача безробітні офіціально працевлаштовані, їм нараховувалась заробітна платня та у повному обсязі нараховані та перераховані податки. За період з жовтня 2011 року по січень 2012 року виплачено заробітну платню у загальному розмірі 160 030,82 грн та перераховано ЄСВ у сумі 75 230,50 грн.

Довідкою Державної фінансової інспекції в Одеській області від 28.11.2012 №06-19/639 підтверджено, що у жовтні 2011 року кількість працівників складала 68 осіб, в листопаді - 87, у грудні - 50 та у січні - 17.

Отже, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт зайнятості безробітного населення у виконанні підрядних робіт за Договором.

З посиланням, зокрема, на вказане вище, апеляційний господарський суд залишив без зміни рішення місцевого господарського суду.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанцій зазначив, що метою фінансування, здійсненого Фондом у межах проведення вказаного експерименту, є зайнятість безробітного населення, яка, зокрема, передбачає оплату праці безробітних осіб, а тому підставою для стягнення коштів Фонду є факт зайнятості безробітного населення у виконанні здійснених підрядником робіт, які за його твердженням є неоплаченими замовником.

При повторному розгляді справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що залучення позивачем у грудні 2011 року 50 безробітних осіб та сплата позивачем у грудні 2011 року 40376,62 грн заробітної плати таким особам (за даними довідки позивача), є підставою для стягнення 13 071 248,00 грн коштів Фонду.

Тобто, суди дійшли висновку, що сам по собі факт зайнятості безробітних осіб, незалежно від співвідношення кількості таких осіб та обсягу виплаченої їм заробітної плати до заявленої позивачем суми, є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що даний висновок є необґрунтованим з огляду на таке.

У преамбулі Порядку зазначено, що останній приймається відповідно до абзацу 6 пункту 15 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою КМУ від 10.09.2008 № 839 (839-2008-п) (далі - Положення).

У пункті 15 Положення зазначено, що кошти на організацію оплачуваних громадських робіт можуть бути використані для: виплати основної та додаткової заробітної плати, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах; оплати послуг з перевезення або проїзду до місця проведення робіт та у зворотному напрямку осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах (у разі потреби); придбання інвентарю (у разі потреби); оплати проживання у гуртожитку (у разі потреби).

У абзаці 6 пункту 15 Положення вказано, що відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" порядок використання коштів Фонду для організації оплачуваних громадських робіт для безробітних (напрями використання, види робіт, здійснення контролю) може визначатися його правлінням виходячи з фінансових можливостей Фонду.

Тобто, пунктом 15 Положення визначені види цільового призначення використання коштів Фонду, при цьому, абзацом 6 пункту встановлене право Фонду визначати порядок використання таких коштів в межах вказаних видів цільового використання.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку встановлено, що кошти Фонду можуть бути використані на проведення всіх видатків, передбачених проектно-кошторисною документацією з будівництва або реконструкції об'єктів соціально-культурної інфраструктури для організації оплачуваних громадських робіт для безробітних.

Нормативно-правовий акт, яким затверджений Порядок не скасований, та був чинним у заявлений період виконання спірних робіт.

Враховуючи те, що Положенням встановлені конкретні види цільового використання коштів Фонду, а Порядком зміст такого цільового використання коштів Фонду розширений (на всі передбачені проектно-кошторисною документацією видатки), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе тлумачити вказані акти, як такі, якими встановлено, що Фонд може фінансувати всі видатки, передбачені проектно-кошторисною документацією, пропорційно частці належної до виплати безробітним особам заробітної плати відносно всієї належної до виплати заробітної плати за виконані роботи.

Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки пункту 15 Положення, та, відповідно не визначили загальну суму належної до сплати заробітної плати та частку у цій сумі заробітної плати, належної до виплати безробітним особам.

З огляду на вказане, задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог є передчасним.

Разом з тим, пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що фінансування робіт здійснюється відповідно до плану фінансування робіт (Додаток № 3).

У матеріалах справи наявна копія Додатку № 3 (т.1, а.с. 23), яка датована 2011 роком і з якої вбачається, що у грудні 2011 року планується фінансування у розмірі 2 000 000,00 грн за рахунок коштів місцевого бюджету; фінансування за рахунок коштів Фонду у грудні 2011 року не планується.

Водночас, у матеріалах справи наявна копія Додатку № 3 з іншим змістовним наповненням (т.2, а.с. 16), яка датована 2011 роком і з якої вбачається, що у грудні 2011 року здійснюється фінансування: за рахунок Фонду у розмірі 13 382 816,86 грн; за рахунок коштів місцевого бюджету 5 755 818,03 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 5 Порядку (постанова Фонду від 19.05.2011) правління Фонду затверджує річний обсяг коштів для співфінансування, а Державний центр зайнятості затверджує графік помісячного перерахування коштів Фонду, про що повідомляє, зокрема, замовника.

Так, наказом Державного центру зайнятості від 23.09.2011 № 129 (т.1, а.с. 202), зі змінами внесеними наказом від 30.09.2011 № 135 (т.1, а.с. 205), визначений графік перерахування коштів Фонду замовнику: всього 50 000 000,00 грн, з них 15 000 000,00 грн у жовтні та 35 000 000,00 грн у листопаді.

У вказаному графіку відсутні дані щодо виділення коштів на грудень 2011 року, тобто у період виконання робіт, які визначені позивачем неоплаченими, отже планування у Додатку № 3 (копія - т.2, а.с. 16) фінансування за рахунок коштів Фонду у грудні 2011 року є необґрунтованим.

Водночас, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, яким підписані вказані вище документи, як замовник, є лише особою, якій Фондом та територіальною громадою в особі Одеської міської ради делеговані повноваження щодо організації виконання робіт з будівництва і реконструкції об'єктів соціально-культурної інфраструктури м. Одеси, з огляду на що дії Управління, в особі його уповноважених осіб, оцінюються такими, що здійсненні від імені Фонду або територіальної громади в особі міської ради, лише за умови, що такі дії є правомірними.

Правомірність дій Управління передбачає, зокрема, що розмір коштів при погодженні Управлінням плану фінансування та, в подальшому, підписання довідок про виконані роботи та актів приймання виконаних робіт має відповідати розміру коштів, виділених Фондом та/або міською радою.

Разом з тим, у матеріалах справи наявна і копія Додатку № 3, яка датована 2012 роком, і з якої вбачається, що за рахунок коштів Фонду у 2011 році передбачене фінансування на суму 35 866 406,00 грн та за рахунок коштів місцевого бюджету - 11 133 594,00 грн.

Тобто, фінансування за рахунок коштів Фонду у 2011 році на суму 35 866 406,00 грн затверджене позивачем у спосіб підписання його директором ОСОБА_8 вказаного вище Додатку № 3.

Наведені вище обставини: щодо виділення Фондом коштів на грудень 2011 року у передбачений п. 5 Порядку спосіб; щодо визначення сторонами плану фінансування (з урахуванням різних за змістом копій Додатку № 3) та його відповідності графіку фінансування, затвердженому Державним центром зайнятості; щодо правомірності дій Управління та наслідків таких дій, судами попередніх інстанцій не досліджені.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що під час нового розгляду справи, відповідачем надана копія угоди від 20.10.2014 про розірвання Договору, з п.2 якої вбачається, що сторони, зокрема і ТОВ "Одеські реставраційні майстерні", майнових та немайнових претензій один до одного не мають.

Правова оцінка відповідній угоді судами попередніх інстанцій не надавалась.

Водночас, судами попередніх інстанцій не надана належна правова оцінка обставинам залучення позивачем субпідрядної організації до виконання робіт на передбачену п. 3.1 Договору суму - 93 896 523,60 грн (п. 3.1 договору № Ф/11 від 10.10.2011 на виконання підрядних робіт (т.4, а.с. 123).

Так, право підрядника на залучення субпідрядника визначене ч. 1 ст. 838 ЦК України. Зазначене право позивача, передбачене і пунктом 6.4.4 Договору.

Проте, відповідно до п. 2 Порядку, яким врегульовані правовідносини, що виникли між сторонами спору, виконавець робіт - це підприємство, організація, установа, що визначається замовником в установленому законодавством порядку для виконання оплачуваних громадських робіт, про що укладено відповідний договір.

Тобто, виконавець робіт має здійснювати їх виконання безпосередньо.

А тому, з огляду на залучення позивачем до виконання у повному обсязі робіт субпідрядника, позивач, як особа, що безпосередньо роботи не здійснювала, не може бути оцінений судом виконавцем робіт у розумінні п. 2 Порядку.

Крім того, судами не досліджені обставини обґрунтованості віднесення будинків, визначених Додатком № 4 до Договору, до об'єктів соціально-культурної інфраструктури м. Одеси.

З огляду на наведене вище, враховуючи положення ст. 111-7 ГПК України (межі перегляду справи у касаційній інстанції) рішення та постанова підлягають до скасування із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.