У вересні 2014 року військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 1 300 000 грн. боргу за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр "Бліндаж" від 08.08.1997 № 117539 (далі - Договір).

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2015 (суддя Літвінова М.Є.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду з посиланням на приписи статей 11, 530, 599, 611, 256, 257, 261, 264, 267, 854, 892, 894, 897 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та пункту 12 додаткової угоди № 2 від 20.12.2006 до Договору мотивовано припиненням робіт, передбачених Договором (етап № 2), з вини Підприємства та відсутністю підстав для застосування строку позовної давності внаслідок переривання його перебігу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий суддя, судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.) зазначене рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Постанову суду апеляційної інстанції зі справи з посиланням на приписи статей 509, 525, 526, 612, 837, 849, 892, 893, 894, 897 ЦК України та статей 173, 193 ГК України мотивовано відсутністю доказів призупинення виконання робіт, передбачених Договором (етап № 2), з вини відповідача та наявністю у позивача інтересу до завершення виконання замовлених за Договором робіт.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Міністерство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання Підприємства про відкладення судового розгляду, мотивоване бажанням укласти мирову угоду між сторонами з приводу встановлення об'єму виконаних робіт та стану взаєморозрахунків, касаційною інстанцією відхилено з огляду на те, що мета укладення названої мирової угоди перебуває поза межами предмету даного спору та укладення мирової угоди на стадії касаційного провадження не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача та прокурора, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим господарським судом:

- 08.08.1997 Міністерством оборони України (замовник) та державним підприємством "Державний науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння", правонаступником якого є Підприємство (виконавець), укладено Договір, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати та здати замовнику, а останній прийняти та оплатити дослідно-конструкторську роботу за темою "Бліндаж". Повний обсяг робіт та окремі її етапи зазначені в доданій до Договору відомості;

- 20.12.2006 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), відповідно до якої Підприємство зобов'язалося виконати і здати Міністерству роботи по темі: Участь у створенні дослідного зразка № 2 модернізованої бойової машини БМП-1 з удосконаленою системою керування вогнем "Тандем" та участь у державних випробуваннях дослідних зразків № 1 та № 2 модернізованої БМП-1, а Міністерство - прийняти та оплатити ці роботи;

- Додатком № 1 до Додаткової угоди № 2 затверджено відомість виконання дослідно-конструкторської роботи, а саме: етапи роботи, терміни виконання етапів та ціну;

- пунктом 23 Договору сторони передбачили сплату авансу в розмірі 80 % від узгодженої попередньої ціни етапу, а протоколом, затвердженим 10.07.2009, узгоджено попередню ціну етапу № 2, яка становить 1 742 400,12 грн.;

- погоджувальним протоколом від 14.07.2009 № 15 сторони встановили, що за рішенням замовника розрахунки за роботи можуть здійснюватись шляхом попередньої оплати у розмірі до 100 % від суми етапу, та погодили обов'язковість подання звітних документів з використання авансу;

- відповідно до погоджувального протоколу від 10.03.2010 № 16 виконання робіт за Додатковою угодою № 2 завершується участю у проведенні державних випробувань дослідного зразка № 2 у строк 01.05.2010 - 30.11.2010, термін дії Додаткової угоди № 2 - до 28.02.2011;

- Додатковими угодами до Договору термін дії останнього подовжувався, зокрема, додатковою угодою від 31.12.2013 № 6 встановлено термін дії Договору - 31.12.2014;

- на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 2 позивачем перераховано відповідачеві аванс у розмірі 1 300 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.2009 № 247/2/74;

- 12.03.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією № 247/4/1144 про стягнення боргу в сумі 1 300 000 грн., яку відповідачем залишено без задоволення;

- рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2012 зі справи № 32/185 з Підприємства через порушення строків виконання робіт етапу № 2 стягнуто на користь Міністерства 26 136 грн. пені та 17 424 грн. штрафу;

- рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2013 зі справи № 910/8780/13, яке набрало законної сили 20.08.2013, Підприємство зобов'язано виконати роботи етапу № 2 з виготовлення дослідного зразка № 2 модернізованої бойової машини піхоти БМП-1 з системою керування вогнем "Тандем" та проведення попередніх випробувань, коригування робочої конструкторської документації за результатами попередніх випробувань;

- відповідно до пункту 12 Додаткової угоди № 2 припинення з вини виконавця роботи, передбаченої етапом № 2, є підставою для повернення замовнику отриманих виконавцем коштів за додатковою угодою з урахуванням інфляційних втрат;

- доказів підписання акта виконаних робіт за етапом № 2 не подано;

- звіт стосовно використання наданого авансу (етап № 2), затверджений замовником в особі заступника Міністра оборони України, станом на 20.12.2009 у сумі 750 502,76 грн. не підтверджується первинними документами;

- направлений на адресу Міністерства проект додаткової угоди до Договору про його продовження до 31.12.2015 позивачем не підписано та термін його дії не продовжено;

- рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2013 зі справи № 910/8780/13 строк позовної давності переривався.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 2 терміни виконання роботи або її етапів, що визначені відомістю виконання, можуть змінюватись за письмовою домовленістю сторін з оформленням узгоджувального протоколу;

- згідно з пунктом 4 Додаткової угоди № 2 датою виконання обов'язків за етапами 1, 2 вважається дата затвердження акта про прийняття етапу. Датою виконання обов'язків за етапами 3, 4 вважається дата затвердження акта державних випробувань. Представник генерального замовника протягом наступного дня після отримання головним виконавцем затверджених актів видає посвідчення за встановленою Міністерством формою, яке після затвердження сторонами протоколу договірної (твердої фіксованої) ціни, є підставою для пред'явлення головним виконавцем рахунку на оплату прийнятих робіт;

- 19.03.2012 листом № 172/1 відповідач повідомив позивача про неможливість отримання позитивного результату та недоцільність продовження робіт за Додатковою угодою № 2 не з вини відповідача;

- питання про завершення дослідно-конструкторських робіт з модернізації БМП-1, організації та постачання модернізованих БМП-1 вирішено, зокрема, 18.02.2015 на міжвідомчій нараді з питання забезпечення Збройних Сил України бронетанковим озброєнням і технікою у 2015 році, за наслідками якої вирішено продовжити роботи за спірним договором (т. 1, а.с. 162-165);

- виконання робіт згідно з Додатковою угодою № 2 з витрачанням отриманого від позивача авансу підтверджуються: копією договору від 25.05.2009 № 13; копією договору на виконання дослідно-конструкторської роботи від 01.06.2009 № К 672; копією банківської виписки по рахунку відповідача (т. 2, а.с. 120-121, 126-131, 134-136);

- на даний час як замовник, так і виконавець продовжують вчиняти дії, спрямовані на виконання рішення суду зі справи № 910/8780/13 від 22.07.2013 та робіт етапу № 2, що підтверджується протоколом наради з визначення стану та проблемних питань виконання дослідно-конструкторської роботи "Бліндаж" (затвердженого 06.04.2015 директором Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України), наказами Підприємства від 08.05.2015 № 155, від 03.06.2015 № 201 та актом від 29.07.2015 попередніх випробувань дослідного зразка модернізованої бойової машини піхоти БМП-1 з ПТРК "Бар'єр" і прицілом "Тандем-2" (т. 2, а.с. 17-19, 21, 85-97);

- відповідно до спільного рішення від 17.02.2016, прийнятого, зокрема, за участю позивача та відповідача, сторони домовились про продовження строку дії Додаткової угоди № 2, а також про складання акта приймання-передачі виконаних відповідачем робіт та їх вартість, що дасть можливість здійснити остаточні розрахунки між позивачем та відповідачем за Договором з урахуванням сплаченого авансу та дебіторської заборгованості;

- причини невиконання відповідачем робіт у визначені Договором строки, пов'язані з залученням інших співвиконавців робіт, а належні повідомлення відповідача про неможливість виконання етапу № 2 та їх причини в 2012 році містяться в матеріалах справи.

Причиною виникнення спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Підприємства 1 300 000 грн. боргу.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з статтею 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Статтею 893 ЦК України встановлено, зокрема, що виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно з частинами першою та третьою статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Статтею 897 ЦК України передбачено, що виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Відповідно до частини другої статті 899 ЦК України, якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

Згідно з статтею 900 ЦК України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, беручи до уваги те, що чинним рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2013 зі справи № 910/8780/13 Підприємство зобов'язано виконати роботи етапу № 2, встановивши фактичну відсутність відмови від виконання Підприємством робіт за Договором та вчинення сторонами низки дій, спрямованих на виконання названих робіт, наявність у позивача інтересу до виконання зазначеного рішення суду та робіт етапу № 2, та за відсутності належних і допустимих доказів призупинення виконання цих робіт з вини Підприємства, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності в даному випадку підстав для стягнення 1 300 000 грн. авансу, а тому й правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній постанові апеляційного суду. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.