Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Прокопанич Г.К. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Херсон,

на рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2015

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016

у справі № 923/1759/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - Товариство), м. Херсон,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Херсон,

про стягнення 15 864,12 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Колганова Ю.М. предст. (дов. від 30.12.2015)

відповідача - ОСОБА_2 - приватний підприємець

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Товариство звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Підприємця про стягнення 15 864,12 грн. заборгованості (з них: 10 828,60 грн. основного боргу, 195,64 грн. - 3% річних, 1646,43 грн. пені, 3193,45 грн. інфляційних втрат), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням Підприємцем зобов'язань за договором від 04.10.2013 № 515 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води щодо оплати за надані позивачем послуги.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.12.2015 зі справи № 923/1759/15 (суддя Нікітенко С.В.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 (судді Петров М.С. -головуючий, Разюк Г.П., Колоколов С.І.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 10 828,60 грн. основного боргу, 1646,43 грн. пені, 195,64 грн. - 3% річних, 2806,15 грн. інфляційних втрат, 1188,26 грн. судового збору. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями в справі, зокрема встановлено, що:

- на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 13.05.2014 у справі № 923/293/14, яке набрало законної сили, укладено договір від 04.10.2013 № 515 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Товариством як виконавцем та Підприємцем як споживачем (далі - Договір);

- відповідно до пункту 1 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором;

- згідно з пунктом 2 Договору суб'єктом користування послугами є власник приміщення за адресою: АДРЕСА_1;

- у відповідності до пункту 30 Договору останній укладається на строк до 31.12.2014 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмо заявлено про його розірвання або необхідність перегляду;

- тарифи на послуги становлять: на момент укладення Договору з централізованого постачання гарячої води та опалення для потреб інших споживачів тариф становить 1198 грн./Гкал (з ПДВ); при зміні тарифів взаєморозрахунки виконуються по тарифам, затвердженим (погодженим) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які мають право на встановлення або зміну тарифу (пункт 5 Договору);

- на виконання умов Договору позивач у період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно поставляв Підприємцю до належного йому приміщення опалювальною площею 69,7 кв.м. теплову енергію у вигляді гарячої води для централізованого опалення, що підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача за листопад - грудень 2014 року, січень - березень 2015 року;

- згідно з пунктом 8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим;

- у відповідності до пункту 15 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки;

- тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення), що застосовувався Товариством у листопаді 2014 року затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 23.05.2014 № 595 (v0595866-14) , протягом грудня 2014 - лютого 2015 року - постановою від 28.11.2014р № 618, у березні 2015 року - постановою від 27.02.2015 № 282;

- позивач для оплати вартості спожитої відповідачем теплової енергії виставляв відповідачу рахунки, що підтверджується реєстрами рахунків окремо по кожному місяцю на загальну суму 13 328,60 грн.;

- відповідач здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.03.2015 № 1094.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємця заборгованості за Договором.

Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статті 526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини шостої статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Відповідно до статей 13, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

За своєю правовою природою 3% річних є платою боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, а інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. До того ж в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця.

Місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, беручи до уваги: умови Договору та факт його виконання; відсутність належних та допустимих доказів відсутності теплопостачання у приміщенні відповідача протягом спірного періоду (відсутній складений та підписаний як споживачем так і представником виконавця акт - претензія про неналежне надання або ненадання послуг); здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію згідно з тарифами на теплову енергію, діючими на момент споживання, які встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; чинність рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.01.2009 № 38, яким позивачу погоджено нормативи теплового споживання на підставі наданих позивачем розрахунків нормативів теплового споживання на послуги теплозабезпечення по опаленню та гарячому водопостачанню по ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль"; з урахуванням зміни підходу до визначення кількості спожитого тепла, який передбачає застосування максимального нормативу теплового навантаження на опалення та застосування при розрахунку обсягів фактичного споживання теплової енергії щомісяця зазначеного нормативу, відкоригованого з урахуванням реальної середньомісячної температури повітря, а також враховуючи, що визначення вартості спожитої теплової енергії з урахуванням реальної середньомісячної температури повітря вплинуло на суму оплати у бік зменшення, порівняно з договірним показником теплового навантаження, який визначався як узагальнений для всього опалювального періоду, відповідно така зміна не призвела до порушення законних прав та інтересів споживача, - дійшли заснованого на законі висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно з розрахунком суду.

Посилання скаржника на недійсність Договору, який визнано укладеним у судовому порядку та умови якого досліджувалися судом на відповідність типовому договору, є безпідставними.

Доводи Підприємця, наведені в касаційній скарзі не спростовують висновків, викладених у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 зі справи № 923/1759/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.