Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. Овечкіна В.Е. за участю представників: від позивача розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. у справі № 910/23610/15 господарського суду міста Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" про стягнення грошових коштів

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, грошові кошти: 120 369,91 грн. основного боргу, 12 690,98 грн. пені, 8 318,80 грн. 40% річних та 2 120,70 грн. судового збору

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. (судді Жук Г.А., Суховий В.Г., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скаржник доводить, що судами не було з'ясовано момент виникнення права власності у позивача, оскільки каток зареєстровано в інспекції тільки 20.01.2016р. Заявник наполягає, що а ні товар, а ні документи на нього останній не отримував, а директор через свою правову необізнаність підписав акт приймання-передачі і видаткову накладну. Зазначає, що право власності на каток залишається за позивачем. Вважає, що позивач не виконав предмет та умови договору, оскільки не передав відповідачу товар з документами, тому не має права на стягнення вартості товару.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 20.10.2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна № 356/н, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, що був у користуванні каток вібраційний HAMM HD ROLLER, серійний номер НОМЕР_1, 2004 року виготовлення (рухоме майно), а покупець зобов'язався прийняти зазначене майно і сплатити продавцеві договірну ціну на умовах договору.

Пунктом 1.8. договору визначено, що договірна ціна на рухоме майно становить: 192 500,00 грн. В еквіваленті на іноземну валюту - Євро, договірна ціна становить 11 000,00 євро. Ціна рухомого майна встановлена на день складання договору відповідно до міжбанківського курсу валюти - євро (1 євро = 17,50 грн.). В разі якщо на дату часткового розрахунку (передплати) чи повної оплати за рухоме майно міжбанківський курс валюти зміниться в сторону збільшення або зменшення, продавець залишає за собою право перерахувати неоплачену вартість (ціну) по курсу на день оплати відповідно.

Відповідно до п. 1.9. договору покупець оплачує продавцю договірну ціну (вартість рухомого майна), в розмірі, встановленому у п. 1.8. Договору на наступних умовах: 64 170,00 грн на умовах попередньої оплати протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору; 64 170,00 грн на умовах відтермінування протягом 31 календарного дня, але не пізніше 20 листопада 2014 року; 64 160,00 грн на умовах відтермінування протягом 61 календарного дня, але не пізніше 20 грудня 2014 року.

Передача рухомого майна здійснюється продавцем покупцю в день підписання Акту приймання-передачі рухомого майна, який оформлюється у відповідності до чинного законодавства України та згідно з вимогами, що звичайно ставляться. (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, право власності на рухоме майно переходить від продавця до покупця в момент отримання повної вартості рухомого майна в порядку, передбаченому п. 1.9 договору. Після отримання повної вартості продавець зобов'язується зняти з обліку рухоме майно та надати покупцю пакет документів, передбачений пунктом 1.2 договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного та належного його виконання сторонами (п.п. 9.1-9.2 договору).

Як встановлено господарськими судами, 30.03.2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 та ТОВ "Будінвест-МВ" підписали Додаткову угоду № 1 від 30.03.2015 року до Договору купівлі-продажу рухомого майна № 356/н від 20.10.2014 року, якою погодили викласти п. 1.8. Договору в наступній редакції: "1.8. Договірна ціна рухомого майна становить: 257 769,91 грн."

Також у цій Додатковій угоді сторони погодили, що враховуючи збільшення договірної ціни та часткову оплачену вартість рухомого майна по договору станом на 30.03.2015 року в сумі 65 000,00 грн покупець зобов'язується доплатити продавцю неоплачену ціну за рухоме майно в розмірі 192 769,91 грн в термін до 15 травня 2015 року включно. В еквіваленті на іноземну валюту - Євро, неоплачена договірна ціна рухомого майна, станом на 30 березня 2015 року, становить 7 301,89 євро.

Додаткова угода № 1 від 30.03.2015 року до договору купівлі-продажу була підписана уповноваженими представниками сторін лише 21.05.2015 року, як вбачається із проставленої дати під підписами сторін. Тобто, фактично 21.05.2015 року сторонами узгоджено внесення змін до договірної ціни та визначено частину вартості вібраційного катка, яка залишилась неоплаченою відповідачем та підлягала сплаті на користь позивача.

Крім того господарськими судами встановлено, що разом з підписанням договору купівлі-продажу № 356/Н від 20.10.2014 року, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (поклажодавець за договором) та ТОВ "Будінвест-МВ" (зберігач) був підписаний договір відповідального зберігання № 356/ЗБ від 20.10.2014 року, відповідно до п. 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання та зобов'язався повернути у схоронності техніку, а саме вібраційний каток. Строк зберігання встановлювався до 20.12.2014 року.

Пунктом 3.2.9. договору зберігання закріплене право зберігача - ТОВ "Будінвест-МВ", користуватись майном протягом дії цього договору.

Наявний в матеріалах справи Акт № 1 від 20.10.2014 року прийому-передачі майна згідно договору зберігання (підписаний сторонами) свідчить про те, що вібраційний каток був переданий ФОП ОСОБА_5 на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ".

20.12.2014 року Додатковою угодою №1 до договору зберігання сторони узгодили продовжити строк зберігання до 15.05.2015 року.

Після закінчення терміну зберігання 08.07.2015 року сторонами був підписаний Акт №1 повернення майна згідно договору відповідального зберігання, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" повернуло із зберігання, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 прийняв вібраційний каток. Даний Акт підписаний позивачем особисто, а від імені ТОВ "Будінвест-МВ" підписано директором товариства, підписи повноважних осіб яких засвідчені печатками сторін.

Того ж дня, 08.07.2015 року між сторонами була підписана видаткова накладна № 131502061 до договору купівлі-продажу, яка підтверджує, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, як продавець за договором купівлі-продажу, передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ", як покупець, в особі директора ОСОБА_6 прийняв товар, а саме вібраційний каток НАММ HD12 RoLLER с.н. НОМЕР_1 2004 р загальною вартістю 257 769,91 грн.

На виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 356/н від 20.10.2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" здійснило часткову оплату рухомого майна у розмірі 137 400,00 грн, у зв'язку із чим станом на день розгляду спору заборгованість останнього перед позивачем складала 120 369,91 грн.

Судовою колегію не приймаються доводи скаржника, що каток не передавався йому у власність позивачем згідно умов договору купівлі-продажу, а директор відповідача помилково підписав Акти приймання-передачі майна та видаткову накладну, оскільки як умовами договору, так і чинним законодавством передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, який передано у власність, то відповідно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвсет-МВ" відсутній обов'язок оплатити вартість катка, з огляду на наступне.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу, за яким відповідно до ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено господарськими судами, виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу щодо передачі майна покупцеві, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Акту прийому-передачі майна, видатковою накладною № 131502061 від 08.07.2015 року, довіреністю, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвсет-МВ" на отримання матеріальних цінностей від позивача у справі, тобто факт передачі майна підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають встановленим законодавством вимогам щодо порядку складання та їх обов'язкових реквізитів та відповідно до приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) складаються безпосередньо або відразу після здійснення господарської операції.

Всі вищенаведені документи були підписані директором товариства - відповідача, підпис якого скріплений печаткою юридичної особи, без будь-яких зауважень чи застережень, а часткова оплата вартості товару з зазначенням в призначені платежу "за каток згідно накладної № 131502061 від 08.07.2015 року" (як вбачається з банківської виписки з особового рахунку позивача а.с. 37) свідчить про визнання відповідачем як факту продажу йому товару, його передачі згідно видаткової накладної № 131502061 від 08.07.2015 року, так і виникнення у нього обов'язку з оплати його вартості.

Водночас, скаржник посилається на помилковість підписання директором даних документів та на те, що фактично вібраційний каток відповідачу передано не було. При цьому, жодних доказів, які свідчили б про звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ", починаючи ще з 20.10.2014 року (з моменту підписання договору), до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з вимогою передати товар, який до того ж був частково оплачений відповідачем, чи будь-якого іншого листування з позивачем стосовно передачі товару чи помилковості підписання первинних бухгалтерських документів, відповідач суду не надав.

Твердження щодо того, що на момент підписання договору вібраційний каток ще був відсутній у Фізичної-особи підприємця ОСОБА_5, а відтак не міг бути переданий відповідачу також спростовується наявною в матеріалах справи вантажно-митною декларацією від 20.08.2014 року, декларацією про відповідність від 19.08.2014 року, укладенням сторонами договору відповідального зберігання № 356/ЗБ від 20.10.2014 року з підписанням Актів приймання-передачі майна на зберігання та подальшого повернення з зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 697 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Тобто чинне законодавство закріплює обов'язок покупця оплатити вартість товару не лише після набуття права власності на товар чи прийняття товаророзпорядчих документів, але і після фактичного прийняття товару та надає право сторонам узгодити, що право власності на проданий товар покупець набуває після здійснення повної оплати вартості товару.

Пунктами 1.9, 2.2. договору, сторони на основі вільного волевиявлення і відповідно до вищевказаних вимог законодавства узгодили порядок оплати вартості товару, який не пов'язаний з передачею товаророзпорядчих документів та визначили, що право власності на товар зберігається за продавцем до здійснення повної оплати вартості товару, що відповідає нормам чинного законодавства.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів, що матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачу рухомого майна вартістю 257 769,91 грн, що згідно умов договору та приписів ст. 692, 697 ЦК України є підставою для виникнення обов'язку з оплати його вартості.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" 120 369,91 грн основного боргу правомірно задоволені господарськими судами.

Також позивач просив стягнути з відповідача 12 690,98 грн пені та 8 318,80 грн - 40% річних, нарахованих за період прострочки з 09.07.2015 року по 01.09.2015 року.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3. договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлене (передане у власність) рухоме майно) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен календарний день неперерахування цієї суми) та сорок відсотків річних.

Враховуючи доведений позивачем факт прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" зобов'язання з оплати поставленого товару, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 12 690,98 грн. пені, 8 318,80 грн. 40% річних.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі встановлення інших обставин, намагання переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, визначених ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 р. у справі № 910/23610/15 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.