Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О., Овечкіна В.Е. за участю представників: від позивача розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28 березня 2016 року у справі № 905/3184/15 господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Макіївтепломережа" про стягнення 51158537 грн. 11 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.2016 р. у справі № 905/3184/15 (суддя: Ніколаєва Л.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 31116481 грн.17 коп., 3 % річних в сумі 552741 грн.42 коп., інфляційні нарахування в сумі 7405036 грн.19 коп., а також судовий збір в сумі 139 544 грн. 00 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р. (судді Бойченко К.І., Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2016 р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 9122054,45 грн. з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з відповідача 9122054,45 грн. пені.

Скаржник доводить, що норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) (далі - Закон України № 85-VIII від 13.01.2015 р. (85-19) ) не розповсюджуються на правовідносини сторін, оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, а тому, суди необґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2014 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1409/15-БО-8, за умовами п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

У пункті 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 р. по 31 грудня 2015р. газ обсягом до 11840,8 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал - 6809,7: січень - 2602,7; лютий - 2270,5; березень - 1936,5; ІІ квартал - 317,3: квітень - 289,5; травень - 14,2; червень - 13,6; ІІІ квартал - 36,7: липень - 7,8; серпень - 14,4; вересень - 14,5; ІV квартал - 4677,1: жовтень - 584,5; листопад - 1748,9; грудень - 2343,7.

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 договору.

Умовами п. 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Відповідно до п. 11.1. договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вірно встановлено господарськими судами спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено господарськими судами, на виконання умов договору, позивач у січні-лютому 2015 року поставив відповідачу газ на загальну суму 31116 481 грн.17 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.205 р. на суму 16807423 грн. 94 коп., від 28.02.2015 р. на суму 14309 057 грн. 23 коп., які підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 31116 481 грн. 17 коп., що стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з позовом до господарського суду.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Натомість, КП "Макіївтепломережа" свого обов'язку з оплати поставленого природного газу за договором не виконало, таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів, що з відповідача підлягає стягненню борг у розмірі 31116 481грн.17 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів також погоджується з господарськими судами щодо частково задоволення вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 552 741 грн. 42 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 7405036 грн.19 коп.

Крім того, позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9122054 грн. 45 коп. за період з 15.02.2015 р. по 01.10.2015 р.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, відповідно до абзацу другого ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" № 85-VIII від 13.01.2015, на час, визначений у статті 1 цього Закону, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (ч. 1 ст. 2 названого Закону), тобто з 07.02.2015 р.

Виходячи з наведеного, нарахування пені за договором припиняється 07.02.2015 р.

На думку скаржника, господарськими судами необґрунтовано застосовано положення вищезазначеного Закону до правовідносин сторін, оскільки позивач не є енергопостачальною компанією.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 р. № 705 (705-2012-п) гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п. 5 Статуту ПАТ "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747 (747-98-п) , встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п. 6 зазначеного Статуту).

Враховуючи, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією.

В свою чергу, основним видом діяльності КП "Макіївтепломережа" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, місцезнаходженням відповідача є м. Макіївка Донецької області, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з господарськими судами щодо обґрунтованого застосування приписів ст. 2 Закону України № 85-VIII від 13.01.2015 та відмовою у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9122054 грн.45 коп.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі встановлення інших обставин, намагання переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, визначених ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016р. та рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2016 р. у справі № 905/3184/15 господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.