Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Чернова Є.В., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2015 у справі господарського суду міста Києва № 910/3980/15-г за позовом приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" про стягнення 349 760,15 грн. за участі представників сторін:

від позивача - Жук Л.В.,

від відповідача - Драчук С.В.,

09.11.2012 між приватним підприємством "Акрілат-Хімконтракт" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (покупець) було укладено договір поставки №09111А, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті та кількості згідно зі специфікацією та/або рахунку-фактури до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за умови відстрочки платежу з моменту передачі партії товару у власність покупця - 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 8.8 договору у разі невиконання або неналежного виконання цього договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 5% від невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен випадок невиконання.

На виконання умов договору у період з 12.11.2012 по 13.08.2014 ПП "Акрілат-Хімконтракт" поставили визначений товар загальною вартістю 6 995 203,08 грн., який ТОВ "Фідленс-Україна" прийняли та частково оплатили в обумовлений строк лише у сумі 204 113,60 грн. Зазначені господарські операції підтверджуються видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ та банківськими виписками про рух коштів.

У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару, ПП "Акрілат-Хімконтракт" звернулися до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Фідленс-Україна" 349 760,15 грн. суми штрафу у розмірі 5% від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання на підставі п.8.8. договору.

15.07.2015 рішенням господарського суду міста Києва (судді Сташків Р.Б., Привалов А.І., Полякова К.В.), залишеним без змін 18.11.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" на користь приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" 144 965,88 грн. штрафу та 2 899,32 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено, мотивуючи помилково здійсненим розрахунком суми штрафу на підставі загальної вартості поставленого товару, та пропуском строку позовної давності стосовно частини невчасно оплачених поставок, про застосування якого заявив відповідач.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове, яким відмовити у позові. Стверджували, що в силу відсутності на ринку обумовленого товару, змушені були підписати договір, який передбачав стягнення за порушення строків оплати 5% штрафу, не враховуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Зазначали, що суди попередніх інстанцій, усупереч встановленій діючим законодавством забороні подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж правопорушення, не дослідили питання застосування позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання одночасно штрафу та пені.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції обгрунтовано виходили із того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Виходячи з установлених обставин справи та зазначених положень діючого законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, вірно урахувавши календарну дату, з якої оплата товару вважалася простроченою, та як наслідок цього, факт своєчасності перерахування відповідачем частини платежів у сумі 204 113,60 грн., а також взявши до уваги встановлений до заявлених у цій справі вимог однорічний строк позовної давності, про застосування якого звертався відповідач, дійшов правильного висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення 144 965,88 грн. нарахованого 5% штрафу.

Що стосується тверджень заявника про заборону застосування подвійної відповідальності у вигляді стягнення штрафу (п.8.8 договору) та пені (п.8.2 договору) за одне й те ж порушення, зокрема строків виконання грошових зобов'язань, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з того, що позовні вимоги заявлено та частково задоволено лише з урахуванням положень пункту 8.8 договору.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі №910/3980/15-г - без змін.