головуючого-судді суддів: Воліка І.М. (доповідача), Мележик Н.І., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу від 05.04.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19612/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до 1) Дочірнього підприємства "Промінструмент", 2) Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш", третя особа Дочірнє торгівельно-промислове підприєство "Комсервіс", про стягнення 1738370, 35 дол. США В судове засідання прибули представники сторін: позивача Семеняка В.В. (дов. від 28.10.2014 № 529/14-Н); відповідача-1 Клочко С.В. (дов. від 07.12.2015 № б/н); відповідача-2 не з'явились; третьої особи не з'явились;

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/19612/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") задоволено повністю; стягнуто з Дочірнього підприємства "Промінструмент" (надалі - ДП "Промінструмент"), яке є солідарним боржником з Дочірнім торгівельно-промисловим підприємством "Комсервіс" (надалі - ДТПП "Комсервіс"), та Приватного акціонерного товариства "Монтажлегмаш" (надалі - ПрАТ "Монтажлегмаш"), яке є солідарним боржником з ДТПП "Комсервіс", на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 010/08/1901/105 від 25.04.2007 станом на 05.06.2015 у розмірі 1738370,35 дол. США, в тому числі 1665800,00 дол. США заборгованості за тілом кредиту та 82570,35 дол. США заборгованості за процентами; стягнуто з ДП "Промінструмент" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 36540,00 грн.; стягнуто з ПрАТ "Монтажлегмаш" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 36540,00 грн.

На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем-1 - ДП "Промінструмент" подано апеляційну скаргу, яка прийнята апеляційним господарським судом до провадження.

Під час здійснення апеляційного провадження, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 910/19612/15, зупинено апеляційне провадження за скаргою ДП "Промінструмент" на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/19612/15, на підставі пункту 1 частини 2 ст. 79 ГПК України, у зв'язку з призначенням у даній справі судово-економічної експертизи.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 про зупинення апеляційного провадження скасувати та повернути справу для здійснення апеляційного провадження. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, положення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, внаслідок недотримання господарським судом апеляційної інстанції порядку призначення та проведення судової експертизи відповідно до приписів ст. 41 ГПК України та норм Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) . При цьому скаржник зазначає про відсутність підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з призначення судово-економічної експертизи, оскільки сума кредитної заборгованості підтверджена належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому, в даному випадку, призначення експертизи та поставлення перед судовим експертом питань, вирішення яких знаходиться в компетенції суду, призводить до затягування розгляду справи.

Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Відповідач-2 та третя особа у судове засідання касаційної інстанції не з'явилися про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 010/08/1901/105 від 25.04.2007 станом на 05.06.2015 у розмірі 1738370,35 дол. США, Позичальником за яким є ДТПП "Комсервіс" (третя особа). Зобов'язання Позичальника було забезпечено Договором поруки № 12/56-4/1088 від 17.12.2013, укладеним між Банком та ДП "Промінструмент" (відповідач-1) та Договором поруки №12/56-4/1088 від 17.12.2013, укладеним між Банком та ПрАТ "Монтажлегмаш" (відповідач-2), у зв'язку з чим Банком заявлено вимоги про стягнення кредитної заборгованості до поручителів - ДП "Промінструмент" та ПрАТ "Монтажлегмаш".

Місцевим господарським судом справу розглянуто по суті за наявними у справі доказами та прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу за апеляційною скаргою відповідача-1 - ДП "Промінструмент", ухвалою від 05.04.2016 задовольнив клопотання відповідача-1 та призначив у справі судово-економічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання: чи є обґрунтованим та документально підтвердженим розмір простроченої заборгованості ДТПП "Комсервіс" за кредитом у сумі 1655800,00 доларів США, заборгованості за процентами у сумі 82570,35 доларів США за Кредитним договором, укладеним в рамках Генеральної угоди (зі змінами та доповненнями станом на 28.10.2015); який фактичний розмір простроченої заборгованості ДТПП "Комсервіс" за кредитом та за процентами згідно Кредитного договору, укладеного в рамках Генеральної угоди (зі змінами та доповненнями станом на 28.10.2015) станом на 05.06.2015 є обґрунтованим та документально підтвердженим.

Апеляційний господарський суд призначаючи судово-економічну експертизу у даній справі виходив з того, що відповідач-1 як поручитель не може бути повною мірою обізнаний із об'ємом доказів на підтвердження розміру заборгованості, оскільки позичальником та Банком не надавалося відповідачам пакету документів щодо стану розрахунків за кредитними зобов'язаннями, у зв'язку з чим виникає необхідність у спецівльних знаннях експерта, який має визначити дійсну кредитну заборгованість позичальника, яку зобов'язані погасить поручителі.

У зв'язку із призначення судової експертизи, Київський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 05.04.2016 на підставі пункту 1 частини 2 ст. 79 ГПК України зупинив провадження у справі.

Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки суду апеляційної інстанціії про наявність достатніх правових підстав для зупинення провадження у даній справі передчасними та помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 ГПК України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (пункт 1 частини 2 ст. 79 ГПК України).

Виходячи зі змісту частини 2 ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Призначення і проведення судової експертизи врегульовано статтею 41 ГПК України, згідно з частиною 1 якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Із сукупності наведених норм вбачається, що зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 ст. 79 ГПК України, суд повинен в обов'язковому порядку обґрунтувати необхідність призначення судової експертизи та навести підстави і мотиви такого призначення.

Натомість апеляційний господарський суд, при винесенні ухвали від 05.04.2016 про зупинення провадження у справі, зазначеного не врахував, а також не обґрунтував доцільність проведення такої експертизи. Мотиви призначення експертизи - необхідність встановлення дійсного розміру позовних вимог, які безпідставно наведені судом у якості належних правових підстав для призначення експертизи та потреби у спеціальних знаннях.

Виходячи зі змісту ухвали суду від 05.04.2016 про призначенні судово-економічної експертизи, характер поставлених перед експертом питань, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, касаційна інстанція дійшла висновку, що зазначені апеляційним господарським судом підстави для зупинення провадження у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті шляхом надання правової оцінки правовідносинам сторін, дослідження та аналізу первинних документів, що підтверджують заявлені позовні вимоги.

З огляду викладеного, слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (пункт 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) ).

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі прийнята з порушенням приписів чинного законодавства та підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного господарського суду для розгляду по суті.