головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Барицької Т.Л., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Промресурс" на рішення та постанову Господарського суду Вінницької області від 28.01.2016 Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 902/1593/15 Господарського суду Вінницької області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Промресурс" про стягнення 97240,00 грн за участю представників:

позивача: Алексеєв С.С., дов. від 27.04.2016;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.01.2016 у справі № 902/1593/15 (суддя - Яремчук Ю.О.) позов задоволений повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Філіпова Т.Л., судді - Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.) рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2016 у справі № 902/1593/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а провадження у справі припинити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 121-1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 902/1593/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що в червні 2015 року ТОВ "Поділля-Промресурс" на підставі накладної № 34844803 зі станції Уладівка Південно-Західної залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці здійснено відправлення вагону № 60626181 з масою вантажу 61500 кг.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту (457-98-п) залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом зважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, зазначеній відправником у накладній (у накладній № 34844803 у вагоні № 60626181 зазначена маса вантажу 61 500 кг, фактично маса вантажу складає 56450 кг, що на 5050 кг менше).

За результатами проведеного зважування складено комерційний акт РА від 05.06.2015 № 008946/328/1097 та акт загальної форми від 05.06.2015.

У розділі "Д" комерційного акта від 05.06.2015 РА № 008946/328/1097 зазначено, що при зважуванні вагонів у статичному режимі у присутності заст. ДС Клюєва, АРГ Старовойтової, приймальника потягів Кокошинської, приймоздавальника Рогозіної на справних 150 тн вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які пройшли державну повірку 15.10.2014, виявилось: вага брутто - 80450 кг, тара за документом - 24000 кг, нетто - 56450 кг; що на 5050 кг менше, ніж вказано у накладній. Завантаження нижче бортів на 10-30 см.; накрита листами заліза, марковано. Заглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажуючи люки з обох боків зачинені, закручені. З технічного зору вагон справний. При повторному перевантаженні вагону вага підтвердилась.

Позивачем, на підставі зазначених обставин, нарахований відповідачу штраф в сумі 97240,00 грн за неправильно зазначену масу вантажу в залізничній накладній № 34844803, який перевозився у вагоні № 60626181.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Статуту залізниць (457-98-п) , Правил оформлення перевізних документів та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для задоволення в повному обсязі.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 307 ГК України, яка кореспондується зі ст. 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За положеннями ст. 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України (457-98-п) , вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Статтею 118 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі, визначеному в порядку, встановленому статтею 118 цього Статуту (457-98-п) . При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст. 122 Статуту залізниць України (457-98-п) ).

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, у випадку, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України (457-98-п) . При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Отже, відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник вантажу, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні в матеріалах справи копії комерційного акта РА від 05.06.2015 № 008946/328/1097 та акта загальної форми від 05.06.2015 свідчать про факт невідповідності фактичної маси вантажу у вагоні № 60626181 масі, зазначеній відправником в накладній № 34844803.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про підставність заявлених позовних вимог.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Доводи скаржника були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Промресурс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 902/1593/15 - без змін.