головуючого: Панової І.Ю., суддів: Жукової Л.В., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" Шевчука Т.І. на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 5027/398-б/2012 господарського суду Чернівецької області за заявою Публічного акціонерного товариства "Литер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" про визнання банкрутом за участю представників сторін: Корнєв В.М. - представник Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"; Хоменко О.А., Захарко І.І. - представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка".

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.01.2016 (суддя Бутирський А.А.) відмовлено ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Повернуто заяву ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області про визнання кредиторських вимог у сумі 1 396 716,61 грн. з доданими до неї документами заявнику на підставі ст. 24 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 86 ГПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 13.01.2016 про відмову в задоволенні клопотання ДПІ м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області про відстрочення сплати судового збору і винести нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу та прийняти до розгляду заяву про визнання кредиторських вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 (колегія суддів: Мирутенко О.Л. - головуючий, Марко Р.І., Кравчук Н.М.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області задоволено повністю. Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 13.01.2016 скасовано. Стягнуто з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" (далі - ТОВ Боянівка") в дохід Державного бюджету України 1 378 грн. судового збору за апеляційний розгляд скарги.

Ліквідатор ТОВ "Боянівка" Шевчук Т.І. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 5, 8 Закону України "Про судовий збір".

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 27.11.2015 ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області звернулась до місцевого господарського суду із заявою з грошовими вимогами до банкрута у сумі 1 396 716,61 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28.12.2015 було надано ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області строк до 11.01.2016 для усунення недоліків у кредиторській заяві, а саме, зобов'язано подати до суду докази сплати судового збору.

13.01.2016 ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області звернулось до господарського суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до березня 2016 року у зв'язку з тим, що по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" не передбачені та не затверджені в кошторисі на 2015 рік, а кошторис на 2016 рік не прийнятий.

Господарський суд Чернівецької області відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи заяву ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області про визнання кредиторських вимог у сумі 1 396 716,61 грн. з доданими до неї документами заявнику, виходив з того, що статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, однак органи державної податкової інспекції до вказаного переліку не відносяться. При цьому місцевим судом зазначено в ухвалі, що, оскільки нормами чинного законодавства України не звільнено ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області від сплати судового збору у встановленому законом порядку, тому послання заявника на відсутність коштів на сплату судового збору, не може вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору у даній справі.

Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком господарського суду і відстрочив ДПІ у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 13.01.2016 до 15.02.2016 року. При цьому, в обґрунтування постанови судом апеляційної інстанції зазначено про те, що господарський суд безпідставно не відстрочив сплату судового збору, а відразу відмовив у задоволенні такого клопотання, оскільки не був позбавлений можливості згідно приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору ДПІ у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області до винесення ухвали по суті.

Так, Законом України "Про судовий збір" (3674-17) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи з вимог ст. 8 Закону України " Про судовий збір" рішення суду про відстрочення сплати судового збору та звільнення від сплати судового збору мають різні правові наслідки.

Відповідно до п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) (в редакції від 16.12.2015 р.) якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Львівський апеляційний господарський суд в межах своєї компетенції, з урахуванням обставин конкретної справи, в оскаржуваної постанові дійшов висновку про те, що клопотання ДПІ у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про відстрочення сплати судового збору, яке в силу закону можливе лише до прийняття рішення по суті, підлягало задоволенню, оскільки відстрочення та розстрочення сплати судового збору направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права осіб на судовий захист у справі про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.