розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 17/013-10/19/8 Господарського суду Київської області за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністраціїтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. приватне підприємство "Фірма "Каріна", 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Олга-Трейдінг", 3. товариство з обмеженою відповідальністю "Атлас Ворд Білдінг Системс Україна", 4. ОСОБА_1, 5. ОСОБА_3, 6. ОСОБА_4, 7. приватне підприємство "Єліма", 8. товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторінг", 9. колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна, 10. ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору та скасування його держреєстрації за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з"явились,

треті особи - 2- Рогов А.С., 4- ОСОБА_7 дов. від 22.12.2015 р.,

прокуратури - Романов Р.О. посв. № 014714

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2015 р. (суддя - Третьякова О.О.) відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2013 року у справі № 17/013-10/19/8 за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 р. (судді - Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., Мартюк А.І.) ухвалу Господарського суду Київської області від 16.10.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з ухвалою господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2015 р. ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду із заявою про перегляд рішення від 26.06.2013 р. у справі № 17/013-10/19/8 за нововиявленими обставинами, в якій просила скасувати рішення господарського суду та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2015р. у справі № 17/013-10/19/8 було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2013 р. у справі за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, в тому числі, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 р. № 17 (v0017600-11) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Місцевим господарським судом під час перегляду справи № 17/013-10/19/8 встановлено, що підставою задоволення позовних вимог у рішенні від 26.06.2013р. був висновок суду про порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час прийняття розпоряджень від 26.04.2004 р. № 271 та від 03.03.2006 р. № 115, якими надано в оренду, а згодом у власність третій особі - 1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 12,2803 га на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту, яка перебуває у постійному користуванні третьої особи - 9.

Судом було встановлено факт порушення відповідачем ч .5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), якою передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Однак, під час надання земельної ділянки у користування третьої особи - 1, така земельна ділянка була частиною земельної ділянки, яка перебувала в користуванні третьої особи - 9 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1. Крім того, спірна земельна ділянка надавалась в користування третьої особи - 1 без її вилучення та виділення в окрему земельну ділянку з розробленням проекту землеустрою та встановлення меж в натурі.

Обставини щодо перебування спірної земельної ділянки в користуванні третьої особи - 9 встановлені судом виходячи з наявності рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області "Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу ім. Ватутіна" від 12.06.1998 р. № 22 та Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, згідно з яким затверджено технічну документацію по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу ім. Ватутіна; надано в постійне користування радгоспу ім. Ватутіна землі площею 878,8 га, з них: сільськогосподарських угідь 761,7 га, в тому числі ріллі 749,6 га, пасовищ 12,1 га; доручено Київському відділенню інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею. 19.08.1998 р. Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області радгоспу ім. Ватутіна видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, згідно якого, радгоспу ім. Ватутіна надається у постійне користування 878,8 га землі в межах з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва.

Суд під час розгляду справи № 17/013-10/19/8 та прийняття рішення від 26.06.2013 р. дійшов висновку, що до третьої особи - 9 шляхом правонаступництва перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 878,8 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 19.08.1998 р. Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, яка (її частина площею 12,2803 га) в разі надання в користування іншій особі, мала бути попередньо вилучена у землекористувача у відповідності до вимог чинного законодавства.

Скаржник у своїй заяві про перегляд рішення місцевого суду як на підставу перегляду посилається на те, що право користування земельною ділянкою площею 878,8 га, що знаходиться на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту не могло перейти в порядку правонаступництва до третьої особи 9, оскільки державний акт на право постійного користування радгоспу ім. Ватутіна не був зареєстрований, крім того відсутній і сам оригінал державного акту постійного користування серії НОМЕР_1 від 19.08.1998 р., що підтверджується ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.15 р. у справі № 6-11112св15.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що рішення другої сесії XXIII скликання Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області "Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу ім. Ватутіна" від 12.06.1998 р. № 22, яке є чинним та Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 досліджувались судом в межах заявлених учасниками провадження заперечень та зауважень і були покладені в основу судового рішення від 26.06.2013 р. у справі № 17/013-10/19/8 як правовстановлюючі документи, що посвідчують право землекористування КСП імені Ватутіна, при цьому наявні в матеріалах справи копії сторонами не заперечувались і не ставились під сумнів, клопотань про витребування оригіналу Державного акту не заявлялось, відсутність відмітки про реєстрацію Державного акту була очевидною, однак не заявлялась для дослідження.

Судом відзначено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом, а посилання заявника на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 р. у справі № 6-11112св1 не підтверджує виникнення нововиявлених обставин.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 р. у справі № 6-11112св1 зазначено, що судом першої інстанції не перевірено чи є КСП ім. Ватутіна належним позивачем у справі, з огляду на те, що на запит суду управлінням Деркомзему у Вишгородському районі Київської області надано копію державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого радгоспу ім. Ватутіна, в якому відсутні відмітки про його реєстрацію у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, зазначена обставина не була й встановлена при перегляді господарським судом Київської області за нововиявленими обставинами справи за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що обставини, на які посилається третя особа - 6, наведені в ухвалі Вищого спеціального суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в якості недоліків, які необхідно усунути під час нового розгляду справи, такі обставини не мають ознак мотивування висновків суду, не встановлювались по суті і не покладались в основу судового рішення. Даною ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 року у справі № 6-11112св1 справу направлено на новий розгляд без прийняття рішення по суті позовних вимог.

Крім того, копія рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 12.06.1998 р. № 22 та копія Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.08.1998 р. були залучені судом до справи, досліджувались під час розгляду справи та були покладені в основу судового рішення, при цьому учасники судового процесу, в тому числі третя особа - 6, не заперечували вказаних доказів, не ставили їх під сумнів, не заявляли заперечень щодо відсутності реєстрації даного акту, хоча відсутність запису про його реєстрацію вбачалась з самого акту. Отже третій особі - 6 могли бути відомі обставини відсутності запису про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19.08.1998 р.

Апеляційним господарським судом правомірно відзначено, що згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції станом на 19.08.1998 р.) право користування земельною ділянкою виникало після встановлення меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право. Отже, чинне на той час законодавство не пов'язувало виникнення права користування землею з реєстрацією державного акта.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2013 р. у справі № 17/013-10/19/8.

Апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.