У жовтні 2015 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, просило стягнути з відповідача 36 527,73 грн. заборгованості з орендної плати, 8 053,50 грн. пені, 57 631,44 грн. неустойки (а.с. 3-6).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.12.2015 (суддя Довгань К.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області 17 027,73 грн. заборгованості з орендної плати, 8 053,50 грн. пені, 57 631,44 грн. неустойки. Провадження у справі в частині стягнення 19 500,00 грн. орендної плати припинено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 149-154).

Заперечуючи проти прийнятого місцевим господарським судом рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 165-166).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 (головуючий Чорногуз М.Г., судді Рудченко С.Г., Агрикова О.В.) повернуто апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (а.с. 163-164).

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив відновити строк на касаційне оскарження, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 скасувати, справу передати до апеляційної інстанції для розгляду скарги, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2016 відновлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.04.2016.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга, встановлені ст. 94 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (3674-17) , який набрав чинності 01.11.2011 (далі - Закон № 3674-VІ (3674-17) ).

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) , яким внесено зміни до Закону № 3674-VІ (3674-17) , зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VІ (в редакції, чинній станом на жовтень 2015) передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VІ (в редакції, чинній станом на грудень 2015) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (v2093600-15) (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII (484-19) )" та пунктом 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) (з змінами і доповненнями) роз'яснено, що Законом № 3674-VІ (3674-17) передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Отже, станом на жовтень 2015 за подання позову, предмет якого становив майновий характер (стягнення 102 212,67 грн.) сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 533,19 грн. (102 212,67 грн. * 1,5%).

Враховуючи приписи пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VІ (в редакції, чинній станом на грудень 2015) при зверненні з апеляційною скаргою фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинен був сплати судовий збір у розмірі 1 686,51 грн. (1 533,19 грн. * 110%).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до поданої апеляційної скарги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 долучено квитанцію від 29.12.2015 № 173 (а.с. 167), якою сплачено судовий збір лише у сумі 1 676,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що ненадання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому Законом № 3674-VІ (3674-17) порядку та розмірі є підставою, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, для неприйняття апеляційної скарги до розгляду та її поверненню.

Частиною 2 ст. 111-13 ГПК України передбачено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції не було допущено порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого акту, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Посилання заявника касаційної скарги про те, що ним відповідно до п. 2 ст. 4 Закону № 3674-VІ (у встановленому законом розмірі) сплачено судовий збір, а саме, 1 676,00 грн., спростовується вищевикладеним та висновками апеляційної інстанції.

Слід зазначити, що скаржником невірно здійснюються арифметичні розрахунки.

Також є необгрунтованими доводи касаційної скарги про те, що відповідачем до апеляційної скарги було надано докази сплати судового збору (квитанці від 29.12.2015 № 173), оскільки скаржником не було надано доказів сплати судового збору саме у розмірі, встановленому Законом № 3674-VІ (3674-17) .

Крім того, як вірно зазначила апеляційна інстанція, відповідач не позбавлений можливості повторно звернутись з апеляційною скаргою у порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України (1798-12) після усунення обставин, зазначених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016.

Також слід зазначити, що вимоги заявника касаційної скарги про доступ до правосуддя саме шляхом скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 є некоректними та неспроможними, оскільки доступ до правосуддя відповідачем реалізовано шляхом звернення з касаційною скаргою, а обов'язок суду касаційної інстанції у будь-якому випадку задовольняти вимоги касаційної скарги (у тому числі необгрунтовані) та скасовувати правомірні судові рішення попередніх інстанцій не є умовою (складовою, принципом) доступу до правосуддя.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 у справі № 925/1624/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.