Черкащенка М.М., - головуючого, Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Квадрат" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі господарського суду Одеської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Квадрат" про стягнення 160 551,08 грн., за участю представників сторін: позивача: не з"явився, відповідача: не з"явився,

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" (далі - ТОВ "Фортрент") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Квадрат" (надалі - ТОВ "Квадрат") про стягнення 160 551,08 грн., з яких 137728,08 грн. заборгованості з орендної плати, 2800,00 грн. заборгованості з доставки обладнання та 20023,00 грн. витрат з ремонту обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди обладнання від 13.03.2013 № 225К щодо сплати орендної плати та витрат по доставці обладнання та ремонту об'єкта оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2015 року (суддя: Шаратов Ю.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ВКФ "Квадрат" на користь ТОВ "Фортрент" 117837,72 грн. суми боргу з орендної плати, 20023 грн. боргу за ремонт обладнання. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року (колегія суддів у складі: Лашин В.В. - головуючого, суддів: Воронюк О.Л., Мирошниченко М.А.) рішення господарського суду Одеської області від 01.12.2015 р. скасовано в частині стягнення 20023,00 грн. боргу за ремонт обладнання та прийнято в цій частині вимог нове рішення про їх відмову. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Квадрат" 330,38 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Виробничо-Комерційна фірма "Квадрат" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року скасувати в частині залишення рішення господарського суду Одеської області від 01.12.2015 року без змін, яким стягнуто 117837,72 грн. боргу з орендної плати та прийняти в цій частині вимог нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Фортрент" до ТОВ "Виробничо-Комерційна фірма "Квадрат".

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1, ч.5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.03.2013 року між ТОВ "Рамірент Україна", нове найменування ТОВ "Фортрент" (орендодавець) та ТОВ ВКФ "Квадрат" (орендар) укладено договір оренди обладнання № 225К, за умовами якого позивач передав в тимчасове оплатне користування відповідачу будівельне та інше обладнання, найменування, технічні характеристики, ціна та строк оренди якого зазначені в протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п 3.4 договору передбачено, що факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі згідно встановленої у Додатку № 2 до договору форми. На вимогу орендодавця до підписання акту прийому-передачі сторони підписують акт огляду технічного стану обладнання, форма якого встановлена у Додатку № 6 до договору.

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 договору встановлено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у Протоколі до договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі. Строк оренди кожної одиниці обладнання за договором визначається в протоколі до договору. За домовленістю сторін, обладнання за договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому в протоколі до договору сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення перебігу строку оренди. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк, або дату.

Пунктом 5.11 договору підтвердженням факту повернення орендованого обладнання є відповідним чином складений та підписаний акт повернення. Водночас, цим положенням також передбачено, що позивач має право встановити та засвідчити факт повернення обладнання одноособово, навіть якщо акт повернення не є підписаний відповідною уповноваженою особою відповідача.

Як зазначено у п. 6.4 договору, якщо обладнання було передане в оренду на невизначений строк, оплата орендної плати здійснюється згідно з умов, вказаних у відповідному протоколі, але не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. В будь-якому разі орендар зобов'язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням протягом 3 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідної вимоги орендодавця, або рахунку-фактури від орендодавця, яку останній має право надіслати в будь-який час протягом всього строку оренди обладнання.

Між сторонами було підписано наступні протоколи погодження істотних умов договору оренди: від 13.03.2013 № 130313-003К, від 11.04.2013 №110413-002К, від 23.04.2013 року № 230413-008К, від 29.04.2013 року № 290413-008К, від 29.04.2013 року № 290413-009К із зазначенням в них обладнання, що є предметом оренди. У вказаних протоколах відсутні погоджені між сторонами умови щодо строку оренди такого обладнання.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору оренди та укладених між сторонами протоколів, які є невід"ємною частиною договору, позивачем за актами приймання-передачі від 14.03.2013, від 24.04.2013, від 29.04.2013, від 29.04.2013, які підписані сторонами було передано відповідачу в оренду погоджене в протоколах обладнання. Акт прийому-передачі обладнання від 11.04.2013 року не містить печатки орендаря, підпису повноваженої особи орендаря, оскільки довіреність від 13.03.2013 року, що є додатком №3 до договору, втратила чинність 30.03.2013 року, а отже не є належним доказом передання відповідачу обладнання за вказаним актом.

Також, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі обладнання від 16.04.2013 року та від 21.05.2013 року, які взагалі не підписані орендарем, відповідно вони в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України не є доказами, що підтверджують передачу вказаного обладнання в оренду відповідачу.

В подальшому, передане за вказаними вище актами обладнання було повернуто відповідачем позивачу за актами повернення відповідно від 29.03.2013, від 26.09.2013, від 15.05.2013, та від 23.05.2013 (повернуто обладнання переданого за актом від 29.04.2013), від 01.10.2013.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що орендна плата за час користування відповідачем обладнанням за договором становить:

- за протоколом від 13.03.2013 № 130313-003К - 3 659,04 грн.

- за протоколом від 23.04.2013 року № 230413-008К становить 108 108,00 грн.

- за протоколом від 29.04.2013 року № 290413-008К становить 7847,28 грн.

- за протоколом від 29.04.2013 року № 290413-009К становить 102 646,44 грн.

Таким чином, орендна плата, що підлягала сплаті орендарем за договором оренди становить 222260,76 грн. (3 659,04 + 108 108,00 + 7847,28 + 102 646,44).

Враховуючи вищевикладене, умови договору оренди, приписи ст. 525, 526, 762 ЦК України, суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідачем лише частково у розмірі 104 423,04 грн. було сплачено орендну плату за обладнання, дійшли вірного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо сплати орендної плати, у зв"язку з чим обґрунтовано та правомірно задовольнили позов в частині стягнення з відповідача 117837,72 грн. заборгованості з орендної плати.

Доводи скаржника про відсутність підстав для сплати орендної плати через відсутність підписаних актів здачі-приймання робіт, спростовуються умовами договору, зокрема п.6.4, який в даному випадку підлягає застосуванню, з огляду на те, що в підписаних сторонами протоколах не визначено строк оренди обладнання та не визначено інших умов сплати орендної плати, а отже плата проводиться орендарем за фактичне користування обладнанням не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітнім.

Щодо інших доводів скаржника, то вони зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України, а тому відхиляються судом.

Що стосується позовних вимог про стягнення 2800,00 грн. витрат по доставці обладнання та 20023,00 грн. витрат по ремонту обладнання, у задоволенні яких судами попередніх інстанцій відмовлено, то скаржником в цій частині судові рішення не оскаржуються, а відповідно судом і не переглядаються.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, винесеною з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.