Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на постанову та на рішення Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року господарського суду Одеської області від 14.01.2016 року у справі господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь" про стягнення 30 332,96 грн., за участю представників сторін: позивача: Пихтін К.В., відповідача: Кузнецов К.С.,

У листопаді 2015 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" (далі - ДП"Морський торговельний порт "Южний") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь" (далі - відповідач) про стягнення 30 332,96 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за наслідками проведення Державною фінансовою інспекцією в Одеській області ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "МТП "Южний" за період з 01.04.2012 року по 30.09.2013 pоку було складено Акт №05-11/9, в якому вказано, що вартість робіт за договором підряду №СД/ВГЕ-325 від 11.12.2012 року щодо розробки проектної документації завищена на суму 30 332, 96 грн. У зв"язку чим позивач вважає, що вказана сума є безпідставно отриманою відповідачем та є підставою для її повернення відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.16 року (суддя: Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року (колегія суддів у складі: Петров М.С. - головуючий, судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І.) рішення місцевого господарського суду від 14.01.2016 року залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Морський торговельний порт "Южний" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2016 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.12.2012 pоку між ДП "Морський торговельний порт "Южний" (замовник) та ТОВ "Електросервіс-Південь" (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт №СД/ВГЕ-325, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату та за завданням замовника роботи з технічного переоснащення й модернізації системи пуску електродвигунів приводу роторів вагоноперекидача ДП "МТП "Южний" (роботи), а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у цьому Договорі.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що загальна ціна робіт за цим договором становить 515 530,50 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 85 921,75 грн. та включає в себе плату за використані матеріали, виконану роботу та відшкодування усіх обґрунтованих витрат підрядника, які пов'язані з цим договором. Загальна ціна робіт за цим договором визначена на основі договірної ціни (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.

31.05.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №СД/ВГЕ-325 від 11.12.2012 року, в якій сторони погодили збільшення загальної ціни договору до 922 038,62 грн.

Обсяги робіт та вартість робіт сторонами узгоджено у кошторисах. Зокрема, сторонами погоджено кошторис на виконання робіт по розробці робочої документації з технічного переоснащення та модернізації системи пуску електродвигунів приводу роторів в/п. на загальну суму без ПДВ 25277,47 грн. та 30332,97 грн. з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем належним чином було виконані роботи за договором підряду №СД/ВГЕ-325 від 11.12.2012 року на загальну суму 452 184,55 грн. з ПДВ., у тому числі й роботи по розробці робочої документації на суму 30 332,97 грн. з ПДВ., які прийняті позивачем за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року без будь-яких зауважень та застережень і оплачені, в тому числі роботи по розробці робочої документації на суму 30 332,97 грн.

Разом з тим, 07.02.2014 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2012 року по 30.09.2013 pоку, про що складено відповідний акт ревізії фінансово - господарської діяльності ДП "МТП "Южний" за №05-11/9, в якому вказано на завищення вартості робіт по договору підряду №СД/ВГЕ-325 від 11.12.2012 року щодо розробки проектної документації на суму 30 332, 96 грн.

На підставі зазначеного акту ревізії, ДФІ в Одеській області 13.03.2014 року за №15-05-14/2722 ДП "МТП "Южний" пред'явлено вимогу про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності. Відповідно до п.3 даної вимоги ДФІ в Одеській області зобов'язало ДП "МТП "Южний" стягнути зайво сплачені кошти у сумі 319 708,65грн. з ТОВ "Електросервіс-Південь".

В свою чергу, 27.10.2015 року ДП "МТП "Южний" звернулось до відповідача з листом - вимогою про повернення йому зазначеної суми, як зайво сплачених коштів.

Неповернення відповідачем коштів у розмірі 30332,96 грн. стало підставою для подання даного позову предметом якого є стягнення вказаних коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з відсутності правових підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України для стягнення заявлених позивачем коштів.

З вказаними висновками колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 11 ЦК України договори є підставою для виникнення цивільних прав і обов"язків.

Приписами ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору підряду і його виконання регулюється приписами глави 61 ЦК України (435-15) та відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) .

Частиною 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на вій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 843 ЦК України (435-15) у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її зазначення.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1. набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2. відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі №5006/18/13/2012 та від 14.01.2014 року у справі №922/1136/13).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову про повернення перерахованих за договором коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отриманих.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.