головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д. за участі представників: позивача: відповідача: Кожушко С.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення та постанову Господарського суду Донецької області від 24 листопада 2015 року Донецького апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 рокуу справі № 905/2949/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" до публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 764 328,40 грн

У жовтні 2015 р. публічне акціонерне товариство "Запорізький завод "Перетворювач" звернулося до господарського суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 764 328,40 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 (суддя - Левшина Я.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (головуючий - Чорнота Л.Ф., судді - Бойченко К.І., Ломовцева Н.В.), позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 751 576,00 грн основного боргу, 4 299,41 грн пені, 1 868,63 грн 3 % річних, 2 544,72 грн інфляційних втрат та судовий збір.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.04.2014 між ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" (постачальник) і ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) було укладено типовий договір № 088эл/129 (на придбання технологічного обладнання), за умовами якого постачальник мав передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень та скріплений печатками обох підприємств.

Відповідно до п. 2.1. договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктами 3.2., 3.3. договору визначено, що постачальник зобов'язувався поставити обладнання на умовах поставки, які зазначені в специфікаціях. Строки поставки зазначаються в специфікаціях.

Згідно з п. 5.2. договору оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, зазначеного в специфікації, який рахується з моменту поставки обладнання та пред'явлення документів, вказаних в п. 6.3. договору.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За п. 9.2. договору спори за майновими вимогами, які перевищують 10 000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу на дату виникнення вимог) з основної суми зобов'язань, вирішуються в господарському суді.

Договір діє до 10.04.2016. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором (п. 10.5. договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору).

Як встановлено судами, обладнання на загальну суму 771 576,00 грн було поставлено відповідачу, що підтверджується накладними № 22Э/567 від 30.07.2015, № 53 від 03.08.2015, № 54 від 03.08.2015, № 55 від 03.08.2015, № 25 від 28.05.2015, а також відповідачу були надані документи, що зазначенні в п. 6.3. договору.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки строк виконання зобов'язання з оплати за договором у відповідача настав, адже він вказане обладнання та передбаченні п. 6.3. договору документи отримав, однак свої грошові зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник основний борг у розмірі 751 576,00 грн, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача 751 576,00 грн основного боргу.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

За п. 7.2 договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строк оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

Таким чином, суди здійснивши перерахунок пені, правильно визначили її в сумі 4 299,41 грн та стягнули з відповідача.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Отже, господарські суди здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, пришли до правомірного висновку про часткове їх задоволення та обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача 1 868,63 грн 3 % річних та 2 544,72 грн інфляційних втрат.

В частині відмови позовних вимог правильність висновків господарських судів ніким не оскаржується.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що строк виконання зобов'язання з оплати обладнання у нього не настав, адже позивачем в порушення умов договору не направлялися відповідачу документи, вказані в п. 6.3. договору є безпідставними та були предметом дослідження господарських судів, які прийшли до правильного висновку, що документи, передбачені п. 6.3. договору разом з обладнанням були надані відповідачу, що підтверджується копією листа № 56-06/2103 від 18.09.2015 та не спростовано відповідачем у справі.

Доводи відповідача, що вартість поставленого товару за цим договором була ним зменшена на загальну суму неустойки у розмірі 52 978,08 грн у зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань щодо строку поставки є також безпідставними, оскільки ці вимоги не були предметом розгляду у цій справі.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що судами було безпідставно відхилено його клопотання про відстрочку виконання рішення у справі, то суди прийшли до правильного висновку, що відповідачем не було доведено виняткових обставин на підставі яких суди могли відстрочити виконання рішення господарського суду у справі.

Отже, підстав для скасування рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2015 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 24 листопада 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08 лютого 2016 року у справі за № 905/2949/15 - без змін.