розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ (далі - ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"),

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016

зі справи № 910/26401/14

за позовом ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Харків (далі - ТОВ "Українська музична видавнича група");

товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік", м. Київ (далі - ТОВ "Умиг Мьюзік"),

до дочірнього підприємства "Адідас - Україна", м. Київ (далі - ДП "Адідас - Україна"),

про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав", м. Київ (далі - ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав").

Судове засідання проведено за участю представників:

ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" - Молчанова П.В.,

ТОВ "Українська музична видавнича група" - не з'яв.,

ТОВ "Умиг Мьюзік" - не з'яв.,

ДП "Адідас - Україна" - не з'яв.,

ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" - Широкої С.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2016 у позові відмовлено.

ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" оскаржила дане рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. - головуючий, Сотніков С.В., Разіна Т.І.): відмовлено в задоволенні клопотання ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2016; апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції, а справу направити на розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Скаргу з посиланням на статтю 129 Конституції України, статтю 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" мотивовано винесенням оскаржуваної ухвали з порушенням норм матеріального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно з приписами статті 91 та частини першої статті 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, повний текст рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2016 у даній справі складено 16.01.2016.

Скаржником подано апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду 08.02.2016 (тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження). При цьому в апеляційній скарзі наведено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження даного судового акта.

У відповідності до частини першої статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" посилалася на те, що рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2016 зі справи № 910/26401/14 скаржнику не надсилалося, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст оскаржуваного рішення з'явився тільки 22.01.2016 - у п'ятницю, за якою слідує два вихідні дні, сплата судового збору займає мінімум два дні, внаслідок чого подати апеляційну скаргу вчасно було неможливим.

У матеріалах справи міститься клопотання представника скаржника від 13.01.2016 про видачу копії рішення господарського суду міста Києва зі справи № 910/26401/14, вступну та резолютивну частини якого було оголошено за участю представників сторін та третьої особи у судовому засіданні 12.01.2016. Проте у тих же матеріалах відсутні відомості про одержання ним копії рішення за його зверненнями.

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, Київський апеляційний господарський суд зазначив про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Проте апеляційний господарський суд безпідставно не врахував, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 94 ГПК України.

У зв'язку з наведеним заявнику неправомірно відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження та у доступі до апеляційного суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції та пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, яка встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.