Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М., Круглікової К.С., за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 913/916/15 Господарського суду Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" про стягнення 13 730125,76 грн, У зв'язку з перебуванням судді Мамонтової О.М. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.04.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 913/916/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Борденюк Є.М., Круглікова К.С.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" суми основного боргу в розмірі 10745851,11 грн, пені в розмірі 796116,18 грн, 3% річних в розмірі 407093,34 грн, інфляційних втрат в розмірі 1781065,13 грн, загалом 13730125,76 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.12.2015 (суддя Секірський А.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (судді: Чернота Л.Ф. - головуючий, Склярук О.І., Ломовцева Н.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10745851,11 грн основного боргу, 397204,64 грн пені, 406751,79 грн 3% річних, 1764744,02 грн інфляційних втрат, та 182455,56 грн судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині зменшення розміру пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині зменшення розміру пені на 398519,51 грн і прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 398519,51 грн пені, в стягненні яких було відмовлено. В решті судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 549- 552 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції. Від представника відповідача надійшла заява, в якій просить справу розглядати без його участі і вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 28.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Первомайськтеплокомуненерго" (покупець) укладено договір №13/3714-ТЕ-20 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору №13/3714-ТЕ-20 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 та додаткових угод до нього позивач протягом січня-грудня 2013 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 11004851,11 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: від 21.10.2013 на загальну суму 2245539,84 грн (з ПДВ); від 21.10.2013 на загальну суму 1907678,52 грн (з ПДВ); від 21.10.2013 на загальну суму 1948220,52 грн (з ПДВ); від 21.10.2013 на загальну суму 79486,78 грн (з ПДВ); від 31.10.2013 на загальну суму 1105068,23 грн (з ПДВ); від 30.11.2013 на загальну суму 1439378,99 грн (з ПДВ); від 31.12.2013 на загальну суму 2279478,23 грн (з ПДВ).Зазначені акти підписані повноважними представниками обох сторін та скріплено печатками сторін договору.

Посилаючись на те, що відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу і сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом складає 10745851,11 грн, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача суми основного боргу в зазначеному розмірі, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати вартості газу отриманого за договором №13/3714-ТЕ-20 від 28.12.2012 у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 10745851,11 грн основного боргу, 406751,79 грн 3% річних, 1764744,02 грн інфляційних втрат.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, річних та інфляційних судові рішення фактично не оскаржуються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 50 % розміру пені.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань встановлена п.7.2 укладеного між сторонами договору №13/3714-ТЕ-20 від 28.12.2012.

Місцевий господарський суд, вирішуючи позов в частині заявленої до стягнення пені та перевіривши її розрахунок, дійшов висновку про правомірне нарахування пені в розмірі 796116,18 грн.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509, частинах 1 та 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, зменшуючи розмір пені на 50 %, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи, встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Так, суди прийняли до уваги, що КП "Первомайськтеплокомуненерго" є єдиним підприємством на території Попаснянського району Луганської області, яке централізовано поставляє теплову енергію 3 лікувальним закладам, 8 шкільним та дошкільним навчальним закладам, Гірській загальноосвітній школі-інтернату, Золотівському професійному ліцею та надає послуги з централізованого опалення 2964 абонентам. Відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання населенню Попаснянського району, а населення несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати спожитого газу. Крім того, КП "Первомайськтеплокомуненерго" знаходиться на території проведення АТО, що в свою чергу ускладнює роботу підприємства. Судами враховано матеріальні інтереси та фінансовий, майновий стан обох сторін.

Колегія враховує, що місцевий господарський суд встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених статтею 233 ГК України, частиною 3 статті 551 ЦК України та пунктом 3 статті 83 ГПК України підстав для зменшення розміру суми пені, яка підлягає до стягнення, у зв'язку з чим, розмір пені був зменшений на 50%, що складає 397204,64 грн.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог статей 111-5, 111-7 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставин, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення. Суд касаційної інстанцій також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.