третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми (далі - Товариство).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Новицького М.З.,

третьої особи - Кардашевської Т.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 11.12.2014 № 51 (далі - Рішення № 51).

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.03.2015 (колегія суддів у складі: Зайцева І.В. - головуючий, Резніченко О.Ю., Заєць С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з територіального відділення АМК на користь Підприємства суму судових витрат зі справи. Скаргу мотивовано прийняттям згаданих судових рішень у цій справі з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про спростування їх обставинами справи та суперечністю їх положенням нормативно-правових актів, і просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Товариство подало письмові заперечення щодо касаційної скарги, в яких зазначає про її необґрунтованість і про те, що доводи скаржника не стосуються предмета спору й не спростовують законності судових рішень зі справи та просить зазначені судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Товариством і ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі - Об'єднання) виставлено населенню плату за надані послуги з постачання гарячої води на рівні 26,12 грн. за 1 куб.м (з ПДВ) та 22,18 грн. за 1 куб.м (з ПДВ) згідно з чинними з 01.07.2014 тарифами для вказаних підприємств (теплопостачальних організацій); Підприємством було включено до оплати послуги централізованого водопостачання з урахуванням обсягів води, які визначені за показаннями приладів обліку гарячого водопостачання, а у разі їх відсутності - за затвердженими нормами (нормативами) споживання гарячої води.

На території м. Суми Товариство та Об'єднання є виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а Підприємство - виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.

За станом на дату прийняття Рішення № 51 тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг (теплопостачальними організаціями), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Висновок територіального відділення АМК про правомірність застосування теплопостачальними організаціями з 01.07.2014 тарифу на послуги з централізованого постачання гарячої води ґрунтується на нормах законодавства. Зокрема, відповідно до структури тарифу на послуги з централізованого постачання гарячої води (додатки №№ 23, 44 до постанови НКРЕКП від 06.06.2014 № 650 (z0667-14) , додатки №№ 93,94 до постанови НКРЕКП від 17.10.2014 № 146 (z1376-14) ) включено витрати на придбання води для послуги з гарячого водопостачання за ціною 2,22 грн. за 1 куб.м (без ПДВ).

Таким чином, обсяг спожитої питної води, використаний теплопостачальними організаціями для надання послуги з централізованого постачання гарячої води споживачам, має оплачуватися ними, а не споживачами послуг централізованого постачання холодної води.

Хибним є твердження Підприємства про те, що відсутність договірних відносин між Підприємством та теплопостачальними організаціями за відповідний період є підставою для нарахування ним плати за обсяги питної води, використаної теплопостачальними організаціями для надання послуги з централізованого постачання гарячої води споживачам послуг з централізованого постачання холодної води, оскільки внаслідок такого неправомірного нарахування виникла ситуація, за якої споживачі сплачують за обсяги питної води, використаної для подання послуги з централізованого постачання гарячої води двічі: при оплаті послуг з централізованого постачання гарячої води Товариству чи Об'єднання та послуг з централізованого постачання холодної води - Підприємству, що призводить до ущемлення інтересів споживачів.

Згідно з роз'ясненнями НКРЕКП (лист від 27.10.2014 № 323/58/59-14) у відповідності до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) , споживачі за надані послуги з централізованого постачання холодної води, які надаються виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, розраховуються з виконавцем послуг - водоканалом; за надані послуги з централізованого постачання гарячої води, які надаються виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання - теплопостачальною організацією.

Отже, нарахування та стягнення Підприємством з 01.07.2014 із споживачів послуг з централізованого постачання холодної води плати за обсяги питної води, використаної теплопостачальними організаціями для надання послуги з централізованого постачання гарячої води, є неправомірним.

За інформацією, отриманою територіальним відділенням АМК від теплопостачальних організацій, обсяг наданих з 01.07.2014 споживачам послуг з централізованого постачання гарячої води становить: Товариство - 826536,210 куб.м; Об'єднання - 257937,30 куб.м. Відтак Підприємством починаючи з 01.07.2014 і по 01.12.2014 було неправомірно включено до рахунків на оплату послуг "Водопостачання" щонайменше 1084473,5 куб.м води на загальну суму 2 884 699,54 грн. (з ПДВ), виходячи із затвердженого тарифу 2,66 х 1084473,5 куб.м.

Дії Підприємства, які полягають у нарахуванні та стягненні з 01.07.2014 із споживачів послуг централізованого постачання холодної води плати за обсяги питної води, використаної теплопостачальними організаціями для надання послуги з централізованого постачання гарячої води, було кваліфіковано територіальним відділенням АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку централізованого постачання холодної води, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Підприємство зобов'язано вчинити такі дії: припинити включення до рахунків на оплату "Водопостачання" наданих споживачам з грудня 2014 року послуг з централізованого постачання холодної води (фізичним особам), обсягу питної води, використаного теплопостачальними організаціями для надання послуги з централізованого постачання гарячої води; здійснення перерахунку плати за надані послуги з централізованого постачання холодної води (фізичним особам), починаючи з липня 2014 року, шляхом виключення неправомірно включеного Підприємством до рахунків на оплату "Водопостачання" обсягу питної води, використаного теплопостачальними організаціями для надання послуги з централізованого постачання гарячої води.

Довод Підприємства про те, що перерахунок має здійснюватися за рахунок теплопостачальної організації, суперечить положенням нормативно-правових актів та структурі затверджених тарифів, відповідно до яких право нараховувати споживачам плату за обсяги питної води, використаної для надання послуги з централізованого постачання гарячої води, належить теплопостачальним організаціям; такий висновок міститься і в роз'ясненнях НКРЕКП від 18.07.2014 № 3472/02-08-06.

На думку Підприємства, відсутність у Рішенні № 51 розшифровки по особових рахунках споживачів, яким необхідно провести перерахунок, спричинить невизначеність у взаємовідносинах сторін. Однак у відповідному рішенні Підприємство було зобов'язане здійснити перерахунок для всіх споживачів послуг з централізованого постачання холодної води (фізичних осіб), яким з 01.07.2014 було включено до оплати послуги централізованого водопостачання обсяги води, визначені за показаннями приладів обліку гарячого водопостачання, а в разі їх відсутності - за нормами (нормативами) споживання гарячої води. Відтак під час включення зазначених обсягів до оплати своїм споживачам у Підприємства наявна інформація про тих фізичних осіб, які також є споживачами послуги з централізованого постачання гарячої води.

Посилання Підприємства на відсутність у нього договірних відносин з теплопостачальною організацією не прийняті судами, оскільки Підприємство не позбавлене права і можливості отримати кошти за фактично спожиту теплопостачальною організацією (Товариством) воду у встановленому порядку. Зокрема, Товариство подало акти приймання-передачі питної (холодної) води, які ними підписувалися і в яких зафіксовано об'єми й вартість води, спожитої для надання послуг теплопостачання. Товариством його зобов'язання щодо відшкодування вартості цієї води не заперечується.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Рішення № 51 недійсним.

Відповідно до положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) :

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (частина перша статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- за порушення, передбачені пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, визначеною частиною другої статті 52;

- підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Попередні судові інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи, з'ясувавши відсутність передбачених названим Законом підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, дійшли висновку про відмову в позові.

Із встановлених названими судовими інстанціями обставин справи не вбачається порушення господарськими судами в її розгляді зазначених скаржником норм, у тому числі статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 77 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (869-2011-п) , та пунктів 2.1, 2.2, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального постачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.05.2008 № 190 (z0936-08) .

Відмова місцевого господарського суду в задоволенні клопотання Підприємства про призначення судової експертизи у справі належним чином обґрунтована відповідним судом у рішенні зі справи.

Взаємовідносини між Підприємством з одного боку і Товариством та Об'єднанням з іншого у зв'язку з розрахунками за послуги з централізованого постачання холодної води не є предметом розгляду в даній справі, а можуть бути таким предметом (за наявності підстав для цього) в іншому судовому спорі.

Розмір застосованого згідно з Рішенням № 51 штрафу не суперечить вимогам згаданої частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 зі справи № 920/2110/14 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради - без задоволення.