Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агенство" Азов Персонал Сервіс" про стягнення з заборгованості у сумі 4907561 грн. 39 коп., що утворилась внаслідок безпідставного придбання та збереження відповідачем (у зв'язку з невиконанням ним взятого на себе майново-господарського зобов'язання) майна (грошових коштів) позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08 вересня 2011 року позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 907 561 грн. 39 коп. компенсації за невикористанні відпустки працівникам, які звільнені за переведенням, витрати на сплату держмита у сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2012 року рішення господарського суду Донецької області від 08 вересня 2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2012 року зі справи постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Під час розгляду даної справи позивач змінював розмір позовних вимог, остаточний розмір позовних вимог складає 2 669 847грн. 85 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14 січня 2013 року у даній справі позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто відповідача на користь позивача 2 570 881 грн. 26 коп. компенсації за невикористанні відпустки працівникам, яких звільнено за переведенням.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року у справі № 24/104-908/3946/14 рішення господарського суду Донецької області від 14 січня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2013 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 14 січня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11 вересня 2013 року у справі № 24/104-908/3946/14 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ейч Ар Гарант" відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 21 жовтня 2013 року рішення господарського суду Донецької області від 11 вересня 2013 року скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 січня 2014 року у справі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Вищий господарський суд у постанові від 14 січня 2014 року зазначив, що факт існування у відповідача зобов'язання перерахувати позивачу суму компенсації за невикористану відпустку при звільнені працівників у порядку переведення до позивача є беззаперечним, встановленим та є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем мають ознаки господарських відносин.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року у справі № 24/104-908/3646/14 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Кузнєцовій Галині Олександрівні.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року (суддя Давиденко І.В.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2015 року (судді Бойченко К.І., Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 2 669 847 грн. 85 коп., державне мито у сумі 25 500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., витрати за проведення судової економічної експертизи у сумі 50 400 грн. 00 коп., а також, судовий збір у сумі 1 979 грн. 33 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадрове агенство "Азов Персонал Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2015 року скасувати та припинити провадження у справі на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Ейч Ар Гарант" звернулось до ТОВ "КА" Азов Персонал Сервіс" з листом № 1/1 від 12 квітня 2011 року за підписом Генерального директора Гайдукова В.Л. щодо розгляду питання про переведення до штату позивача працівників відповідача відповідної кваліфікації за переліком, згідно додатку до даного листа.

ТОВ "КА" Азов Персонал Сервіс" листом № 1306/1 від 13 квітня 2011 року за підписом директора Лукяненко О.О. повідомило ТОВ "Ейч Ар Гарант", що не заперечує проти звільнення працівників, зазначених у додатку до листа ТОВ "Ейч Ар Гарант", за умови їх волевиявлення з дотриманням всіх процедур, передбачених чинним законодавством України про працю, та гарантувало перерахування грошових коштів, а саме, - компенсації відпусток працівникам, що звільняються, на рахунки ТОВ "Ейч Ар Гарант".

Супровідним листом № 1403 від 13 травня 2011 року ТОВ "КА" Азов Персонал Сервіс" на адресу ТОВ "Ейч Ар Гарант" було направлено перелік працівників, які в порядку ст. 83 Кодексу законів про працю України надали заяви на перерахування належних їм сум компенсації відпустки на розрахунковий рахунок ТОВ "Ейч Ар Гарант" та зазначено, що суми компенсацій, розрахованих на день звільнення працівників, відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, будуть перераховані ТОВ "Ейч Ар Гарант" до 08 червня 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівники відповідача були переведені на підприємство позивача.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать тощо.

Предметом спору у цій справі є розрахунки між суб`єктами господарювання - роботодавцями, які використовують найманих працівників, у зв'язку з перерахуванням компенсації за невикористану відпустку під час звільнення працівників в порядку переведення.

Як зазначалось раніше, факт існування у відповідача зобов'язання перерахувати позивачу суму компенсації за невикористану відпустку під час звільнення працівників у порядку переведення до позивача є беззаперечним, встановленим та є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем мають ознаки господарських правовідносин.

На підтвердження вищезазначеного судами встановлено, що відповідачем було складено реєстр сум компенсацій відпусток працівників ТОВ "КА" Азов Персонал Сервіс", що підлягають перерахуванню на рахунки ТОВ "Ейч Ар Гарант", який підписаний директором та головним бухгалтером відповідача.

Відповідно до зазначеного реєстру загальна сума компенсацій відпусток працівників ТОВ "КА" Азов Персонал Сервіс", що підлягає перерахуванню ТОВ "Ейч Ар Гарант" складає 5 836 566 грн. 13 коп.

Платіжним дорученнями № 7521 від 06 травня 2011 року, № 7527 від 10 травня 2011 року, № 7621 від 12 травня 2011 року, № 7814 від 16 травня 2011 року відповідачем перераховано на користь позивача часткову суму компенсації за невикористані відпустки, згідно реєстрів № 1; 2; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 18 в розмірі 1005406 грн. 23 коп.

Факти переведення працівників з ТОВ "КА" Азов Персонал Сервіс" підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем до ТОВ "Ейч Ар Гарант", надання їм у подальшому з боку ТОВ "Ейч Ар Гарант" оплачуваних відпусток та грошової компенсації за невикористання відпусток, у тому числі за відпрацьовані у ТОВ "КА" Азов Персонал Сервіс" періоди та прийняття переведеними працівниками таких виплат і оплачуваних відпусток.

Відповідно до ч.3. ст. 9, п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону України "Про відпустки" та ст. 81 КЗпП України, підприємство, куди переведено працівника, зобов'язане надати такому працівникові оплачувану відпустку повної тривалості (у тому числі за періоди, відпрацьовані у колишнього роботодавця) незалежно від будь-яких несприятливих для нього обставин.

Відповідно до положень статті 23 Закону України "Про відпустки", джерелом виплати сум компенсації відпустки переведеним працівникам, у тому числі за періоди, відпрацьовані такими працівниками у відповідача - колишнього роботодавця, є кошти підприємства, до якого перейшов працівник, які призначені на оплату праці, тобто власні фонди підприємства.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про відпустки" встановлено, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Стаття 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) передбачає, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Законом не передбачено права суб'єкта господарювання, до якого переведено працівника, відмовитись від виконання обов'язку оплати відпусток, у тому числі за періоди, відпрацьовані у колишнього роботодавця, зважаючи на утримання колишнім роботодавцем компенсації відпустки за періоди, відпрацьовані на його підприємстві або за інших несприятливих підстав.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 146/26 від 04 серпня 2014 року проведеної експертом-економістом Кузнєцовою Г.О. у даній справі, сума грошової компенсації невикористаних днів щорічної відпустки, що підлягає виплаті працівникам відповідача, звільнених у період з травня по червень 2011 року, у зв'язку з переведенням на ТОВ "Ейч Ар Гарант", з урахуванням здійснених витрат підтверджується документально в сумі 2 669 847 грн. 85 коп.

Судами попередніх інстанцій з висновку експерта встановлено, що розбіжності даних дослідження з даними розрахунку ТОВ "Ейч Ар Гарант" розміру заборгованості ТОВ "КА" Азов Персонал Сервіс" за сумами грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки працівників, звільнених у період з травня по червень 2011 року, в зв'язку з переведенням на ТОВ "Ейч Ар Гарант" з урахуванням здійснених виплат за кожним працівником до збільшення на суму 98966 грн. 59 коп. виникли внаслідок арифметичних помилок у підрахунку сум компенсації за невикористану відпустку працівникам відповідача, станом на 13 травня 2011 року та за період з 14 травня -08 червня 2011року за реєстрами 1-303.

Висновки проведеної економічної експертизи ґрунтуються на матеріалах справи.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, стосовно того що грошова компенсація у сумі 26969847 грн. 85 коп., виходячи з положень ч. 3 ст. 24 Закону України "Про відпустки" і ст. 83 КЗпП України, із настанням факту звільнення працівника повинна перераховуватись на рахунок підприємства, на яке перейшли звільнені працівники.

В матеріалах справи не міститься доказів перерахування відповідачем грошової компенсації за невикористані відпустки працівників на рахунки позивача у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, за якою воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, відповідач безпідставно утримує належні для перерахунку позивачу кошти у вигляді грошової компенсації за невикористані відпустки працівників у розмірі 2669847 грн. 85 коп., а тому позовні вимоги ТОВ "Ейч Ар Гарант" є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,