Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" Михайловського Сергія Володимировича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі господарського суду № 5019/592/12 Рівненської області за заявою Приватного підприємства "Кольортех" до Приватного підприємства "Кольортех" про визнання банкрутом ліквідатор Михайловський С.В. у судовому засіданні взяли участь представники:

Приватного підприємства "Кольортех": не з'явилися, ОСОБА_5: адвокат Зражевська Я.О. (угода-доручення про надання правової допомоги та представництва інтересів від 05.04.2016 року), а також особисто ОСОБА_5

у провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 17.04.2012 року за заявою боржника за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 2).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2014 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В. (том 1, а.с. 229 - 231).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.02.2015 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора Михайловського С.В. до 05.08.2015 року (том 2, а.с. 153 - 155).

31.07.2015 року до господарського суду надійшов Звіт ліквідатора Михайловського С.В. станом на 29.07.2015 року, складений за наслідком проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех", в тому числі фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 29.07.2015 року на загальну суму 3 186, 3 тис. грн. незадоволених вимог кредиторів (вх. №18013/15) (том 3, а.с. 1-53).

Розгляд зазначеного звіту ліквідатора по суті призначено в судовому засіданні на 19.08.2015 року, яке неодноразово відкладалося ухвалами місцевого господарського суду (том 3, а.с. 54, 140 - 141, 173 - 174, 185, 203 - 206).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.08.2015 року залучено до участі у даній справі про банкрутство ОСОБА_5, з яким підприємство-боржник укладало попередній договір купівлі-продажу від 12.06.2012 року цілісного майнового комплексу, що знаходиться у АДРЕСА_1 (том 3, а.с. 135 - 136, 140 - 141).

Розглянувши подані документи у судовому засіданні від 23.12.2015 року (суддя Церковна Н.Ф.), місцевий господарський суд ухвалою затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; ліквідував юридичну особу - Приватне підприємство "Кольортех"; вимоги усіх кредиторів визнав погашеними; виконавчі документи за відповідними вимогами визнав такими, що не підлягають виконанню; припинив провадження у даній справі (том 3, а.с. 216 - 218). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про належне завершення процедури ліквідації з незадоволеними в ході ліквідаційної процедури кредиторськими вимогами на суму більш як 3,18 млн. грн. за недостатністю активів боржника.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ДПІ у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, як конкурсний кредитор боржника з грошовими вимогами на загальну суму 501 285, 65 грн., звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.12.2015 року, мотивуючи передчасністю висновків місцевого господарського суду про можливість завершення ліквідаційної процедури у справі з посиланням на неповноту здійснених ліквідатором Михайловським С.В. дій щодо розшуку нерухомого майна банкрута, закриття рахунків боржника у банківських установах, а також порушення ліквідатором черговості задоволення вимог кредиторів при розподілі коштів, одержаних від продажу майна банкрута. За твердженням податкової інспекції, звіт ліквідатора, який затверджено судом першої інстанції як підсумковий, не схвалено комітетом кредиторів боржника, що не узгоджується з вимогами частини 1 статті 46 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, положення якого застосовуються до процедури ліквідації банкрута (том 3, а.с. 231 - 245).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., судді: Коломис В.В., Тимошенко О.М.) апеляційну скаргу податкової інспекції задоволено, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.12.2015 року скасовано, справу передано на розгляд до місцевого господарського суду на стадію ліквідації в іншому складі суду (том 4, а.с. 102 - 104). Апеляційний суд зазначив про неналежну оцінку судом першої інстанції звіту ліквідатора на предмет його відповідності вимогам статті 46 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, а також прийняття комітетом кредиторів рішення від 23.12.2015 року про відхилення підсумкового звіту ліквідатора банкрута, що в цілому свідчить про передчасність завершення місцевим господарським судом ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ліквідатор банкрута Михайловський С.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 09.02.2016 року, а ухвалу суду першої інстанції від 23.12.2015 року про завершення ліквідаційної процедури у справі залишити без змін, обґрунтовуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 215, 220, 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 13 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, статей 23, 41, 46 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, що полягало у помилковості висновків апеляційного суду про неповноту вжитих ним заходів з ліквідації банкрута. За твердженням скаржника, серед обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, визначених частиною 1 статті 46 Закону про банкрутство, не зазначено документів на підтвердження закриття рахунків боржника в банківських установах, при цьому, положеннями частини 7 статті 41 цього Закону не встановлено обмежень строком щодо їх закриття. Також, ліквідатор зазначив, що розглядаючи справу про банкрутство у підсумковому засіданні, господарський суд не зв'язаний рішенням комітету кредиторів за результатами розгляду звіту ліквідатора за наслідками процедури ліквідації банкрута та приймає рішення про можливість завершення його ліквідаційної процедури, виходячи із власної оцінки доказів у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ОСОБА_5 - адвоката Зражевську Я.О., а також особисто ОСОБА_5, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Статтею 22 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , чинній до 19.01.2013 року) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , чинній з 19.01.2013 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 05.02.2014 року боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно із Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , який набрав чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до частин 1, 2, 7, 8 статті 41 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі-банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 46 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків). Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури, розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду від 17.04.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех", постановою господарського суду від 05.02.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В.; ухвалою господарського суду від 18.02.2015 року строк ліквідаційної процедури у справі та повноважень ліквідатора банкрута продовжено до 05.08.2015 року (том 1, а.с. 2, 229 - 231, том 2, а.с. 153 - 155).

Розглядаючи справу у підсумковому засіданні від 23.12.2015 року на стадії ліквідаційної процедури, суд першої інстанції прийняв до уваги та надав оцінку як належним доказам проведення ліквідаційної процедури та формування пасиву боржника на загальну суму 3 186, 3 тис. грн., що виключає можливість подальшого здійснення ним господарської діяльності, поданим ліквідатором Михайловським С.В. Звіту про завершення ліквідаційної процедури Приватного підприємства "Кольортех" станом на 29.07.2015 року; фінансовому звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 29.07.2015 року; інвентаризаційному опису станом на 17.06.2014 року, яким встановлено наявність у боржника цілісного майнового комплексу, розташованого у АДРЕСА_1, що його було в подальшому продано в ліквідаційній процедурі переможцю аукціону - Приватному підприємству "Даві Буд" за ціною 334 814, 60 грн.; довідкам відповідних органів про відсутність зареєстрованого за боржником іншого майна, за рахунок якого можна було б задовольнити кредиторські вимоги, внесені до реєстру; обставинам спрямування ліквідатором одержаних в ході ліквідаційної процедури банкрута грошових коштів на часткове погашення вимог заставного кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на суму 301 333, 14 грн. та оплату послуг організатора аукціону - Товарної Біржі "Захід" на суму 33 481, 46 грн. (том 3, а.с. 1 - 53).

Також, місцевим господарським судом встановлено, що впродовж ліквідаційної процедури, введеної щодо банкрута постановою суду від 05.02.2014 року, від комітету кредиторів не надходило жодних зауважень чи заперечень щодо дій (бездіяльності) ліквідатора Михайловського С.В.; на зборах комітету кредиторів від 19.06.2014 року та від 27.02.2015 року заслуховувались звіти ліквідатора про проведену роботу з прийняттям рішень про їх затвердження; ліквідатором банкрута вживались заходи щодо скликання зборів кредиторів на 19.08.2015 року, які не відбулися у зв'язку із неявкою кредиторів.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора банкрута станом на 29.07.2015 року та припиняючи провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех", суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором Михайловським С.В. виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд дійшов висновку про неналежне виконання ліквідатором заходів з ліквідації підприємства-банкрута та не погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі.

Апеляційний суд зазначив, що в порушення положень частини 7 статті 41 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, ліквідатор Михайловський С.В. не вжив належних заходів щодо закриття усіх рахунків боржника в банківських установах, окрім основного рахунка, який використовувався в ліквідаційній процедурі, на що суд першої інстанції, затверджуючи звіт ліквідатора, увагу не звернув.

Так, апеляційним судом встановлено, що відповідно до довідки ПАТ "Кредобанк" №102-1965/16 від 20.01.2016 року рахунки Приватного підприємства "Кольортех" №2600001205020 та №2600102205020 закрито 20.01.2016 року, тобто після проведення місцевим господарським судом підсумкового засідання від 23.12.2015 року (том 3, а.с. 216 - 218, том 4, а.с. 64).

Апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не досліджено обставин фактичного виконання ОСОБА_5, як покупцем цілісного майнового комплексу банкрута, що у АДРЕСА_1, зобов'язання щодо перерахування боржнику грошових коштів на виконання попереднього договору купівлі-продажу від 12.06.2012 року. Відтак, місцевим господарським судом не з'ясовано правомірності внесення ліквідатором Михайловським С.В. спірного нерухомого майна до складу ліквідаційної маси банкрута та його подальшого продажу з аукціону третій особі.

З огляду на встановлене та врахувавши те, що в порушення вимог статті 46 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року у підсумковому засіданні від 23.12.2015 року місцевим господарським судом не заслуховувалась думка кредиторів щодо повноти вжитих ліквідатором заходів з ліквідації банкрута та не надавалась оцінка рішенню комітету кредиторів від 23.12.2015 року за результатами розгляду звіту ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури, апеляційний суд дійшов висновку про неналежне виконання ліквідатором своїх повноважень в ході ліквідаційної процедури та передчасність висновків суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута з припиненням провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду про передчасність завершення судом першої інстанції ліквідаційної процедури з припиненням банкрута, як юридичної особи, та припиненням провадження у справі у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора, а доводи ліквідатора Михайловського С.В. за змістом касаційної скарги про неналежну оцінку судом апеляційної інстанцій обставин справи на предмет повноти вжитих ним заходів в ході ліквідаційної процедури банкрута з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані апеляційним судом, зводяться до намагання переконати суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно статті 111-7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на невідповідність поданого ліквідатором ліквідаційного балансу банкрута вимогам законодавства про банкрутство щодо періоду за який подається ліквідаційний баланс та стандартам бухгалтерського обліку, визначеним положеннями Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"" № 73 від 07.02.2013 року (z0336-13) . Так, ліквідаційний баланс станом на 29.07.2015 року, який був предметом дослідження у підсумковому засіданні від 23.12.2015 року, не засвідчено печаткою юридичної особи-боржника, дата складення ліквідаційного балансу не відповідає моменту завершення ліквідаційної процедури щодо боржника (том 3, а.с. 52).

Місцевим господарським судом не досліджено правомірність використання ліквідатором Михайловським С.В. при складанні ліквідаційного балансу боржника зразка балансу згідно Додатку 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва"", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 25 від 24.01.2011 року (z0189-11) , зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів наявності у Приватного підприємства "Кольортех" статусу суб'єкта малого підприємництва в розумінні частини 3 статті 55 Господарського кодексу України та з огляду на визначення як такої, що підлягає списанню за даними ліквідаційного балансу станом на 29.07.2015 року, заборгованості перед кредиторами на суму більш як 3,18 млн. грн., що свідчить про значні фінансові обороти боржника до моменту порушення справи про банкрутство.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що в ході ліквідаційної процедури у даній справі було реалізовано нерухоме майно банкрута та одержано грошові кошти в розмірі 334 814, 60 грн., з яких 301 333, 14 грн. направлено на часткове погашення вимог заставного кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", а 33 481, 46 грн. - на оплату послуг організатора аукціону. Однак, зазначена сума грошових коштів не відображена в ліквідаційному балансі банкрута станом на 29.07.2015 року, як актив на кінець звітного періоду (том 3, а.с. 47 - 50, 52).

Відтак, поданий ліквідатором на затвердження до суду першої інстанції ліквідаційний баланс банкрута станом на 29.07.2015 року не відповідає чинним стандартам бухгалтерського обліку, що виключає в цілому можливість його затвердження господарським судом, і як наслідок, завершення ліквідаційної процедури з виключенням боржника з ЄДРПОУ як такого, в якого недостатньо активів, які можна спрямувати на задоволення грошових вимог кредиторів.

Судами встановлено, що з метою перевірки наявності щодо боржника відкритих виконавчих проваджень ліквідатор Михайловський С.В. подав запит до органу державної виконавчої служби за адресою місцезнаходження підприємства-боржника у м. Рівному та одержав відповідь листом №1437 від 19.03.2014 року про те, що згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавчі документи про стягнення з Приватного підприємства "Кольортех" перебували на виконанні у ВДВС Рівненського міського управління юстиції (том 3, а.с 23). При цьому, запит щодо надання інформації про стан виконавчих проваджень щодо боржника станом на момент завершення його ліквідаційної процедури у грудні 2015 року не направлявся ліквідатором на адресу органу державної виконавчої служби. Відтак, ліквідатор банкрута не надав належних та допустимих доказів відсутності виконавчих проваджень, стороною (стягувачем або боржником) за якими є Приватного підприємства "Кольортех".

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що затвердження місцевим господарським судом звіту ліквідатора Михайловського С.В. складеного станом на 29.07.2015 року, та припинення у зв'язку із цим провадження у справі про банкрутство у підсумковому засіданні від 23.12.2015 року не узгоджується з вимогами частини 1 статті 46 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року щодо затвердження господарським судом повного звіту ліквідатора про проведену ліквідаційну процедуру з моменту її введення постановою про визнання боржника банкрутом від 05.02.2014 року та до моменту її завершення, оскільки звітом не охоплено більш як 4,5 місяців періоду ліквідаційної процедури.

Отже, висновки суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури боржника та належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури є передчасними та не відповідають вимогам статей 37, 41, 42, 46 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, про що вірно зазначив апеляційний суд в оскаржуваній постанові від 09.02.2016 року.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що місцевий господарський суд не досліджував на предмет відповідності вимогам чинного законодавства (статті 657 ЦК України та статті 75 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року) щодо форми договору купівлі-продажу нерухомого майна та форми акта про передання права власності на нерухоме майно, придбаного на аукціоні в ліквідаційній процедурі банкрута, договору №19/06/15/К купівлі продажу від 19.06.2015 року, предметом якого є цілісний майновий комплекс Приватного підприємства "Кольортех", що знаходиться у АДРЕСА_1, та акта про передання права власності на цілісний майновий комплекс від 20.06.2015 року, складеного ліквідатором Михайловським С.В. та переможцем аукціону з продажу спірного нерухомого майна банкрута - Приватним підприємством "Даві Буд" (том 2, а.с. 47 - 49).

З огляду на зазначене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції згідно положень статей 111-5, 111-7 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі №5019/592/12 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для її зміни чи скасування відсутні.