головуючого Стратієнко Л.В. суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д. за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився ОСОБА_3 не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на рішення та постанову Господарського суду м. Києва від 17 листопада 2015 р. Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 р. у справі № 910/25583/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" ОСОБА_4 про стягнення 4 514,97 грн.

У вересні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 2 816,25 грн. страхового відшкодування, 1582,98 грн. інфляційних втрат, 155,74 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р. (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. (головуючий - Зубець Л.П., судді - Мартюк А.І., Шевченко Е.О.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 816,25 грн. страхового відшкодування, 1 582,98 грн. інфляційних втрат, 115,74 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. судового збору.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 18.09.2012 р. між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №656552-02-10-01 (далі - договір добровільного страхування) (т. 1, а.с. 22-26).

За умовами договору добровільного страхування (п.п.1.1, 1.1.1, 1.2, 2.1.1) предметом останнього є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, вказаним в п.1.1.1 договору, а саме: автомобілем марки (моделі) "Subaru Forester" сірого кольору, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Застрахований транспортний засіб є предметом договору застави, який є забезпеченням виконання зобов'язань страхувальника перед Публічним акціонерним товариством "Юнекс Банк" (далі - вигодонабувач). Страховим ризиком за договором, зокрема, є дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за умови, що: особа, винна в скоєнні ДТП, встановлена і ця особа - не водій застрахованого транспортного засобу; особа, винна в скоєнні ДТП, не встановлена, або цієї особи не існує, або це водій застрахованого транспортного засобу; пошкодження тільки скла, скляних частин освітлювальних приладів, дзеркал.

Франшизи за договором є безумовними, обчислюються від страхової суми і застосовуються по кожному і будь-якому страховому випадку. Франшиза не може бути меншою ніж 500 грн. (по тих ризиках, для яких вона встановлена). Франшиза по повній загибелі транспортного засобу в результаті страхових подій, вказаних в п.п.2.1.1-2.1.3 складає 10,00% страхової суми (п.2.2 договору добровільного страхування).

Страхова сума за договором встановлюється у розмірі 174 795,00 грн. (п.2.3.2 договору добровільного страхування).

Підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО, рекомендованої страховиком. Страхове відшкодування визначається фіксованим розрахунком амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів, а саме: 12% у перший рік експлуатації авто (а саме: 1% кожний місяць); 10% в наступні роки (а саме: 1% у перші два місяця, 0,8% кожний наступний з десяти), але загалом по всіх роках не більше 80% (п.п.2.4, 2.5 договору добровільного страхування).

Умови виплати страхового відшкодування наведені в розділі 12 Договору добровільного страхування, згідно з п.п.12.13, 12.17 якого виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком особам, вказаним страхувальником, якщо інше не передбачено листом вигодонабувача. У разі визначення страхового відшкодування відповідно до рахунку СТО, рекомендованої страховиком, виплата страхового відшкодування може здійснюватися на розрахунковий рахунок СТО. Після закінчення ремонтно-відновлювальних робіт страхувальник зобов'язаний надати відновлений транспортний засіб страховику для огляду з метою підтвердження факту усунення наслідків події (страхової/не страхової), а також акт виконаних робіт у випадку, якщо виплату було здійснено на підставі рахунку СТО. Страхувальник пред'являє транспортний засіб для огляду страховику самостійно, відразу ж після здійснення ремонту, не чекаючи вимоги страховика (пред'явлення такої вимоги не передбачається). Факт усунення наслідків (пошкоджень, вказаних в акті огляду пошкодженого транспортного засобу) події (страхової/не страхової) вважається підтвердженим тільки після підписання Акту огляду відновленого транспортного засобу страхувальником та представником страховика. У разі ненадання страхувальником відновленого транспортного засобу страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальником буде заявлено пошкодження тих самих або аналогічних вузлів і деталей транспортного засобу.

В п.2.3.6 договору добровільного страхування передбачено, що останній набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу (у повному обсязі) на поточний рахунок страховика і діє до 24:00 17.09.2013 р. (включно).

06.04.2013 р. у м. Києві по вул. З.Гайдай - Героїв Дніпра, 12-Б сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Mersedes Benz" (реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_4, автомобіля марки "Мitsubishi" (реєстраційний номер НОМЕР_3) під керуванням водія ОСОБА_7 та автомобіля марки "Subaru Forester" (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_5 (т.1, а. с.18-19).

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 25.04.2013р. у справі №3-2613/13 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.13.3, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення (т.1, а. с.21).

Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль марки "Subaru Forester" (реєстраційний номер НОМЕР_1), який був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування.

08.04.2013 р. страхувальник звернувся до позивача, як страховика, із заявою про виплату страхового відшкодування (т.1, а.с. 27-29).

ПАТ "Юнекс-Банк", як вигодонабувач, в листі вих.№30321-1469 від 26.04.2013 р. повідомив позивача про свою згоду щодо перерахування страхового відшкодування за спірним страховим випадком на рахунок СТО (т.1, а.с. 53).

Згідно з рахунком-фактурою №АТ-0005413 від 16.04.2013 р., складеним ТОВ "Автоком" (т.1, а.с. 36), вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу становить 21 851,90 грн.

24.05.2013 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (спеціаліст ОСОБА_9.) на замовлення позивача було здійснено розрахунок №13/5/406/587028 вартості відновлювального ремонту автомобіля "Subaru Forester" (реєстраційний номер НОМЕР_1) та сформовано ремонтну калькуляцію №6584 від 21.05.2013 р. (т.1,а.с.37-47), згідно якого вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 11 759,81 грн. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість ремонту становить 18 087,69 грн.

Позивач визнав ДТП, яка сталася 06.04.2013 р., страховим випадком. Згідно зі звітом позивача №4405-70 від 18.05.2013 р. та страховим актом №2709-2 від 21.06.2013 р. (т.1, а.с. 50-52, 54) сума страхового відшкодування складає 14 576,06 грн., яку позивач згідно платіжного доручення №7255 від 21.06.2013 р. (т.1,а.с. 55) перерахував на рахунок СТО

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП - ОСОБА_4 була застрахована у відповідача за полісом №АЕ/2451617 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1, а.с. 56, 76, 104).

Позивач звернувся до відповідача із вимогою вих.№633 від 14.02.2014 р. про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у сумі 14 576,06 грн. (т. 1, а.с. 57-58).

Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування лише у сумі 10 759,81 грн. Решта страхового відшкодування у розмірі 2 816,25 грн. (за вирахуванням 1 000,00 грн. франшизи) відповідачем виплачена не була, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що силу ст. 993 ЦК України ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. В цьому випадку такою особою є відповідач, який застрахував цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_4 перед третіми особами. При цьому суд вважав, що ця вимога є зворотною (регрес). Законами України "Про страхування" (85/96-ВР) та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є безпосередньо платіжне доручення (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №910/7163/14).

Позивач, сплативши страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 14 576,06 грн. набув права зворотної вимоги до відповідача, а останній відмовився в добровільному порядку перерахувати частину страхового відшкодування у розмірі 2 816,25 грн. (14 576,06 (виплачене позивачем страхове відшкодування) - 10 759,81 (виплачене відповідачем страхове відшкодування позивачу) - 1 000,00 (франшиза за полісом відповідача) = 2 816,25), а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних, так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу, незалежно від підстав їх виникнення, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 582,98 грн. інфляційних втрат та 115,74 грн. 3% річних

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, судами неправильно визначена правова природа спірних правовідносин між сторонами.

До спору, що виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених позивачем у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування застосовуються положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

В цих правовідносинах відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, а не зворотна вимога (регрес), як зазначено у рішеннях місцевого та апеляційного господарських судів. Тобто, страховик (позивач) виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

При цьому у нього виникає право вимагати виплати відшкодування завданої майнової шкоди як від винуватця ДТП - ОСОБА_4, так і від відповідача, як особи, що за законом зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану потерпілому з вини заподіювача шкоди.

Висновок судів попередніх інстанцій про відповідність розміру страхового відшкодування, здійсненого позивачем потерпілій особі, тому обсягу відповідальності страховика, який встановлений Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , договором добровільного страхування наземного транспорту, є правильним.

Але, покладаючи на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати зі сплати страхового відшкодування у повному обсязі, суд не врахував, що відповідно до п.22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у цьому випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

На підставі наданих позивачем документів відповідач визначив та сплатив збитки позивачу у розмірі 10 759,81 грн., виходячи з вартості відновлювального ремонту, визначеного у цих документах, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 0,54 та франшизи у розмірі 1 000 грн.

При вирішенні спору суди не врахували, що визначення розміру та виплати страхового відшкодування за договорами добровільного майнового страхування і договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності мають різне правове регулювання і в кожному випадку на страховика не можна покладати більшу відповідальність, ніж та, що передбачена відповідним законом та договором зі страхувальником.

Якщо ж існує різниця між сумою відшкодування, визначеною Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , та фактичним розміром збитків (що мало місце в цьому випаду), то ця різниця має бути відшкодована особою, винною в їх заподіянні (винуватцем ДТП).

Що стосується стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, то необхідно вказати про таке.

Між сторонами цього спору існує деліктне зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, адже відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з зобов'язальних відносин.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Посилання господарських судів при вирішенні спору в цій частині на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 06.06.2012 р. у справі за № 6-49цс12 є помилковим, оскільки у тій справі спірні відносини сторін мали договірний характер (грунтувалися на укладеному між ними договорі добровільного страхування наземного транспорту), на відміну від деліктних зобов'язань, що існують між сторонами в цій справі.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановлені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати, що складаються з сум судового збору, сплаченого ним за подачу та апеляційної і касаційної скарг у розмірі 2801,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року у справі за № 910/25583/15 скасувати та постановити нове рішення, яким у позові приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до публічного акціонерного товариства "ХДІ Страхування", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідач - ОСОБА_4, про стягнення 2 816,25 грн. страхового відшкодування, 1582,98 грн. інфляційних втрат, 115,74 грн. 3% річних відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680 м.Київ, вул. К.Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052) на користь публічного акціонерного товариства "ХДІ Страхування" (03150, м.Київ, вул. Червоноармійська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) 2801,40 грн. судового збору, сплаченого ним за подачу апеляційної і касаційної скарг.