головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач), суддів: Білошкап О.В., Удовиченка О.С., розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк", на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року, та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18 грудня 2015 року, у справі № 922/6378/15 Господарського суду Харківської області, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" (м.Дніпропетровськ), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" (м.Харків), про визнання банкрутом, -за участю представників: від ПАТ "ВТБ Банк": Дзензерський Д.В. - представник (довіреність №186 від 14.03.2016 року); від ПАТ КБ "ПриватБанк": Труфанова О.С. - представник (довіреність №47-К-О від 11.01.2016 року); від ТзОВ "ІНКОД": Кравченко В.П. - представник (довіреність б/з від 30.03.2016 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились,

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року (суддя - Савченко А.А.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" (далі за текстом - ТзОВ "ІНКОД") порушено провадження у справі № 922/6378/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" (далі за текстом - ТзОВ "Рекуперація свинцю"); визнано розмір безспірних вимог ТзОВ "ІНКОД" у розмірі 423 798 грн. 15 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бабенка Едуарда Вадимовича, інше.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року у справі № 922/6378/15 (головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Тарасова І.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі за текстом - ПАТ "ВТБ Банк") залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування спірної ухвали не встановлено.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ПАТ "ВТБ Банк" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15; прийняти нове судове рішення, яким провадження у справі припинити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року, касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15, згідно зі ст. 111-4 ГПК України, прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Поряд з цим, не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15, Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі за текстом - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржені судові акти; прийняти нове судове рішення, яким відмовити ініціюючому кредитору ТзОВ "ІНКОД" у прийнятті Заяви про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк", на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15, згідно зі ст. 111-4 ГПК України, прийнято до провадження та, враховуючи наявність ухвали суду касаційної інстанції від 23.03.2016 року про прийняття до провадження касаційної скарги ПАТ "ВТБ Банк" на ті ж самі судові акти, касаційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "ВТБ Банк" об'єднані в одне касаційне провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2016 року у справі № 922/6378/15 відкладено розгляд касаційних скарг ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "ВТБ Банк", судове засідання касаційної інстанції призначено на 06.04.2016 року.

31.03.2016 року до Вищого господарського суду України від ПАТ "ВТБ Банк" надійшли Письмові пояснення до касаційної скарги останнього, в яких скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України, просив суд касаційної інстанції скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15; прийняти нове судове рішення, яким провадження у справі припинити. У Додаткових письмових поясненнях до касаційної скарги, поданих представником ПАТ "ВТБ Банк" 06.04.2016 року до суду касаційної інстанції, скаржник вказує на те, що врахування господарським судом апеляційної інстанції Постанов керівника органу державної виконавчої служби про перевірку виконавчих проваджень від 26.01.2016 року, які нібито підтверджують скасування закінчення виконавчих проваджень, є порушенням ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Також, скаржник вважає, що помилкове твердження апеляційного господарського суду про скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2015 року та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 року, призвело до хибного висновку про відсутність правових наслідків цих судових рішень. На думку представника ПАТ "ВТБ Банк", перебіг трьохмісячного строку, відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має враховувати строк дії відповідного мораторію й відповідні правові наслідки за вказаними вище судовими рішеннями.

Представник ПАТ "ВТБ Банк", в судових засіданнях, підтримав касаційну скаргу та доводи наведені в Додаткових поясненнях до касаційної скарги.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк", в судовому засіданні, підтримала доводи та вимоги наведені в касаційній скарзі, просила скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15, прийняти нове судове рішення, яким відмовити ініціюючому кредитору ТзОВ "ІНКОД" у прийнятті Заяви про порушення справи про банкрутство.

Представник ТзОВ "ІНКОД", в судовому засіданні та в Запереченнях від 04.04.2016 року на касаційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "ВТБ Банк", проти вимог та доводів скаржників заперечувала, вважає їх безпідставними та необґрунтованими; просила господарський суд касаційної інстанції залишити без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15, а касаційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "ВТБ Банк" - без задоволення.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, про часткове задоволення касаційних скарг ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

ТзОВ "ІНКОД" звернулось до Господарського суду Харківської області з Заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю" у порядку, передбаченому ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом". Заява обґрунтована, зокрема, тим, що ТзОВ "Рекуперація свинцю" протягом більш ніж трьох місяців не задоволено вимоги ініціюючого кредитора на загальну суму 430257 грн. 83 коп., з яких: 423798 грн. 15 коп. - основний борг та витрати зі сплати судового збору; 6459 грн. 68 коп. - пеня.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року у справі №922/6378/15 Заяву ТзОВ "ІНКОД" про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю" прийнято до розгляду; призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 18 грудня 2015 року; зобов'язано арбітражного керуючого Бабенка Е.В. надати суду Заяву на участь у справі в якості розпорядника майна, інше.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі №922/6378/15, за результатами підготовчого засідання, порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю"; визнано розмір безспірних вимог ТзОВ "ІНКОД"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна ТзОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Бабенка Е.В., інше.

Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що протягом більш ніж три місяці боржник не в змозі виконати обов'язок по сплаті суми заборгованості перед кредитором, за рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014 року у справі № 904/4155/14, від 16.12.2014 року у справі № 904/4283/14, від 24.11.2014 року у справі №904/8515/14, від 11.03.2015 року у справі № 904/115/15, від 02.09.2014 року у справі № 904/4549/14.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року у справі № 922/6378/15 апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 залишено без змін. Залишаючи без змін оскаржену ухвалу господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю".

При цьому, під час апеляційного провадження господарським апеляційним судом було встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2015 року у справі №904/3781/15 прийнято до розгляду Заяву ПАТ "ВТБ Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року у справі №904/3781/15, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року, порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю"; визнані грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк"; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядника майна; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015 року у справі № 904/3781/15 скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю" та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року у вказаній справі.

Поряд з цим, апеляційним господарським судом було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 13.12.2015 року (момент звернення ТзОВ "ІНКОД" до місцевого господарського суду із Заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю") містилися відомості про скасування державним реєстратором записів: про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи "18.06.2015 12241150023038716"; про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури "18.09.2015 12241410024038716"; про зміну місцезнаходження, зміну складу або інформації про засновників боржника "07.12.2015 12241050028038716".

За висновками господарського суду апеляційної інстанції, внаслідок скасування ухвали про порушення провадження у справі у справі №904/3781/15, уся процедура банкрутства є такою, що проведена необґрунтовано, а усі прийняті процесуальні документи втрачають юридичну силу. По переконанню апеляційного господарського суду, на момент звернення ТзОВ "ІНКОД" з Заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю" та на момент порушення цього провадження у справі №922/6378/15, факт порушення провадження у справі №904/3781/15 про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю" у Господарському суді Дніпропетровської області не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у справі. До того ж, на підставі матеріалів справи, під час апеляційного провадження, встановлено, що, у подальшому, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року у справі №904/8439/14, за нововиявленими обставинами, переглянуто та скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 року, що було підставою обґрунтування безспірності вимог ПАТ "ВТБ Банк" у справі про банкрутство №904/3781/15. При цьому, апеляційний господарський суд не встановив правових підстав для припинення провадження у справі №922/6378/15, на підставі положень ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "ВТБ Банк" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 15, ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 15, 16 ГПК України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15; прийняти нове судове рішення, яким провадження у цій справі припинити.

Поряд з цим, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15, у якій просить скасувати оскаржені судові акти; прийняти нове судове рішення, яким відмовити ініціюючому кредитору ТзОВ "ІНКОД" у прийнятті Заяви про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю". При цьому, скаржник вказує на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 12, 14, 16, 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4- 7, 43 ГПК України.

Задовольняючи частково касаційні скарги подані ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ КБ "ПриватБанк", колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 4-1 ГПК України врегульовано, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги до боржника.

У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство, господарський суд приймає Заяву до розгляду, про що, не пізніше п'яти днів з дня її надходження, виносить ухвалу, в якій зазначається, серед іншого, дата проведення підготовчого засідання суду (ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

За приписами ст.ст. 12- 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", прийняття заяви про порушення справи про банкрутство і порушення провадження у справі про банкрутство є відокремленими одна від одної процесуальними діями. У першій з них господарський суд вирішує питання про прийняття заяви до розгляду або про відмову в її прийнятті чи повернення заяви, а у другій - питання про порушення провадження у справі про банкрутство або про відмову в такому порушенні. Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Перелік підстав для відмови в порушенні провадження у справі, зазначений у ч. 7 ст. 16 вказаного Закону.

Водночас, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника. За приписами частини 3 вказаної статті Закону, провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом. Аналізуючи положення вказаної статті, судова колегія касаційної інстанції вважає необхідним вказати на те, що припинення провадження у справі, на підставі п.3 ст.82 названого вище Закону, законодавець не ставить в залежність від стадії прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутства чи такого порушення.

Враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 22.10.2015 року у справі № 904/3781/15, якою були скасовані ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2015 року (про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю") та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року у вказаній справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що уся процедура банкрутства у справі № 904/3781/15 є такою, що проведена необґрунтовано, а усі прийняті процесуальні документи втрачають юридичну силу.

Такий висновок господарського суду апеляційної інстанції колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставним, оскільки, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання господарським судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, Вищий господарський суд України, приймаючи постанову від 22.10.2015 року у справі № 904/3781/15, вказав на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч ст. 43 ГПК України, не було з'ясовано факту виконання/невиконання особою, за яку поручився боржник, зобов'язань за Основним договором, в той час як такі відомості (можливе погашення заборгованості зобов'язаною особою) можуть впливати на розмір заборгованості боржника, незважаючи на наявність судового рішення. Тобто, господарський суд касаційної інстанції, у вказаному випадку, не дійшов беззаперечного висновку щодо безпідставності порушення провадження у справі № 904/3781/15 про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю", а лише вказав на необхідність більш ретельного дослідження матеріалів та обставин справи, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року, за результатами підготовчого засідання, за заявою ТзОВ "ІНКОД" від 14.12.2015 року, було порушено провадження у справі у справі №922/6378/15 про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю"; визнаний розмір безспірних вимог ТзОВ "ІНКОД"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майном ТзОВ "Рекуперація свинцю" арбітражного керуючого Бабенка Едуарда Вадимовича, інше.

При цьому, апеляційний господарський суд, залишаючи без змін вказану ухвалу від 18.12.2015 року, враховуючи обставини та матеріали справи, зокрема Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000480840 (станом на 13.12.2015 року), вказав на відсутність підстав для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю" та припиненні його в порядку ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За висновками апеляційного господарського суду на момент звернення ТзОВ "ІНКОД" до Господарського суду Харківської області з Заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю" та на момент порушення цього провадження у справі №922/6378/15, факт порушення провадження у справі №904/3781/15 про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю" у господарському суді Дніпропетровської області не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у справі.

Однак, такі висновки господарського суду апеляційної інстанції колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними з оглядом на наступне.

Відповідно до п.2) ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За приписами п.1 ст.3 вказаного Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно п.5 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Водночас, господарськими судами попередніх інстанцій проігноровано загальний порядок ініціювання процедури банкрутства, який в господарському суді зводиться до прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство (ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом") з прийняттям відповідного документу та прийняттям ухвали про порушення провадження у справі (ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом"). При цьому, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції наявність справи про банкрутство підтверджується існуванням ухвали місцевого господарського суду про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки, суб'єкт господарювання (ініціюючий кредитор) звернувся до суду з заявою про порушення провадження про банкрутство і питання перевірки обґрунтованості вимог такого суб'єкта звернення, а також, з'ясування наявності підстав для подальших судових процедур у справі про банкрутство, здійснюється місцевим господарським судом у підготовчому засіданні.

Проте, господарський суд апеляційної інстанції, вище вказаного не врахував, належним чином, з урахуванням наданих процесуальним законом повноважень, не дослідив доводів та обставин наведених в апеляційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" та доповненнях до неї, зокрема щодо наявності (на момент порушення провадження у справі № 922/6378/15) провадження у справі №904/3781/15 про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю", та, з врахуванням цього, не надав належної правової оцінки підставам порушення провадження у справі № №922/6378/15 про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю", тобто того ж боржника. При цьому, апеляційний господарський суд не дослідив належним чином та в повному обсязі документи та обставини, що визначені ТзОВ "ІНКОД" (в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю") та господарським судом першої інстанції в якості підстави порушення справи про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю", зокрема щодо виконавчих проваджень №47470862, №46722691, №48368170. Крім того, апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки доводам, викладеним у Поясненнях №15/02-2 від 15.02.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" до апеляційної скарги ПАТ "ВТБ Банк". Таким чином, Харківський апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про законність ухвали Господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/6378/15 та обґрунтованості підстав порушення провадження у цій справі про банкрутство ТзОВ "Рекуперація свинцю".

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111-7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "ВТБ Банк" підлягають частковому задоволенню, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року у справі № 922/6378/15 - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи, апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, всім доводам сторін надати належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.