розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" на рішення та постанову господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі № 908/5508/14 господарського суду Запорізької області за позовом Командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" до 1. Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", 2. Приватного підприємства "Молокозавод - Олком", 3. Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" про стягнення 54 261 421 грн. 54 коп. за участі представників: від позивача: Безух А.М., від відповідача-1: Бондаренко Г.А., Бойчук Л.В., Мамаєнко О.Д., Нечипоренко Л.О. від третьої особи: Лобачевський А.В.

У грудні 2014 року Командитне товариство "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод - Олком", ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов договору про надання банківських послуг від 16.08.2012 за №СR12-143/200-4, та за договорами поруки від 16.08.2012.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

При новому розгляді справи позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України змінено позовні вимоги.

Позивач просив стягнути солідарно з ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПАТ "Київський маргариновий завод" заборгованість в сумі 67 916 790,30 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 (суддя Місюра Л.С.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з ПАТ "Київський маргариновий завод" та ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 67 916 790, 30 грн. заборгованості, провадження у справі в частині стягнення 1 137 430,73 грн. пені та відсотків припинено у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2016 (судді: Стойка О.В. - головуючий, Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 у справі №908/5508/14 доповнено, припинено провадження у справі №908/5508/14 в частині позовних вимог до ПП "Молокозавод - Олком". В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 у справі № 908/5508/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Київський маргариновий завод" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення повністю та постанову в частині залишення рішення без змін та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, в частині припинення провадження залишити постанову апеляційного господарського суду без змін.

Скаржник вважає, що позивачем заявою про зміну позовних вимог від 07.10.2015 змінено як предмет позову, так і його підстави.

Крім того, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано наявність провадження у справі №910/29382/14 про визнання договору поруки №SR12-157/200 від 16.08.2012 недійсним, та підстав для зупинення провадження у справі № 908/5508/14.

Скаржник вважає, що договором про зміни №10 від 05.12.2014 повернення кредиту встановлено 30.08.2015, тому обов`язки як у боржника, так і у поручителя щодо сплати заборгованості на дату звернення із позовом до суду відсутні.

Також скаржник посилається на ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки вважає, що внаслідок укладення договору №10 збільшився обсяг відповідальності поручителів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016 згідно протоколу від 17.03.2016 передачі справи №908/5508/14 раніше визначеному складу суду касаційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Самусенко С.С., Плюшка І.А., Татькова В.І.

У доповненнях до касаційної скарги ПАТ "Київський маргариновий завод" послався на наявність постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі №910/29382/14, якою визнано недійсним договір поруки №SR 12-157/200 від 16.08.2012.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення попередніх інстанцій законними та просить залишити їх в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 за клопотаннями ПАТ "Київський маргариновий завод", що надійшли до ВГСУ 18.03.2016 та 25.03.2016, згідно ст. 121-1 ГПК України зупинено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі №908/5508/14 на період до закінчення їх перегляду в порядку касації.

05.04.2016 перегляд в порядку касації рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2015 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі №908/5508/14 закінчено.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "ОТП Банк" та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" як клієнтом укладено договір про надання банківських послуг №CR12-143/200-4 від 16.08.2012.

На виконання умов вказаного договору ПАТ "ОТП Банк" надавав клієнту кредитні кошти згідно його заявок.

За умовами п.34 договору про надання банківських послуг генеральний ліміт зобов`язань становить 95 000 000 грн. або еквівалент цієї суми в доларах США, генеральний строк зобов`язань - період з дати укладання договору та до 30.08.2015.

16.08.2012 між ПАТ "ОТП Банк" та ПАТ "Київський маргариновий завод" як поручителем укладено договір поруки №SR 12-157/200, а також між ПАТ "ОТП Банк" та ПП "Молокозавод-Олком" як поручителем - договір поруки №SR12-158/200.

Відповідно до п.3 договорів поруки поручителі поручаються перед банком за виконання клієнтом боргових зобов`язань за договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012.

На підставі п.9 договору про надання банківських послуг банком надіслано клієнту вимогу від 04.09.2014 про погашення заборгованості, якою банк вимагав протягом трьох банківських днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість в розмірі 33 380 000 грн. та 2 385 057,87 доларів США.

Як встановлено судами, 09.09.2014 між ПАТ "ОТП Банк" та КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (договір цесії), відповідно до умов якого права кредитора за договором про надання банківських послуг №CR12-143/200-4 від 16.08.2012 відступаються КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" після повної оплати ним суми боргу ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".

Судами встановлено, що новий кредитор сплатив банку заборгованість клієнта, набув право вимоги на суму 33 790 027,39 грн. та 2 425 088,27 доларів США, та надіслав боржнику повідомлення-вимогу про погашення боргу протягом 7 днів.

04.11.2014 між ПАТ "ОТП Банк" та КТ "Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора" як новим кредитором укладено договір відступлення прав за договорами поруки, за змістом якого позивач набув всі права первинного кредитора за договорами поруки № SR 12-157/200 та № SR 12-158/200.

На виконання умов договорів уступки новий кредитор надіслав на адресу поручителів ПАТ "Київський маргариновий завод" та ПП "Молокозавод Олком" повідомлення №718 від 14.11.2014 щодо наявності заборгованості за договором про надання банківських послуг №CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 в розмірі 33 790 027,39 грн. та 2 425 088,27 доларів США та необхідність здійснити оплату вказаної вище заборгованості протягом 7 днів з моменту отримання цього повідомлення.

05.12.2014 між новим кредитором та клієнтом укладено договір про зміни №10, в якому зазначено про погашення кредитору 16 431 413,30 грн. заборгованості, узгоджено решту боргу на момент підписання цього договору в обсязі: 17 358 614, 39 грн. та 2 425 088,27 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату підписання договору складає 37 383 948, 23 грн.

Згідно ст.ст. 526 ЦК України та 193 ГК України (436-15) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарські суди попередніх інстанцій, встановивши перехід права вимоги на спірну суму до позивача та відсутність доказів її сплати відповідачами, враховуючи наведені норми права дійшли правильного висновку про солідарне стягнення на користь нового кредитора згідно договорів уступки з ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПАТ "Київський маргариновий завод" заборгованості за договором про надання банківських послуг №CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 в розмірі 67 916 790,30 грн.

За частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на припинення поруки в силу ч.1 ст. 559 ЦК України у зв`язку із укладенням договору від 05.12.2014 №10 колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Судами встановлено, що обсяг відповідальності поручителя встановлено в договорі поруки та відповідає генеральному ліміту - 95 000 000 грн. або еквіваленту цієї суми в доларах США. Вказаний ліміт не було змінено договором про зміни від 05.12.2014 №10.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, сума заборгованості змінювалася лише за рахунок еквівалента цієї суми в доларах США, що передбачено умовами договору про надання банківських послуг та не є підставою для припинення поруки згідно ч.1 ст. 599 ЦК України.

За перевіреним розрахунком судами попередніх інстанцій вказана сума не перевищила генерального ліміту в 95 000 000 грн.

Також судами встановлено, що договором про зміни від 05.12.2014 №10 не змінено генеральний строк, зазначений в договорі про надання банківських послуг №CR12-143/200-4 від 16.08.2012, що дорівнює генеральному строку - до 30.08.2015.

Рішення господарським судом Запорізької області у цій справі прийнято 05.11.2015.

Щодо посилань скаржника на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі №910/29382/14, якою визнано недійсним договір поруки №SR 12-157/200 від 16.08.2012, касаційна інстанція зазначає наступне.

За ч.2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за наявними в ній доказами без зупинення провадження за ст. 79 ГПК України.

Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №910/29382/14 прийнято 24.02.2016, тобто після прийняття оскаржуваних рішень.

За наявності підстав, передбачених ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підстав для скасування або зміни рішення або постанови господарських судів, передбачених в ст. 111-10 ГПК України, господарським судом касаційної інстанції у цій справі не встановлено.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі досліджених доказів касаційна інстанція вважає їх рішення у справі №908/5508/14 правильними і обгрунтованими.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.