розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 28 липня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2016 року у справі № 910/27914/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Порто-Франко" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Партнерс" про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області до 1 Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Порто-Франко"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс", за участю прокуратури міста Києва про визнання договорів недійсними за участю представників: від позивача: Булка С.Є., Ногай Д.С., від відповідача-2: Нікішев О.В., від прокуратури: Попенко О.С.

ПАТ АК "Порто-Франко" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" та ТОВ "Блек Сі Партнерс", з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про визнання недійсним договору факторингу №1 від 16.08.2014; договору за реєстровим №1380 від 16.08.2014 про відступлення права вимоги за іпотечним договором; договору про відступлення права вимоги від 26.08.2014 та договору про відступлення права вимоги від 02.09.2014 за реєстровим №1551, застосування наслідків недійсності правочинів та зобов`язання ТОВ "Блек Сі Партнерс" передати позивачу оригінали кредитних договорів.

Позивач послався на нікчемність договору факторингу в силу ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства".

Третя особа у даній справі Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Одеській області звернувся до господарського суду із позовом до ПАТ АБ "Порто-Франко" та ТОВ "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" про визнання недійсним договору факторингу №1 від 16.08.2014 та договору за реєстровим №1380 від 16.08.2014 про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Позов третьої особи мотивовано тим, що банком при укладенні спірних договорів порушено норми ч.2 ст. 586 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України "Про заставу", ст.ст. 9, 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", умови пп.3.4.3 п.3.4 договору застави майнових прав №48 від 10.04.2014, укладеного між Національний банком України як заставодержателем та ПАТ АК "Порто-Франко" як заставодавцем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі №910/27914/14 (Стасюк С.В. - головуючий, Літвінова М.Є., Паламар П.І.) позовні вимоги ПАТ АБ "Порто-Франко" задоволено частково, визнано недійсним договір факторингу №1 від 16.08.2014, договір відступлення права вимоги від 16.08.2014, застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення права вимоги за кредитними та іпотечним договором, зобов`язано ТОВ "Блек Сі Партнерс" повернути ПАТ АБ "Порто-Франко" кредитні договори, права вимоги за якими були передані. У задоволенні позову НБУ в особі Управління НБУ в Одеській області відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Жук Г.А., Рудченко С.Г.) рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Порто-Франко" та НБУ в особі Управління НБУ в Одеській області скасовано. Позови ПАТ АБ "Порто-Франко" та НБУ в особі Управління НБУ в Одеській області задоволено повністю.

ТОВ "Блек Сі Партнерс", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог ПАТ АК "Порто-Франко", прийняти в цій частині нове рішення.

Скаржник посилається на неправильне застосування судами, зокрема ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також стверджує, що судами було встановлено, що вартість активів банку складала 1 317 327 085, 52 грн. Згідно прийнятого судами висновку ринкова вартість прав - 96 883 003,00 грн. ТОВ "Блек Сі Партнерс" рахує, що вказана сума складає 7,35 % від вартості активів банку, тому положення ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо необхідності отримання попереднього погодження загальних зборів на укладення договору факторингу та договору відступлення права вимоги не підлягає застосуванню.

На думку скаржника суди обох інстанцій залишили поза увагою те, що ТОВ "Блек Сі Партнерс" є добросовісним набувачем.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі №910/27914/14 касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Плюшко І.А., Татьков В.І. у відповідності з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 14.03.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 18.03.2016 призначено проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів у справі №910/27914/14 у зв`язку із відпусткою судді Татькова В.І.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.03.2016 визначено колегію суддів: Самусенко С.С. - головуючий, судді Козир Т.П., Плюшко І.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 у справі №910/27914/14 розгляд касаційної скарги відкладено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі №910/27914/14 розгляд касаційної скарги відкладено.

ПАТ АК "Порто-Франко" у запереченнях на касаційну скаргу просить суд відмовити в її задоволенні, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 05.04.2016 призначено проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів у справі №910/27914/14 у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.04.2016 визначено колегію суддів: Самусенко С.С. - головуючий, судді Плюшко І.А., Акулова Н.В.

05.04.2016 касаційну скаргу ТОВ "Блек Сі Партнерс" у справі №910/27914/14 Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, судді Плюшко І.А., Акулова Н.В. розглянуто.

Представники позивача та відповідача-2 брали участь у судовому засіданні 05.04.2016 в режимі відеоконференції на підставі заявленого позивачем відповідного клопотання, яке було розглянуто та задоволено ухвалою ВГСУ від 29.03.2016.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-2 та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.04.2014 між НБУ як кредитором та ПАТ АБ "Порто-Франко" як позичальником укладено кредитний договір про надання кредиту для збереження ліквідності №47, згідно якого НБУ для збереження ліквідності банку надано ПАТ АБ "Порто-Франко" кредит одноразовою сумою 57 500 000 грн.

10.04.2014 між НБУ як заставодержателем та ПАТ АК "Порто-Франко" як заставодавцем укладено договір застави майнових прав №48, в т.ч. майнових прав, що виникають з кредитних договорів, забезпечених нерухомим майном - нежилими приміщеннями 2-го поверху, загальною площею 6994,4 кв. м, розташованими за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 2, що належать на праві власності ТОВ "Одеський торговий дім" та передані ним в заставу згідно іпотечного договору від 28.12.2012, реєстровий номер 4079.

11.08.2014 управлінням НБУ в Одеській області прийнято рішення №30 "Про застосування заходів впливу до ПАТ АБ "Порто-Франко", згідно якого встановлено не передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам АБ "Порто-Франко", третім особам майно та активи банку без погодження з Національним банком України.

Також судами встановлено, що 16.08.2014 між ПАТ АБ "Порто-Франко" в особі представника Баланюка В.В. як клієнтом та ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" як фактором підписано договір факторингу № 1.

За вказаним договором ПАТ АК "Порто-Франко" передав ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" право вимоги за 12 кредитними договорами на загальну суму 348 349 169 грн.

Сума фінансування за первинними договорами, зазначеними у додатку №1 до цього договору, визначена сторонами як сума ринкової вартості предмета іпотечного договору від 28.12.2012 за реєстровим №4079, що складає 18 022 537,00 грн. згідно звіту від 15.08.2014 про оцінку ринкової вартості нежилих приміщень 2-го поверху, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Новощіпний ряд, буд.2.

Судами встановлено, що 16.08.2014 між ПАТ АБ "Порто-Франко" як первісним кредитором в особі представника Баланюка В.В. та ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" як новим кредитором укладено договір за реєстровим №1380 про відступлення права вимоги за іпотечним договором за реєстровим №4079.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №103 про запровадження тимчасової адміністрації у АБ "Порто-Франко" з 29.09.2014.

За ч.ч.2, 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на момент вчинення договору факторингу та запровадження тимчасової адміністрації) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк здійснив відчуження майна за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору факторингу №1 від 16.08.2014 відчужено майно (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, а саме за 18 022 537,00 грн., тоді як фактично їх вартість становила 96 883 003,00 грн. згідно звіту про експертну оцінку ринкової вартості прав грошової вимоги за кредитними договорами станом на 16.08.2014.

На вказаний звіт 14.04.2015 надано рецензію Приватним Підприємством "Манускрипт", відповідно до якої звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Норми ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказують на нікчемність такого договору.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Господарськими судами правильно застосовано ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", висновки судів про нікчемність договору факторингу №1 від 16.08.2014 та договору за реєстровим №1380 від 16.08.2014 про відступлення права вимоги за іпотечним договором за реєстровим №4079 є обгрунтованими.

За встановлених обставин ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" незаконно набув статусу нового кредитора за кредитними договорами.

Судами встановлено, що 26.08.2014 між ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" та ТОВ "Блек Сі Партнерс" укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, які набуто ТОВ "ФК "ТОП Фінанс" на підставі договору факторингу №1 від 16.08.2014.

02.09.2014 між тими ж сторонами укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором за реєстровим №4079.

Вказані договори про відступлення права вимоги укладено ТОВ "ФК ТОП Фінанс" на підставі недійсних (нікчемних) з вищенаведених підстав договору факторингу №1 від 16.08.2014 та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Таким чином, апеляційним господарським судом правомірно задоволено позов ПАТ АК "Порто-Франко" та визнано недійсними зазначені договори.

Недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Крім того, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Вказані обмеження також встановлено і в п.3.4.3 договору застави №48 від 10.04.2014, укладеного між НБУ та ПАТ АК "Порто-Франко", за яким останній зобов`язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов`язаннями на користь третіх осіб без отримання письмової згоди НБУ.

Національний банк України як заставодержатель підставно звернувся із позовом про визнання недійсними договорів факторингу та відступлення права вимоги, які укладено без його згоди на відчуження майна, що перебуває у нього в заставі, що відповідає позиції Верховного Суду України (див. постанову ВСУ від 21.10.2015 у справі № 922/4316/14).

Враховуючи встановлені судами обставини та наведені норми права суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області.

Посилання скаржника на ст. 388 ЦК України та доводи, що він є добросовісним набувачем не приймаються до уваги касаційною інстанцією з огляду на ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

З положень ст.10 вказаного Закону вбачається, що за умови наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього майна, у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором не вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України.

За доводами Національного банку України обтяження майнових прав за договором застави №48 від 10.04.2014 зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на користь НБУ.

З наведених підстав колегія суддів Вищого господарського суду України визначилась, що позовні вимоги задоволено у цій справі обґрунтовано.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості застосування ст. 241 ЦК України та ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" заслуговують на увагу, але не впливають на правильність прийнятих рішень судів про задоволення позовних вимог з вищенаведених підстав згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про заставу", п.3.4.3 договору застави №48 від 10.04.2014.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.