Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 911/4072/15 Господарського суду Київської області за позовом Приватного підприємства "СІК'ЮРІТІ ЛАЙФ" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення коштів за участю представників: позивача не з'явився відповідача Власюк Д.В. - представн. дов. від 30.12.2015

03.09.2015 Приватне підприємство "СІК'ЮРІТІ ЛАЙФ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 277025,74 грн. (в тому числі 213440 грн. основного боргу, 60427,33 грн., 3157,74 грн. процентів річних), посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо оплати послуг з організації охорони об'єкта, та на приписи статей 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 217, 230, 231 Господарського кодексу України; просив покласти судові витрати на відповідача.

Відповідач відхилив позов, посилаючись на відсутність належних доказів надання та прийняття послуг за договором, передчасне звернення за стягненням заборгованості, строк оплати якої не настав за відсутності надіслання умовами договору рахунку-фактури та, відповідно, безпідставне застосування до відповідача відповідальності за прострочення; вказав на недоведеність надання адвокатських послуг, вартість яких включено до судових витрат, та необґрунтованість їх розміру. 11.11.2015 відповідач подав також клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України, як органу управління державним майном відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.11.2015 (суддя Лилак Т.Д.) позов задоволено повністю; з відповідача стягнуто на користь позивача 213440 грн. основного боргу, 60427,33 грн., 3157,74 грн. процентів річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (судді: Руденко М.А. - головуючий, Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: порушили приписи статті 27 Господарського процесуального кодексу України, не залучивши до участі у справі Міністерство аграрної політики та продовольства України, яким створено відповідача, та до сфери управління якого входить майно відповідача, чим порушили його права як власника майна, що є безумовною підставою для скасування судових рішень; суди невірно визначили настання у відповідача моменту оплати грошового зобов'язання всупереч положенням статті 526 Цивільного кодексу України та порушили статті 612, 613, 625 цього Кодексу.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, додатково повідомивши про наявність ознак неправомірності у діях особи, чий підпис наявний на документах щодо виконання спірного договору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами у справі укладено договір про надання послуг з охорони від 18.04.2014 №383, відповідно до пункту 1.1. якого Замовник (відповідач) передає, а Виконавець (позивач) згідно з Дислокацією розташування об'єктів (Додаток № 1 до Договору) приймає під охорону цілісний майновий комплекс Новосілківського МПД ДП "Укрспирт" (Об'єкт) та все майно, що знаходиться на Об'єкті.

Сума Договору та вартість послуг Виконавця за цим Договором визначається Проколом погодження договірної ціни (Додаток № 2 до Договору) та Розрахунком вартості послуг (Додаток № 3 до Договору). Всі зазначені додатки до Договору погоджені та підписані сторонами.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4 даного Договору, оплата за ним здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури не пізніше 10-го числа місяця, в якому надаються послуги з охорони об'єкта. Оплата послуг здійснюється в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Виконавця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточних рахунок Виконавця.

Відповідно до пункту 3.1.1. Договору, Виконавець зобов'язаний взяти під охорону протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання Договору.

За пунктом 6.1. Договору, цей договір вступає в дію з дати його підписання та діє до одного календарного року, а згідно з пунктом 3.4.3. Договору у випадку припинення необхідності в користуванні послугами Виконавця достроково розірвати Договір попередивши Виконавця за 30 (тридцять) календарних днів до дати дострокового розірвання.

Відповідно до пунктів 6.6-6.7 Договору, всі суперечки між сторонами щодо виконання умов цього договору вирішуються шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди спір передається на розгляд суду відповідно до чинного законодавства України.

Суди також встановили, що прийняття Виконавцем Об'єкту під охорону підтверджується підписанням Акта прийому - передачі Об'єкта під охорону, копія якого наявна в матеріалах справи.

За період дії договору позивач надав, а відповідач отримав послуги на суму 1820160,00 грн., що підтверджується наявними Актами виконаних робіт: Акт № ОУ-0000028 надання послуг з охорони в квітні місяці 2014 року - загальною вартістю 74880,00 грн.; Акт № ОУ-0000029 надання послуг з охорони в травні місяці 2014 року загальною вартістю 178560,00 грн.; Акт № ОУ-0000033 надання послуг з охорони в червні місяці 2014 року загальною вартістю 172800,00 грн.; Акт № ОУ-0000039 надання послуг з охорони в липні місяці 2014 року загальною вартістю 178560,00 грн.; Акт № ОУ-0000045 надання послуг з охорони в серпні місяці 2014 року загальною вартістю 178560,00 грн.; Акт № ОУ-0000052 надання послуг з охорони в вересні місяці 2014 року загальною вартістю 172800,00 грн.; Акт № ОУ-0000065 надання послуг з охорони в жовтні місяці 2014 року загальною вартістю 178560,00 грн.; Акт № ОУ-0000003 надання послуг з охорони в листопаді 2014 року по січень 2015 року загальною вартістю 529920,00 грн.; Акт № ОУ-0000022 надання послуг з охорони в лютому місяці 2015 року загальною вартістю 155520,00 грн. Акти підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств, їх завірені копії залучені до матеріалів справи.

26 січня 2015 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомив про дострокове розірвання договору № 383 від 18.04.2015 на надання послуг з охорони з 27 лютого 2015 року (відповідно до пункту 3.4.3. Договору), таким чином, дію договору припинено з 27 лютого 2015 року.

Разом з тим, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за надані охоронні послуги не розрахувався в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення суми - 213440,00 грн., що складає різницю між перерахованими відповідачем грошовими коштами та загальною вартість наданих охоронних послуг.

03.08.2015, позивач направив на адресу Відповідача претензію № 15/08/03.01 з Актами звірки та просив погасити заборгованість.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності зазначеними вище доказами відповідно до умов договору надання позивачем узгоджених послуг, настання строку їх оплати та відсутності законних підстав для відмови в їх оплаті. Також суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, як безпідставному та необґрунтованому, та відхилив вимогу позивача про відшкодування витрат на адвокатські послуги у справі, як непідтверджені належно.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності матеріалами справи фактичного надання послуг з охорони та порушення відповідачем обов'язку оплатити їх вартість у повному розмірі.

При цьому суд апеляційної інстанції також взяв до уваги матеріали зустрічної звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення обліку ДП "Укрспирт" з 01.01.2012 по 01.03.2015, включаючи спірний період, проведеною Державною фінансовою інспекцією. В ході даної перевірки витребувано та перевірено документи, що стосувались спірних правовідносин, в тому числі договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт банківські виписки, штатні розписи, табелі обліку робочого часу працівників позивача, які здійснювали охорону об'єктів відповідача та відомості про нарахування та виплату заробітної плати. 16.07.2015 Броварська об'єднана державна податкова інспекція надала Довідку 212/10-06-22-01 відповідно до висновку якої встановлено, що звіркою з Приватним підприємством "СІК'ЮРІТІ ЛАЙФ" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з відповідачем, а їх вид, обсяг, якість та розрахунки підтверджено копіями первинних документів. Державна фінансова інспекція надала також лист, за змістом якого у частині взаємовідносин сторін спору, нанесення будь-яких збитків державі не зафіксовано.

Суд апеляційної інстанції вказав на вірність висновку щодо відхилення клопотання відповідача про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерства аграрної політики та продовольства України як необґрунтованого та у зв'язку з тим, що рішення з даного господарського спору, що виник між сторонами за договором на надання послуг з охорони №383 від 18.04.2014, не може вплинути на права та обов'язки Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; в силу положень частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі належних доказів встановлено, а відповідачем не спростовано, що протягом спірного періоду на виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги охорони, а відповідач надані послуги повністю не оплатив.

Доводи касаційної скарги щодо ненастання обумовленого договором строку оплати спростовуються дослідженими судами умовами договору, які містять чітко встановлений строк платежу, не пов'язаний з моментом надходження рахунку-фактури. Також за своїм змістом рахунок-фактура, на відсутність якої покликається відповідач, є видом комерційного рахунку, основним призначенням якого є вказівка на суму належного платежу; натомість з матеріалів справи вбачається, що складені сторонами та надані відповідачу документи містили дані про суму платежу, реквізити платежу, тобто, ті відомості, для відображення яких призначено рахунок-фактуру.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставини справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції; усно наведені доводи щодо неправомірності дій конкретної особи, яка вчинила правочин, не є предметом дослідження господарськими судами в процесі вирішення господарського спору, зокрема, на стадії касаційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про наявність безумовних підстав для скасування судових рішень, як таких, що стосуються прав та обов'язків особи, яка не була залучена до участі у справі, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що за приписами статей 3 та 175 Господарського кодексу України саме відповідач є учасником та стороною спірних майново-господарських відносин, а згідно зі статтями 73 та 74 Господарського кодексу України несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Посилання скаржника на наявність безумовних підстав для залучення до участі у справі вказаного ним органу як органу управління корпоративними правами за приписами частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними, оскільки це положення стосується справ у спорах, що виникають з речових прав, а не в межах зобов'язальних правовідносин.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111- 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надали оцінку наявним у справі доказам, дійшовши законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позовних вимог; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.