Самусенко С.С. - головуючого, Плюшка І.А., Татькова В.І., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення та постанову господарського суду Чернівецької області від 26.11.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 926/968/13 господарського суду Чернівецької області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за участю представника від відповідача: Чепіль І.Д.

У вересні 2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до господарського суду із позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 44972,69 грн., з яких 12994,43 грн. заборгованості за договором №CV255Z/1 про надання овердрафтного кредиту на картковий рахунок від 19.09.2007, 18741,44 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 13236,82 грн. пені.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.11.2013 (судді: Паскарь А.Д. -головуючий, Скрипничук І.В., Проскурняк О.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 з урахуванням ухвали від 14.09.2015 про виправлення описки в даті постанови (судді: Гриців В.М. - головуючий, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.), у справі №926/968/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, провадження у справі припинити.

Скаржник, зокрема, стверджує про відсутність у нього заборгованості перед позивачем, вказує на справу №926/714/13, по якій винесено ухвалу від 03.09.2013 про залишення позову без розгляду згідно п.1 ст. 81 ГПК України, оскільки суду не надано витребуваний необхідний для розгляду справи оригінал договору №CV255Z/1 від 19.09.2007 про надання овердрафтного кредиту на картковий рахунок та додатків до нього, так як відповідачем в судових засіданнях під фіксацію судового процесу вказано, що вони ним не підписувалися.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016 у справі №926/968/13 касаційну скаргу прийнято до провадження та відстрочено ФОП ОСОБА_4 сплату судового збору до прийняття постанови касаційною інстанцією.

За клопотанням представника відповідача долучено до матеріалів справи копію ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 у справі №926/968/13.

Стаття 111-7 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.09.2007 між Вижницьким відділенням Чернівецької філії ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є позивач, та ФОП ОСОБА_4 як клієнтом укладено договір про надання овердрафтового кредиту №CV255Z/1.

За умовами п.1.1 вказаного договору банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок (додаток №1 до даного договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта і використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок засобів на картковому рахунку клієнта №26058051604704 в банку (далі - "картрахунок"), за рахунок кредитних засобів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3 даного договору, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Згідно п.1.3 договору на момент його підписання ліміт складає 10 000 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач збільшив розмір встановленого договором кредитного ліміту до 13000 грн. починаючи з 10.04.2008, про що листом від 05.04.2008 повідомив відповідача.

Предметом позову є вимоги банку про стягнення з клієнта заборгованості, яка виникла на підставі договору №CV255Z/1 від 19.09.2007, заборгованості за процентами за користування кредитом та пені у зв`язку із неналежним виконанням ФОП ОСОБА_4 своїх зобов`язань з повернення кредиту за договором.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача суму боргу, відсотки за користування кредитом та пеню, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач скористався піднятим лімітом 6 разів.

При цьому суди дійшли висновку, що в тексті договору допущено помилку в нумерації його додатків, та що фактично додатку №1 до договору не існує, а його додатки №2 та №3 означають відповідно заявку на встановлення овердрафтового кредиту на картрахунок відповідача та процентні ставки за кредит.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає судові рішення попередніх інстанцій такими, що не відповідають вказаним положенням, у зв`язку з чим рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Зокрема, судові рішення попередніх інстанцій містять численні помилки та неточності, які підлягають виправленню і з`ясуванню при новому розгляді справи.

Так, господарські суди обох інстанцій вказали, що договір про надання овердрафтового кредиту №CV255Z/1 укладено сторонами 09.09.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду копію договору №CV255Z/1 від 19.09.2007.

Крім того, судами враховано додаток №2 до договору №CV288Z/1 від 19.09.2007 як додаток до договору №CV255Z/1 від 19.09.2007.

Як вбачається, надана позивачем претензія від 11.03.2013 не містить підпису уповноваженої особи банку.

При цьому, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.10.2013 у справі №926/968/13 зобов`язано позивача надати суду оригінал договору №CV255Z/1 від 19.09.2007, заявку відповідача на встановлення овердрафтового кредиту на картрахунок (додаток №1 до договору).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів звертає увагу, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено договором або законодавчим актом.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Таким чином, дослідження підписання сторонами договору має визначальне значення для стягнення спірної суми, в тому числі процентів та застосування такого виду відповідальності, як пеня.

У судовому засіданні Вищого господарського суду України представник відповідача наполягав на тому, що позивачем не доведено отримання кредитних коштів ФОП ОСОБА_4 за договором №CV255Z/1 від 19.09.2007, вказував на відсутність додатків №1 та №2 до нього, та спростовував підписання цього договору ФОП ОСОБА_4, вважає призначену господарським судом експертизу не проведеною з незалежних від відповідача причин, оскільки про призначення експертизи та необхідність її оплати його не було повідомлено.

Колегія суддів касаційної інстанції в силу положень ст. 111-7 ГПК України не має права досліджувати докази та встановлювати обставини у справі.

Згідно ч.1 п.3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує рішення та постанову попередніх інстанцій і направляє справу до місцевого господарського суду на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене вище, належним чином дослідити надані сторонами докази у справі №926/968/13 та матеріали справи №926/714/13, дослідити доведеність позивачем належними доказами факту користування відповідачем кредитом за картрахунком згідно норм чинного законодавства, встановити наявність/відсутність підстав та належних доказів для задоволення позовних вимог окремо про стягнення заборгованості за кредитом на картковому рахунку, про стягнення заборгованості за процентами та про стягнення пені, розглянути питання призначення судової експертизи, зокрема, почеркознавчої, прийняти законне і справедливе рішення.

Оскільки відповідачу ухвалою ВГСУ від 18.03.2016 відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги у справі №926/968/13, а касаційну скаргу задоволено, тому за результатами нового розгляду господарському суду слід стягнути з винної сторони до Держаного бюджету судовий збір за розгляд касаційної скарги в сумі 2064,60 грн.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 26.11.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 926/968/13 скасувати.