головуючого судді: Погребняка В.Я., суддів: Коваленка В.М., Панової І.Ю., розглянувши касаційну скаргу Арбітражного керуючого Арашина Олександра Леонідовича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) господарського суду Вінницької області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації шляхового будівництва" про банкрутство за участю представників сторін: від ОСОБА_8. - ОСОБА_7., дов. № 1326 від 17.11.2015 року; Гуцалюк Д.В., дов. № 370 від 08.02.2016 року,

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.12.2015 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) (суддя - Стефанів Т.В.) заяву ОСОБА_8 від 28.12.2015 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Вінницької області від 21.12.2012 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації шляхового будівництва" - повернуто заявнику.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) (головуючий суддя - Тимошенко О.М., суддя - Коломис В.В., суддя - Дужич С.П.) апеляційну скаргу ОСОБА_8 від 11.01.2016 року задоволено, ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.12.2015 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) - скасовано, матеріали справи № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) передано на розгляд господарському суду Вінницької області.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі 902/1658/15 (5/94/2011/5003), арбітражний керуючий Арашин Олександр Леонідович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003), ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.12.2015 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) залишити в силі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги арбітражний керуючий Арашин О.Л. посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.08.2011 року порушено провадження у справі № 5/94/2011/5003 в порядку передбаченому ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (у редакції до внесення змін Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Вінницької області від 30.08.2011 року у справі № 5/94/2011/5003 визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління механізації шляхового будівництва" (далі - ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва") банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.12.2012 року у справі № 5/94/2011/5003 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва" - ліквідовано, провадження у справі припинено.

28.12.2015 року фізична особа Попіль Федір Павлович звернувся до господарського суду Вінницької області із заявою в порядку ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 21.12.2012 року у справі № 5/94/2011/5003.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.12.2015 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) вказану заяву повернуто заявнику.

Щодо виникнення права у ОСОБА_8. на апеляційне оскарження ухвал місцевого суду, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до господарського суду Вінницької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 21.12.2012 року про затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі № 5/94/2011/5003 про банкрутство, стало рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07.12.2015 року у справі № 2-1242/10.

Так, рішенням Апеляційного суду Вінницької області у справі № 2-1242/10 за апеляційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_7. на заочне рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 09.08.2010 року, заочне рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_10 до ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва", ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої злочином.

В своїй заяві ОСОБА_8. вказує, що є власником частки статутного фонду ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва" в розмірі 194 011, 00 грн., що складає 70,7621 % статутного капіталу. Отримавши витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та фізичних осіб підприємців, ОСОБА_8. дізнався, що 10.01.2013 року ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва" ліквідовано як юридичну особу на підставі ухвали господарського суду Вінницької області від 21.12.2012 року. Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва" було порушено в порядку ст. 51 Закону про банкрутство на підставі рішення загальних зборів учасників від 25.07.2011 про ліквідацію ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва". При цьому, будучи власником переважної частки статутного капіталу банкрута, він не брав участі у зборах, які прийняли рішення про ліквідацію та подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно зі ст. 91 ГПК України до осіб, що мають право апеляційного оскарження відносяться, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до ч. 6 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство (2343-12) .

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство сторони у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);

учасники провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8. не набув статусу сторони у справі про банкрутство боржника у розумінні приписів Закону про банкрутство.

Однак, ухвала господарського суду Вінницької області від 21.12.2012 року суттєво впливає на права та обов'язки ОСОБА_8. як власника значної частки статутного капіталу ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва".

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відтак, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_8. не був позбавлений права на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.12.2012 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву фізичної особи ОСОБА_8. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Вінницької області від 21.12.2012 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003) повернуто без розгляду.

Суд першої інстанції, виходив з того, що ухвала від 21.12.2012 року про припинення провадження у справі № 5/94/2011/5003 про банкрутство ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва" набрала законної сили в день її прийняття, отже заява про перегляд за нововиявленими обставинами вказаної ухвали не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявникові відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 113 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.12.2015 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003), дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та передачі на розгляд до господарського суду Вінницької області.

Так, суд апеляційної інстанції вказав на те, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, ліквідації юридичної особи - банкрута та припинення провадження у справі є особливою формою судового рішення, якою закінчується розгляд справи про банкрутство, тобто, за своєю суттю вказана ухвала є кінцевим рішенням, а отже, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Тобто, по закінченні встановленого ст. 93 ГПК України п'ятиденного строку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала господарського суду Вінницької області від 21.12.2012 року про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, ліквідації юридичної особи - ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва" та припинення провадження у справі 5/94/2011/5003 набрала законної сили 27.12.2012 року з дати прийняття, за спливом 5 днів. З урахуванням приписів ч. 3 ст. 51 ГПК останнім днем для трирічного строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної ухвали вважається 28.12.2015 року.

Таким чином, враховуючи, що заява ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 21.12.2012 року у справі № 5/94/2011/5003 подана 28.12.2015, отже строк на подання заяви не було пропущено.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (2343-12) .

Відповідно ст. 45 ГПК України (1798-12) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Порядок набрання законної сили рішенням господарського суду передбачено ст. 85 ГПК України, де зазначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Норми ГПК України (1798-12) не містять приписів стосовно набрання законної сили ухвалами господарського суду, за виключенням ухвал про відмову у видачі виконавчого документу у відповідності до ст. 122-11 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України ухвала виноситься господарським судом, якщо спір не вирішується по суті, тому приписи ч. ч. 3 і 4 ст. 85 ГПК не можуть застосовуватись до ухвал господарського суду, передбачених Господарським процесуальних кодексом України (1798-12) .

Господарський суд розглядаючи справу про банкрутство, не вправі викласти судове рішення в іншій формі ніж та, що передбачена безпосередньо Законом про банкрутство, зокрема приймати "рішення", якими в розумінні приписів ГПК України (1798-12) вирішується спір по суті.

Законом про банкрутство чітко передбачена форма "судового рішення", що приймається судом при припиненні провадження у справі про банкрутство боржника.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону про банкрутство про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Поняття судового рішення у формі "ухвали" у справах про банкрутство, зокрема припинення провадження у справі про банкрутство, не є тотожним з поняттям судового рішення у формі "рішення" відповідно до положень ГПК України (1798-12) , однак виходячи з того, що саме в цій ухвалі господарським судом вирішується питання по суті справи про банкрутство боржника, порядок набрання законної сили такими ухвалами може мати місце по закінченню строку на їх оскарження.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, щодо набрання законної сили ухвалою про припинення провадження у справі, як кінцевого рішення у справі про банкрутство після закінчення строку на апеляційне оскарження. Тобто, по закінченні встановленого ст. 93 ГПК України п'ятиденного строку.

Виходячи з викладених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 31.12.2015 року у справі № 902/1658/15 (5/94/2011/5003).

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.