Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" на постанову та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року Господарського суду Херсонської області від 20.11.2014 року у справі Господарського суду № 923/330/13 Херсонської області за заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" про визнання банкрутом розпорядник майна Ратинська С.В.у судовому засіданні взяли участь представники:

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний": Шатохіна О.І. (довіреність від 04.02.2013 року),ПАТ "Комерційний інвестиційний банк":Ващук А.С. (довіреність №69/15 від 27.11.2015 року), ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": не з'явилися.

ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 року порушено провадження у справі №923/330/13 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (далі - боржника) відповідно до статей 10 - 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ратинську С.В., оголошення про що опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №75 від 20.04.2013 року (том 1, а.с. 82 - 84, 92).

18.05.2013 року до господарського суду надійшла заява ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 8 174 883, 57 грн., з яких 3 600 000 грн. основного боргу за договором кредитної лінії №04-12/3л-01 від 21.11.2006 року, укладеним між банком, як кредитором, та підприємством-боржником, як позичальником, 2 966 005, 38 грн. відсотків за кредитом, 1 570 586, 30 грн. пені за непогашення кредиту та 38 291, 89 грн. судових витрат, стягнених за судовими рішеннями (вх. №5676/13) (том 4, а.с. 1 - 79).

18.05.2013 року шляхом направлення поштового відправлення до господарського суду також звернулося ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" зі заявою про визнання кредиторських вимог на загальну суму 818 212, 31 грн., забезпечених боржником за договором застави товарів в обігу (переробці) №06-121д/5 від 01.06.2006 року та за договором поруки №06-121д/6 від 01.06.2006 року на виконання кредитного договору №06-121д від 23.05.2006 року Колективним підприємством "Капітал" (96100, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Октябрська, 82, код ЄДРПОУ 32188156) (вх. №5887/13) (том 5, а.с. 1 - 35).

02.08.2013 року до господарського суду надійшла заява ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" про часткову відмову від забезпечення вимог, заявлених у дану справу про банкрутство (з урахуванням уточнення), в якій кредитор просив внести 4 556 229, 45 грн. заборгованості боржника перед банком до реєстру вимог кредиторів окремо як такі, що забезпечені заставою майна боржника, а 3 608 654, 22 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення (вх. №2/2939/13) (том 6, а.с. 116 - 117, том 7, а.с. 83 - 84).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року, залишеною без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі з вимогами ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" на суму 6 982 642, 56 грн., як вимоги забезпечені заставою, з віднесенням їх окремо до реєстру вимог кредиторів, та витрати зі сплати судового збору на суму 1 147 грн. у першу чергу; з вимогами ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" на суму 300 000 грн. вимог, забезпечених заставою, з віднесенням їх окремо до реєстру вимог кредиторів, та на суму 1 147 грн. витрат зі сплати судового збору у першу чергу; в решті вимоги ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" відхилено (том 7, а.с. 120 - 127, том 10, а.с. 154 - 166).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 року постанову апеляційного суду від 08.01.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2013 року у даній справі скасовано в частині кредиторських вимог до боржника ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" - повністю та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" - частково - щодо пені на суму 10 356, 15 грн.; справу в частині кредиторських вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" та кредиторських вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" - щодо вимог в частині нарахованих сум пені передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (том 11, а.с. 251 - 257).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2014 року за наслідком повторного автоматичного розподілу справу №923/330/13 в частині розгляду кредиторських вимог спірних банків прийнято до розгляду суддею Ситюком В.Г. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.10.2014 року, яке ухвалою від 14.10.2014 року відкладено на 20.11.2014 року із зобов'язанням кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надати до суду дані щодо погашення заборгованості позичальником та солідарними боржниками, а також зобов'язанням боржника надати до суду дані щодо припинення юридичної особи-позичальника - Колективного підприємства "Капітал" (довідку чи витяг з ЄДР), дані щодо погашення заборгованості позичальником та солідарними боржниками (том 13, а.с. 121, 197).

29.09.2014 року ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" подано до господарського суду пояснення щодо розміру нарахованої боржнику суми пені, згідно з яким банк просив визнати його грошові вимоги до боржника в частині стягнення пені на загальну суму 1 202 597, 26 грн., нарахованої за період з 01.02.2011 року по 09.04.2013 року (дата порушення провадження у даній справі про банкрутство) (вх. №10389/14) (том 13, а.с. 147 - 149).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 20.11.2014 року (суддя Ситюк В.Г.) визнано вимоги до боржника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 576 080, 88 грн., з яких 300 000 грн. забезпечені заставою майна боржника, решта 276 080, 88 грн. - четверта черга, судові витрати на суму 1 147 грн. - перша черга; ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" на суму 367 989, 04 грн. пені - як вимоги, забезпечені заставою майна боржника; відхилено вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 242 131, 42 грн. пені та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" на суму 1 202 597, 26 грн. пені (том 14, а.с. 52 - 54).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, боржник звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.11.2014 року та відмовити в цілому у задоволенні спірних кредиторських вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк", мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неналежною оцінкою доказів, наданих банками на підтвердження конкурсної правової природи їх грошових вимог до боржника.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Жекова В.І., суддів: Богатиря К.В., Воронюка О.Л.) апеляційну скаргу боржника залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Херсонської області від 20.11.2014 року у справі - без змін (том 16, а.с. 31 - 44).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 23.09.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.11.2014 року, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні вимог ПАТ "Промінвестбанк" в повному обсязі та про відмову у задоволенні вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" про визнання його кредитором в частині процентів, штрафних санкцій та пені, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 543, 553, 554, 559, 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 1, 23 Закону про банкрутство, статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), що полягало в неповноті дослідження обставин, які мають значення для справи, та в неналежній оцінці доказів, наданих спірними кредиторами на підтвердження їх грошових вимог до боржника. Скаржник зазначив про необґрунтованість вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" щодо стягнення основного боргу, відсотків та пені як таких, що їх нараховано банком без урахування умов кредитного договору, обставин відстрочення виконання рішень господарського суду про стягнення з боржника-позичальника кредитної заборгованості, а також періоду дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі про банкрутство боржника, яку в подальшому було припинено. Також, боржник доводить безпідставність заявлення ПАТ "Промінвестбанк" кредиторських вимог до боржника, мотивуючи припиненням правовідносин поруки, що склалися між боржником, як поручителем, та банком-кредитором, у зв'язку з припиненням кредитного зобов'язання, виконання якого забезпечувалося порукою, внаслідок припинення основного боржника - Колективного підприємства "Капітал" за рішенням засновників (учасників).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 23.09.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.11.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників боржника - Шатохіну О.І. та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" - Ващука А.С., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статей 256, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, частина 6 статті 232 ГК України передбачає порядок та строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України (435-15) , та становить один рік від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №12/040 від 27.04.2012 року у справі №13/110-11, №14/004 від 28.01.2014 року у справі №5002-11/4112-2012 та №14/109 від 30.09.2014 року у справі №904/9083/13.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Положеннями статей 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Отже, термін "порука", застосований законодавцем у частині 1 статті 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки. Припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право кредитора і кореспондуючий йому обов'язок поручителя перестають існувати.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови від 07.11.2012 року у справі №6-129цс12.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з частиною 2 статті 17 та частиною 6 статті 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент розгляду кредиторських вимог ПАТ "Промінвестбанк" судами першої та апеляційної інстанцій), в Єдиному державному реєстрі містяться дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, зокрема, дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ним органів про припинення юридичної особи, а також відомості про дату та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підставу для його внесення. При цьому, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Отже, у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, у зв'язку з ліквідацією боржника як юридичної особи, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припиняються правовідносини поруки, що виникли між банком, який надав боржнику (позичальнику) кредит, та третьою особою, яка поручилася перед банком (грошовим поручителем) за виконання позичальником основного зобов'язання з повернення кредитних коштів.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону про банкрутство, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою місцевого господарського суду від 09.04.2013 року порушено справу про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" за загальною процедурою згідно із Законом про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ратинську С.В., оголошення про що опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №75 від 20.04.2013 року (том 1, а.с. 82 - 84, 92).

Судами встановлено, що 18.05.2013 року до господарського суду звернулося ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" зі заявою про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 8 174 883, 57 грн., з яких 3 600 000 грн. основного боргу за договором кредитної лінії №04-12/3л-01 від 21.11.2006 року, укладеним між банком, як кредитором, та боржником, як позичальником, 2 966 005, 38 грн. відсотків за кредитом, 1 570 586, 30 грн. пені за непогашення кредиту та 38 291, 89 грн. судових витрат, стягнених за судовими рішеннями (том 4, а.с. 1 - 79).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою попереднього засідання місцевого господарського суду від 13.08.2013 року, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, визнано ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" кредитором боржника з вимогами на суму 6 982 642, 56 грн., які окремо внесено до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою рухомого майна боржника та іпотекою нежитлових будівель, та з вимогами на суму 1 147 грн. судового збору, сплаченого кредитором за подання заяви з грошовими вимогами, з віднесенням їх до першої черги задоволення (том 7, а.с. 120 - 127, том 10, а.с. 154 - 166).

Скасовуючи результат розгляду судами попередніх інстанцій кредиторських вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" щодо пені з переданням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України у Постанові від 16.04.2014 року зазначив, що висновки судів про визнання вимог спірного кредитора на суму 10 356, 15 грн. пені зроблені без врахування положень частини 6 статті 232 ГК України щодо порядку та строків нарахування пені як виду відповідальності за порушення грошового зобов'язання; при цьому, касаційний суд погодився з висновками судів про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" про часткову відмову від забезпечення вимог, заявлених у дану справу про банкрутство, з підстав її подання поза межами встановленого частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство граничного строку для пред'явлення конкурсними кредиторами грошових вимог до боржника (том 11, а.с. 251 - 257).

В ході нового розгляду спірних вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" у скасованій касаційним судом частині судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 7.2. договору кредитної лінії №04-12/3л-01 від 21.11.2006 року, укладеного між банком-кредитором та боржником-позичальником, передбачено обов'язок боржника у випадку прострочення ним строків повернення траншів кредиту, визначених цим договором, сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно повернутої суми за кожен день прострочення, що діє у період, за який сплачується пеня (том 4, а.с. 9 - 25).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, звертаючись з грошовими вимогами до боржника, ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" нарахував пеню на загальну суму 1 570 586, 30 грн. за прострочення повернення кредитних коштів за договором кредитної лінії №04-12/3л-01 від 21.11.2006 року, в тому числі 367 989, 04 грн. пені за період з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року, що її було стягнено з боржника на користь кредитора за рішенням суду від 19.04.2011 року у господарській справі №5024/391/2011, та 1 202 597, 26 грн. пені за період з 01.02.2011 року по 09.04.2013 року (том 4, а.с. 69 - 72).

Визнаючи ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" кредитором боржника з вимогами по пені в розмірі 367 989, 04 грн. з внесенням їх окремо до реєстру вимог кредиторів, суди виходили з того, що кредиторські вимоги банку в цій частині підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили та не було виконано боржником до моменту порушення даної справи про банкрутство ухвалою суду від 09.04.2013 року, та забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника як позичальника грошових коштів за договором кредитної лінії №04-12/3л-01 від 21.11.2006 року.

При цьому, суди відхилили кредиторські вимоги ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" до боржника на суму 1 202 597, 26 грн. пені за період з 01.02.2011 року по 09.04.2013 року, оскільки її нараховано банком поза межами строку у шість місяців, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України для нарахування пені, та без урахування умов спірного кредитного договору, яким не передбачено більш тривалого строку нарахування боржнику штрафних санкцій за невиконання зобов'язання за кредитом, ніж визначений законом.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" в частині пені, вважає їх такими, що узгоджуються з положенням чинного цивільного та господарського законодавства України щодо порядку та строків нарахування пені та зазначає, що оцінка грошових вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) та відсотків за кредитом на предмет їх обґрунтованості здійснювалася місцевим господарським судом у попередньому засіданні, про що було прийнято ухвалу від 13.08.2013 року, яку залишено без змін в цій частині судами апеляційної та касаційної інстанцій відповідно до постанов від 08.01.2014 року та від 16.04.2014 року (том 10, а.с. 154 - 166, том 11, а.с. 251 - 257), а тому доводи скаржника про можливість повторного касаційного перегляду зазначених вимог є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 18.05.2013 року шляхом направлення поштового відправлення до господарського суду звернулося ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Кримського Центрального відділення ПАТ "Промінвестбанк" зі заявою про визнання кредиторських вимог на загальну суму 818 212, 31 грн. (296 900 грн. заборгованості за кредитом, 237 890, 06 грн. процентів, 283 422, 24 грн. пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів), забезпечених боржником за договором застави товарів в обігу (переробці) №06-121д/5 від 01.06.2006 року заставною вартістю 650 000 грн. та за договором поруки №06-121д/6 від 01.06.2006 року на виконання кредитного договору №06-121д від 23.05.2006 року Колективним підприємством "Капітал" (96100, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Октябрська, 82, код ЄДРПОУ 32188156) (том 5, а.с. 1 - 35).

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що відповідно до рішення суду від 12.11.2009 року у господарській справі №2-4/3909-2009 стягнено солідарно з основного боржника-позичальника - Колективного підприємства "Капітал" та майнових поручителів - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на користь ПАТ "Промінвестбанк" 408 752, 28 грн. боргу (296 900 грн. заборгованості по кредиту, 331 040, 42 грн. інфляційних втрат, 36 421, 04 грн. заборгованості за відсотками та 41 290, 82 грн. пені) шляхом звернення стягнення на рухоме майно позичальника та майнових поручителів, яке є у заставі банку; на виконання зазначеного рішення видано наказ господарського суду №2-4/3909-2009 від 25.11.2009 року, на підставі якого постановою державного виконавця від 07.07.2010 року відкрито виконавче провадження №20183715 (том 5, а.с. 20 - 25, 27).

Судами встановлено обставини невиконання рішення суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитом як позичальником, так і майновим поручителем, щодо якого порушено дану справу про банкрутство, та неподання боржником господарському суду доказів сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом на користь банку-кредитора.

Розглянувши спірні грошові вимоги ПАТ "Промінвестбанк", суди першої та апеляційної інстанцій визнали їх частково та включили до реєстру вимог кредиторів боржника на загальну суму 576 080, 88 грн., з яких 300 000 грн. основного боргу, як забезпечені заставою майна боржника, 276 080, 88 грн. процентів за користування кредитом та пені, стягнених з боржника-майнового поручителя за судовим рішенням, з віднесенням до четвертої черги задоволення та 1 147 грн. судових витрат за подання заяви з кредиторськими вимогами у першу чергу задоволення.

При цьому, суди відхилили вимоги ПАТ "Промінвестбанк" в частині пені на суму 242 131, 42 грн., нарахованої за період з 03.07.2009 року по 09.04.2013 року поза межами строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду грошових вимог ПАТ "Промінвестбанк" та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення суду від 12.11.2009 року у господарській справі №2-4/3909-2009, солідарними боржниками перед банком за вимогами щодо повернення кредитних коштів, що надавалися Колективному підприємству "Капітал" на підставі кредитного договору №06-121д від 23.05.2006 року, є основний боржник-позичальник та його майнові поручителі - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" та фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (том 5, а.с. 20 - 23).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 10.09.2012 року в ході виконавчого провадження №20183715 з примусового виконання наказу господарського суду №2-4/3909-2009 від 25.11.2009 року стягнення на рухоме майно боржника-майнового поручителя (товари в обороті) заставною вартістю 650 000 грн. не зверталося, рішення суду про солідарне стягнення кредитної заборгованості на користь ПАТ "Промінвестбанк" Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" в добровільному порядку не виконувалося (том 5, а.с. 27).

Однак, в порушення положень частини 3 статті 23 Закону про банкрутство, якою визначено вимоги до змісту заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника та перелік обов'язкових додатків до неї, ПАТ "Промінвестбанк" не надало господарському суду даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження №20183715 та можливого погашення заборгованості за кредитним договором №06-121д від 23.05.2006 року позичальником - Колективним підприємством "Капітал", його майновим поручителем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 або майновим поручителем-боржником до моменту порушення щодо нього провадження у даній справі про банкрутство ухвалою суду від 09.04.2013 року.

При цьому, кредитором ПАТ "Промінвестбанк" не надано до суду даних щодо погашення заборгованості позичальником та солідарними боржниками, витребуваних ухвалою місцевого господарського суду від 14.10.2014 року (том 13, а.с. 197).

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в порушення положень статей 43, 101 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки обставинам місцезнаходження основного боржника у кредитному зобов'язанні - Колективного підприємства "Капітал" в місті Джанкой Автономної Республіки Крим, що є тимчасово окупованою територією України в розумінні положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року (1207-18) , на якій введено особливий правовий режим здійснення економічної діяльності та створено вільну економічну зону "Крим".

Так, положеннями статей 1, 2, 5 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" № 1636-VII від 12.08.2014 року, чинного з 27.09.2014 року, передбачено, що вільна економічна зона "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на десять повних календарних років, починаючи з дня набрання чинності цим Законом з можливістю продовження або скорочення строку її дії законом України. Юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території вільної економічної зони "Крим", прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента, при цьому, юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на іншій території України, прирівнюється з метою оподаткування до резидента.

Отже, законодавець виокремив серед юридичних осіб, що зареєстровані в Україні із внесенням відомостей про них до відповідного державного реєстру, юридичних осіб (їх відокремлені підрозділи), які мають зареєстроване місцезнаходження на території вільної економічної зони "Крим" та визначив їх правовий статус як нерезидентів з особливим режимом ведення ними економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та особливостями взаємодії із суб'єктами господарювання-резидентами України, які мають зареєстроване місцезнаходження на іншій території України, відмінній від вільної економічної зони "Крим".

При цьому, пунктом 3 частини 12.3. статті 12 Розділу II Перехідні положення Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" № 1636-VII від 12.08.2014 року (1636-18) визначено, що з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя. Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації юридичної особи на іншу територію України згідно із статтею 15 цього Закону (після зміни свого місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України суб'єкт господарювання вважатиметься резидентом України) або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних з ЄДРПОУ станом на 13.11.2014 року, місцезнаходженням Колективного підприємства "Капітал" (код ЄДРПОУ 32188156) є: 96100, Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Октябрська, 82; при цьому, з довідки Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України №23-07/2106 від 24.09.2014 року вбачається, що інформація про суб'єкти, що значаться в ЄДРПОУ з місцезнаходженням в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, в тому числі щодо Колективного підприємства "Капітал" є актуальною станом на 07.03.2014 року (том 14, а.с. 10 - 12, том 16, а.с. 7).

Однак, розглядаючи грошові вимоги ПАТ "Промінвестбанк" по суті у засіданні від 20.11.2014 року, місцевий господарський суд не дослідив у повній мірі правового статусу основного боржника у кредитному зобов'язанні - Колективного підприємства "Капітал" як юридичної особи-нерезидента із зареєстрованим місцезнаходженням на території вільної економічної зони "Крим" чи як юридичної особи, яка змінила своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України та прирівнюється з метою оподаткування до резидента України, а також не з'ясував наявності у нього цивільної правосуб'єктності в розумінні статей 91, 92 ЦК України, що передбачає можливість ведення юридичною особою господарської діяльності, здатність мати цивільні права та обов'язки (в тому числі й грошові зобов'язання) та вступати у взаємовідносини з третіми особами, зважаючи на обставини анулювання з 01.06.2014 року податкової реєстрації всіх юридичних осіб, що станом на 31.05.2014 року мали місцезнаходження та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя в силу закону.

Також, суд першої інстанції не перевірив дійсності грошового зобов'язання Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" перед ПАТ "Промінвестбанк", як поручителя за договором поруки №06-121д/6 від 01.06.2006 року (можливого його припинення по закінченню пересічних строків згідно частини 4 статті 559 ЦК України), та можливості включення вимог банку до боржника у четверту чергу задоволення реєстру вимог кредиторів як таких, що забезпечені порукою, яка не припинилася. Судами не досліджувалися обставин можливого припинення основного боржника - Колективного підприємства "Капітал", як юридичної особи, у зв'язку з його ліквідацією за рішенням засновників від 12.12.2013 року із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації його припинення на іншій території України, відмінній від тимчасово окупованої, чи набуття Колективним підприємством "Капітал" правового статусу юридичної особи-нерезидента за законодавством іншої держави.

Також, судами не досліджувалися обставини можливого часткового припинення поруки за договором №06-121д/6 від 01.06.2006 року по завершенню строків, визначених частиною 4 статті 559 ЦК України, та з врахуванням практики Верховного Суду України згідно Постанови від 21.01.2015 року у справі №6-190цс14 про припинення поруки по завершенню пересічного строку у випадку пред'явлення вимоги про стягнення з позичальника (поручителя).

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що сам факт ліквідації основного боржника за кредитним договором з внесенням про це запису до відповідного державного реєстру за наявності кредитної заборгованості боржника-позичальника не є підставою для припинення зобов'язань майнового поручителя за договором застави (іпотеки), укладеного на забезпечення виконання кредитного договору основним боржником, за наявності заставного майна у такого майнового поручителя та у випадку звернення кредитора до суду з позовом до заставодавця на захист своїх прав.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови від 10.02.2016 року у справі №6-216цс14.

Відтак, навіть у випадку ліквідації (втрати правосуб'єктності) основного боржника за кредитним договором №06-121д від 23.05.2006 року, не наступатимуть наслідки припинення зобов'язань боржника-майнового поручителя за договором застави товарів в обігу (переробці) №06-121д/5 від 01.06.2006 року, оскільки ПАТ "Промінвестбанк" пред'явлено вимогу до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" про звернення стягнення на належне йому рухоме майно, що обтяжене заставою банку, з прийняттям господарським судом рішення від 12.11.2009 року у справі №2-4/3909-2009 про солідарне стягнення з основного боржника - Колективного підприємства "Капітал" та майнових поручителів - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на користь ПАТ "Промінвестбанк" кредитних коштів на суму 408 752, 28 грн. боргу шляхом звернення стягнення на їх рухоме майно, яке перебуває в заставі ПАТ "Промінвестбанк" (том 5, а.с. 20 - 23).

Такі вимоги включаються до реєстру вимог кредиторів майнового поручителя у першу чергу та задовольняються за рахунок реалізації предмета застави, а після реалізації предмета застави вимоги погашаються за відсутністю заставного майна та не можуть бути віднесені до четвертої черги задоволення в реєстрі вимог даного майнового поручителя.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року (v0006600-12) роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на таке та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції відповідно до статей 111-5, 111-7 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду від 23.09.2015 року та ухвали суду першої інстанції від 20.11.2014 року в частині грошових вимог ПАТ "Промінвестбанк" з направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду, в решті оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

При новому розгляді спірних грошових вимог ПАТ "Промінвестбанк" суду першої інстанції належить з врахуванням зазначених положень цивільного законодавства, законодавства про банкрутство та про правовий статус тимчасово окупованої території України, а також висновків Верховного Суду України відповідно до Постанови від 07.11.2012 року у справі №6-129цс12, Постанови від 21.01.2015 року у справі №6-190цс14 та Постанови від 10.02.2016 року у справі №6-216цс14, дослідити дійсність та обґрунтованість належними документами заявлених ПАТ "Промінвестбанк" кредиторських вимог до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", як поручителя за договором поруки та майнового поручителя за договором застави рухомого майна (товарів в обігу), та з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ "Промінвестбанк" до боржника у даній справі про банкрутство.