Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К., за участю представників: позивача Савченко Н.О., представник, відповідачів 1) Швед Я.О., представник, 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі № 910/26000/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА" до 1)Комунального підприємства "Київський метрополітен" 2)Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору оренди продовженим,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання продовженим (пролонгованим) договору №518 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 20.07.2012 на термін до 01.05.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 (судді: Мальченко А.О. - головуючий, Суховий В.Г., Жук Г.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права і неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 20.07.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА) (яке в подальшому перейменовано на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДА" (орендар), а також Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство) було укладено договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №518 (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 03.07.2012 №122 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та визначене відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Нивки" (східний вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п.2.1. Договору загальна площа об'єкта оренди, згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, складає 115,5 кв.м.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" (п.2.4. Договору).

Згідно з п.5.4. Договору орендар після закінчення строку дії цього договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором.

В п.9.1. Договору сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 05.05.2012 до 03.05.2015.

Відповідно до п.9.4. Договору договір припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п.9.7. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Факт передачі об'єкта оренди за договором підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 20.07.2012, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками сторін.

Як стверджує позивач, 30.04.2015 позивач отримав лист від Структурного підрозділу "Служба електропостачання" КП "Київський метрополітен" вих. №15/6-1018 від 28.04.2015 про припинення постачання електроживлення до орендованого приміщення у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди з 03.05.2015.

У відповідь на даний лист, позивач звернувся до КП "Київський метрополітен" з листом від 01.05.2015 №349, в якому повідомив про свою незгоду з припиненням електропостачання орендованого приміщення, оскільки термін дії договору був автоматично пролонгований у зв'язку з відсутністю заперечень сторін щодо його продовження.

За таких обставин позивач, посилаючись на те, що протягом одного місяця з дати закінчення договору оренди, тобто з 03.05.2015 по 03.06.2015, ним не було отримано від відповідачів або власника майна жодних заяв про небажання продовжувати дію Договору оренди, а тому такий Договір відповідно до частин 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" є продовженим на аналогічний строк, а саме, до 01.05.2018.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання Договору продовженим. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до вимог законодавства та положень Договору позивача було своєчасно повідомлено про припинення терміну дії Договору, відмову від продовження його дії та необхідність повернення орендованого майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що волевиявлення орендодавця відносно припинення договору в зв'язку з закінченням строку його дії 03.05.2015 і небажання продовжувати орендні відносини, підтверджується його листом від 29.04.2015 №062/07/17-4822, який надіслано позивачеві.

Листом від 05.05.2015 №397-НДД КП "Київський метрополітен" також повідомило позивача про закінчення терміну дії договору оренди, неможливість продовження дії договору у зв'язку з невідповідністю об'єкта вимогам пункту 2.19. Правил пожежної безпеки в метрополітенах та необхідність повернення об'єкта оренди орендодавцю. Позивач 27.05.2015 отримав лист КП "Київський метрополітен", про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення №005606593266.

В касаційній скарзі позивач посилається на відсутність в матеріалах справи доказів направлення відповідачем-2 на адресу позивача листа від 29.04.2015 №062/07/17-4822 про відмову в продовженні строку дії договору оренди. Водночас доводи скаржника в цій частині спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що зазначений лист Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) направив ТОВ "ДА" за адресою, яка зазначена в Договорі №518 від 20.07.2012 (м.Київ, проспект Перемоги, 42). Вказаний лист не вручено з тієї причини, що організація вибула. При цьому в п.4.13 Договору сторони передбачили, що про зміну поштових, розрахунково-платіжних та інших реквізитів Орендар письмово повідомляє Орендодавця та Підприємство в 10-денний термін. З встановлених судами обставин та викладених позивачем доводів не вбачається, що позивач повідомляв відповідачів про зміну свого місцезнаходження, а тому висновки судів щодо оцінки листа від 29.04.2015 №062/07/17-4822, як такого, що є належним доказом повідомлення про припинення терміну дії договору, ґрунтуються на матеріалах справи та встановлених обставинах.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.