головуючого: Панової І.Ю., суддів: Жукової Л.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" Колесникова О.М. на постанову у справі Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 № 922/1191/13 господарського суду Харківської області за заявою Приватного акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" про визнання банкрутом за участю представників сторін: представник ліквідатора Приватного акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" Колесникова О.М. - Карножицький В.В.; представник Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" - Серпутько Г.М.; представник Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Марченко О.П.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2015 у справі № 922/1191/13 (суддя Швидкін А.О.), зокрема, затверджено наданий суду звiт лiквiдатора i лiквiдацiйний баланс; лiквiдовано юридичну особу - Приватне акціонерне товариство "АККО-ІНВЕСТ"; визнано вимоги: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ на загальну суму 90 487 974,08 грн; ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на суму 387 040,56 грн; Західної ОДПІ м. Харкова на суму 317 011,38 грн; КП "Харківводоканал" м. Харків на суму 34 322,09 грн; УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова на суму 89 082,20 грн; ДПІ у Київському районі м. Харкова на суму 317 374,65 грн; ДПІ у Ленінському районі м. Миколаїв на суму 1 849,70 грн; ПАТ "ОТП Банк" м. Київ на суму 24 587 720,10 грн; ФОП ОСОБА_9, м. Харків на суму 396 300,00 грн; ДВС України, відділ примусового виконання рішень м. Київ на суму 2 471 441,57 грн; фізичної особи ОСОБА_10, м. Харків на суму 1 970,00 грн; УДК служби у Дзержинському районі м. Харкова на суму 1 073,00 грн; ВАТ "Херсонські комбайни", м. Херсон на суму 549,14 грн; ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька на суму 36 752,57грн; УДСО при ГУ МВС України в Харківській області на суму 2 643,80 грн; фізичної особи ОСОБА_11, м. Харків на суму 2 643,80 грн. - погашеними; провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 922/1191/13 (головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.2015 у справі № 922/1191/13 скасовано. Справу № 922/1191/13 направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ліквідатор Приватного акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" (далі - ПАТ "АККО-ІНВЕСТ") Колесников О.М. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 922/1191/13, якою скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 28.10.2015 у справі № 922/1191/13 про затвердження звіту ліквідатора, та повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 35, ст. 82 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016 (колегія суддів: Панова І.Ю., Коваленко В.М., Погребняк В.Я.) відновлено ліквідатору Приватного акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" Колесникову О.М. строк для подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 922/1191/13, прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2016.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України Гуменюк І.В. № 08.03-04/461 від 21.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Коваленка В.М. на лікарняному, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 922/1191/13.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.03.2016 визначено склад колегії суддів: Панова І.Ю., Жукова Л.В., Погребняк В.Я.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 (колегія суддів: Панова І.Ю., Жукова Л.В., Погребняк В.Я.) прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.04.2016.

29.03.2016 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання за підписом представника Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Семеняки В.В. про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції для можливості забезпечення участі співробітника Управління проблемних кредитів ДПК Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", який закріплений за вказаною справою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в судовому засіданні 05.04.2016 дійшла висновку про залишення клопотання без розгляду, оскільки повноважний представник за дорученням Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" прибув у засідання суду касаційної інстанції 05.04.2016 особисто та просив вищевказане клопотання залишити без розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2013 порушено провадження по справі № 922/1191/13 про банкрутство ПАТ "АККО-ІНВЕСТ" на підставі вимог ст.ст. 12, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено судове засідання, на якому судом буде вирішено питання щодо подальшої процедури банкрутства ПАТ "АККО-ІНВЕСТ" на 17.04.2013.

Постановою господарського суду Харківської області від 17.04.2013 ПАТ "АККО-ІНВЕСТ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено голову ліквідаційної комісії Колесникова О.М.

03.07.2014 за результатами ліквідаційної процедури ліквідатор ПАТ "АККО-ІНВЕСТ" Колесников О.М. надав господарському суду звіт про проведену роботу. Розгляд звіту ліквідатора господарським судом неодноразово відкладався.

19.01.2015 ліквідатор ПАТ "АККО-ІНВЕСТ" надав господарському суду уточнений звіт ліквідатора з додатками у справі про банкрутство ПАТ "АККО-ІНВЕСТ".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2015 у справі № 922/1191/13, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015, зокрема, затверджено наданий суду звiт лiквiдатора i лiквiдацiйний баланс; ліквідовано юридичну особу - Приватне акціонерне товариство "АККО-ІНВЕСТ"; визнано вимоги: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ на загальну суму 90487974,08 грн.; ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на суму 387040,56 грн.; Західної ОДПІ м. Харкова на суму 317011,38 грн.; КП "Харківводоканал" м. Харків на суму 34322,09 грн.; УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова на суму 89082,20 грн.; ДПІ у Київському районі м. Харкова на суму 317374,65 грн.; ДПІ у Ленінському районі м. Миколаїв на суму 1849,70 грн.; ПАТ "ОТП Банк" м. Київ на суму 24587720,10 грн.; ФО-П ОСОБА_9, м. Харків на суму 396300,00 грн.; ДВС України, відділ примусового виконання рішень м. Київ на суму 2471441,57 грн.; фізична особа ОСОБА_10, м. Харків на суму 1970,00 грн.; УДК служби у Дзержинському районі м. Харкова на суму 1073,00 грн.; ВАТ "Херсонські комбайни", м. Херсон на суму 549,14 грн.; ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька на суму 36752,57грн.; УДСО при ГУМВС України в Харківській області на суму 2643,80 грн.; фізична особа ОСОБА_11, м. Харків на суму 2643,80 грн. - погашеними; провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 у справі № 922/1191/13 ухвалу господарського суду Харківської області від 20.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у справі № 922/1191/13, в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПАТ "АККО-ІНВЕСТ" та припинення провадження у справі № 922/1191/13 - скасовано. Справу № 922/1191/13 в цій частині передано на розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

постанова суду касаційної інстанції від 04.08.2015 мотивована тим, що враховуючи особливості розгляду справи за правилами ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відсутність комітету кредиторів в даній справі, кредитори, для формування їх думки щодо звіту ліквідатора та повноти ліквідаційного балансу, повинні бути попередньо, до розгляду звіту ліквідатора господарським судом, обізнані зі змістом вказаних підсумкових документів та належним чином повідомлені про час та місце розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу господарським судом.

В даному випадку, суд першої інстанції не з'ясував в оскаржуваній ухвалі від 20.01.2015 чи були в досудовому порядку кредитори, згідно реєстру вимог кредиторів, обізнані зі змістом уточненого звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, наданого ліквідатором до господарського суду 19.01.2015.

Крім того, господарський суд в тексті ухвали про затвердження звіту ліквідатора не встановив, чи були належним чином повідомлені кредитори банкрута, згідно реєстру вимог кредиторів, про час та місце судового засідання, у якому 20.01.2015 розглядався уточнений звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, на вищезазначені обставини, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України та вимог спеціального Закону про банкрутство, уваги не звернув та не дав їм належної оцінки.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ч. 4 ст. 42, ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство та ст. 43 ГПК України, не надали правового аналізу та не встановили в ухвалі та постанові, яка сума витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство та роботою ліквідатора, була відрахована ліквідатором від суми направленої на погашення вимог заставного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та не з'ясували складових суми витрат; не мотивували в ухвалі та постанові, чому саме за рахунок коштів, отриманих від продажу заставного майна відбулось відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство та роботою ліквідатора.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі від 20.01.2015 та постанові від 18.02.2015 встановлено, що за результатами інвентаризації ліквідатором виявлено майно банкрута, що належить йому на праві приватної власності, яке було включено до ліквідаційної маси у наступному складі: нерухоме майно нежитлова будівля, магазин літ. А, загальною площею 204,2 кв.м. розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 135-А; грошові кошти у сумі 1 126,36 Євро, що дорівнює 20 839,18 грн. станом на 25.11.2014, розміщені на поточному рахунку №260077123 в ХОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", проте, в порушення вимог ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство та ст. 43 ГПК України, суди попередніх інстанцій не встановили в ухвалі та постанові, чи відбулась реалізація вказаних об'єктів ліквідаційної маси з метою погашення вимог кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, 12.10.2015 ліквідатором ПАТ "АККО-ІНВЕСТ" надано господарському суду уточнення до звіту від 19.01.2015 у справі про банкрутство ПАТ "АККО-ІНВЕСТ".

Розглянувши наданий господарському суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою від 28.10.2015 затвердив наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс, з огляду на те, що ліквідатор виконав всі заходи з ліквідації банкрута, а господарському суду надано документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі, ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю на загальну суму 119 135 748,64 грн.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 22.12.2015 не погодився із зазначеними висновками суду першої інстанції та зазначив, що всупереч вимогам ст.ст. 41, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором не здійснено у повній мірі заходів щодо виявлення майна банкрута, зокрема, матеріали справи не містять доказів відсутності у боржника корпоративних прав, набутих внаслідок заснування господарського товариства чи участі у його статутному капіталі.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що ліквідатором банкрута до суду першої інстанції не надавалось доказів продажу 1 126,36 Євро, які виявлені ліквідатором на рахунку банкрута. Вказані докази були надані суду апеляційної інстанції, проте поважних причин не надання їх господарському суду, ліквідатор не навів.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність доказів здійснення ліквідатором заходів щодо пошуку та стягнення дебіторської заборгованості, адже у звіті ліквідатор зазначив про її відсутність, проте належних доказів цьому до звіту не надав, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 22.12.2015 в межах своїх повноважень встановила, що ПАТ "ОТП Банк" надано Витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, з якого судом другої інстанції встановлено, що за банкрутом зареєстровано майнові права за Договором "Про депозитний вклад-покриття для корпоративних клієнтів" від 02.06.2011 на суму 200 000,00 грн та наявні майнові права на суму 9 033 400,00 грн, які за Договором застави майнових прав "12/42-1/0370" були передані в заставу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а в матеріалах справи відсутні докази виявлення ліквідатором вказаних активів боржника та їх реалізації, з метою погашення вимог заставного кредитора.

постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована тим, що висновки господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута є передчасними, оскільки наявність у банкрута нереалізованих активів свідчить про відсутність підстав для ліквідації юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 22.12.2015 відсутні, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення у справі про банкрутство, що є актом правосуддя, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 45 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно ч. 2 ст. 46 вказаного Закону, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Враховуючи вимоги ст.ст. 41, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з статтями 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 22.12.2015 встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, в розумінні вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, які б підтвердили відсутність у боржника корпоративних прав, набутих внаслідок заснування господарського товариства чи участі у його статутному капіталі.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в тексті ухвали суду першої інстанції від 28.10.2015 господарським судом зазначено, що за банкрутом не зареєстровано, зокрема, корпоративних прав у статутних капіталах інших суб'єктів господарювання, проте, в порушення вимог ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України, суд першої інстанції таких своїх висновків належним чином не мотивував та не зазначив, якими належними та допустимими доказами підтверджується вказана обставина.

Також, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, встановив відсутність доказів здійснення ліквідатором заходів щодо пошуку та стягнення дебіторської заборгованості. Зокрема, як правомірно встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, у звіті ліквідатор зазначав про відсутність дебіторської заборгованості, проте належних та допустимих письмових доказів цьому до звіту не надав, що, в порушення вимог ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України та ст.ст. 41, 46 Закону про банкрутство, залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу.

Судами попередніх інстанцій в ухвалі та постанові встановлено, що за результатами інвентаризації ліквідатором виявлено майно банкрута, що належить йому на праві приватної власності, яке було включено до ліквідаційної маси у наступному складі: нерухоме майно нежитлова будівля, магазин літ. А, загальною площею 204,2 кв.м. розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 135-А; грошові кошти у сумі 1 126,36 Євро, що дорівнює 20 839,18 грн. станом на 25.11.2014, розміщені на поточному рахунку №260077123 в ХОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

В даному випадку, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 22.12.2015 встановив, що ліквідатором банкрута до суду першої інстанції не надавалось доказів продажу 1 126,36 Євро, які виявлені ліквідатором на рахунку банкрута. Вказані докази були надані суду апеляційної інстанції, проте поважних причин не надання їх господарському суду під час розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідатор не навів.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 22.12.2015 зазначила, що ПАТ "ОТП Банк" надано Витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, з якого судом другої інстанції встановлено, що за банкрутом зареєстровано майнові права за Договором "Про депозитний вклад-покриття для корпоративних клієнтів" від 02.06.2011 на суму 200 000,00 грн та наявні майнові права на суму 9 033 400,00 грн, які за Договором застави майнових прав "12/42-1/0370" були передані в заставу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", проте, як встановлено судом другої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази виявлення ліквідатором, згідно вимог ст.ст. 41, 46 Закону про банкрутство, вказаних активів боржника та їх реалізації, з метою погашення вимог заставного кредитора.

Отже, в даному випадку суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 22.12.2015 правомірно встановив, що висновки господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута є безпідставними, оскільки наявність у банкрута нереалізованих активів свідчить про відсутність підстав для ліквідації юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.