Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К., за участю представників: позивача Сидоренко А.С., представник, відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 914/4135/15 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 10 924929,17 грн,

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" суми основного боргу в розмірі 6246176,31 грн, пені в розмірі 1738272,91 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 3497039,76 грн, 3% річних в розмірі 106838,15 грн, загалом 10924929,17 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.01.2016 (суддя Іванчук С.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (судді: Якімець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.), позов задоволено частково; стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 565754,75 грн основного боргу, 1210248,44 грн пені, 2298762,74 грн інфляційних втрат, 105784,08 грн 3% річних та 70488,42 грн судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині зменшення розміру пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині зменшення розміру пені на 518677,90 грн і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині. В решті судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 549- 552 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 22.01.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (покупець) укладено договір №1554/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору №1554/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 позивач протягом січня-грудня 2014 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 32618434,43 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: від 31.01.2014 на загальну суму 5952135,97 грн (з ПДВ); від 28.02.2014 на загальну суму 5102260,55 гр. (з ПДВ); від 31.03.2014 на загальну суму 2955421,14 грн (з ПДВ); від 30.04.2014 на загальну суму 928414,21 грн (з ПДВ); від 31.05.2014 на загальну суму 362557,48 грн (з ПДВ); від 30.06.2014 на загальну суму 565257,21 грн (з ПДВ); від 31.07.2014 на загальну суму 494765,73 грн (з ПДВ); від 31.08.2014 на загальну суму 721005,51 грн (з ПДВ); від 30.09.2014 на загальну суму 728117,07 грн (з ПДВ); від 31.10.2014 на загальну суму 1634687,38 грн (з ПДВ); від 30.11.2014 на загальну суму 4469737,10 грн (з ПДВ); від 31.12.2014 на загальну суму 8704075,08 грн (з ПДВ). Зазначені акти підписані повноважними представниками обох сторін та скріплено печатками сторін договору.

Посилаючись на те, що відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу і сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом складає 6246176,31 грн, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача суми основного боргу в зазначеному розмірі, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас 24.11.2015 (до подання позовної заяви) позивач зарахував переплату відповідача в розмірі 5680421,56 грн в рахунок погашення заборгованості за договором №1554/14-КП-21 від 22.01.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою позивача б/н від 05.01.2016.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати вартості газу отриманого за договором №1554/14-КП-21 від 22.01.2014 та факт зарахування позивачем переплати відповідача розмірі 5680421,56 грн в рахунок погашення заборгованості за зазначеним договором, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 565754,75 грн основного боргу та, перевіривши розрахунок, 105784,08 грн 3% річних, 2298762,74 грн інфляційних втрат.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення основного боргу, річних та інфляційних судові рішення фактично не оскаржуються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 30 % розміру пені.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань встановлена п.7.2 укладеного між сторонами договору №1554/14-КП-21 від 22.01.2014.

Місцевий господарський суд, вирішуючи позов в частині заявленої до стягнення пені та перевіривши її розрахунок, дійшов висновку про правомірне нарахування пені в розмірі 1728926 грн.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509, частинах 1 та 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, зменшуючи розмір пені на 30 %, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Так, суди прийняли до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, той факт, що неналежне виконання зобов'язання відповідачем мало місце з урахуванням об'єктивних та незалежних від відповідача факторів, значні збитки відповідача, а також те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат та збитків для позивача, майновий стан обох сторін та їх інтереси. При цьому суди дослідили долучені відповідачем до матеріалів справи: копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015 року, копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2015 року, копії постанов органу Державної виконавчої служби про арешти коштів та інших цінностей ЛМКП "Львівтеплоенерго" (а саме: від 23.06.2015 ВП№3445494; від 15.06.2015 ВП №35572796; від 19.10.2015 року ВП №48981555; від 28.10.2015 ВП№48981964; від 17.06.2015 ВП №20668707; від 15.06.2015 ВП№355727; від 07.09.2015 ВП №48009500; від 28.10.2015 ВП №48981964).

Колегія враховує, що місцевий господарський суд встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених статтею 233 ГК України, частиною 3 статті 551 ЦК України та пунктом 3 статті 83 ГПК України підстав для зменшення розміру суми пені, яка підлягає до стягнення, у зв'язку з чим, розмір пені був зменшений на 30%, що складає 1210248,44 грн.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог статей 111-5, 111-7 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставин, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення. Суд касаційної інстанцій також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.