Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. Овечкіна В.Е. за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 р. у справі № 902/1121/15 господарського суду Вінницької області за позовом Приватного підприємства "Піраміда-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" про стягнення 2398295,02 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.10.2015 року у справі №902/1121/15 (суддя - Говор Н.Д.) позов приватного підприємства "Піраміда-Агро" задоволено частково в сумі 1157353,23 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" на користь приватного підприємства "Піраміда-Агро" 952034 грн. основного боргу, 192346,42 грн. інфляційних втрат, 12972,81 грн. річних, 23147,06 грн. судового збору. В позові в частині стягнення 643118,01 грн. основного боргу, 338709,63 грн. пені, 11499,37 грн. інфляційних втрат, 50216,93 грн. річних, 197397,85 грн. штрафу - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 р. (судді Мельник О.В., Розізнана І.В, Грязнов В.В.) рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.2015 залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник доводить, що судами не враховано часткового виконання боржником зобов'язань на користь первісного кредитора та вважає, що суми коштів отриманих приватним підприємством "Піраміда - Агро" від державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", в тому числі стягнених у виконавчому провадженні, є виконанням зобов'язання, проведеним належним чином. Посилається на те, що первісний кредитор (позивач) не передав новому кредитору (відповідачу) документи, що підтверджують право вимоги до боржника, що передбачено п.4.1.договору відступлення права вимоги та ст. 517 ЦК України, тому у позивача відсутнє право на стягнення заборгованості.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, Приватне підприємство "Піраміда-Агро" та державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" 08.05.2012 року уклали договір товарного кредиту № 12/100, відповідно до якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність товар, відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар, виходячи із умов даного договору.

Разом з тим, Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" не виконало своїх зобов'язань за договором товарного кредиту №12/100 від 08.05.2012 року, у зв'язку з чим приватне підприємство "Піраміда - Агро" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.06.2013 року у справі №902/473/13 за позовом ПП"Піраміда-Агро" до ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" позов задоволено повністю, вирішено стягнути з ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на користь ПП "Піраміда-Агро" 617586,76 грн. заборгованості та 12351,74 грн. судового збору.

01.07.2013 року господарським судом Вінницької області у справі №902/473/13 видано наказ, на підставі якого 17.07.2013 року державним виконавцем ДВС Іллінецького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на користь ПП "Піраміда-Агро" 629938,50 грн.

У процесі виконання рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2013 року у справі № 902/473/13 на користь стягувача приватного підприємства "Піраміда - Агро" з боржника державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" здійснено стягнення у загальній сумі 68681,23 грн.

Відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру вбачається, що постановою державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 16.03.2015 року зупинено виконавче провадження № 38900032 з виконання наказу господарського суд Вінницької області від 01.07.2013 р. по справі № 9020/473/13.

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" перерахувало на користь Приватного підприємства "Піраміда - Агро" 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 143635033 від 25.04.2014 року, з призначенням платежу "за засоби захисту згідно договору за 2012 рік".

Приписами статтей 512, 513 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні та форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні. Відповідно до вказаних норм кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

16.04.2014 року приватне підприємство "Піраміда - Агро" (надалі - первісний кредитор), товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" (надалі - новий кредитор) та державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (надалі - боржник) уклали договір про відступлення права вимоги № 8 (далі - договір відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1.1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору товарного кредиту № 12/100 від 08.05.2012 р. (надалі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником

Згідно з п 1.2. договору відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 93435,38 дол. США, що станом на дату укладення даного договору становить 1252034,06 грн. Крім цього, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основним договором.

Пунктами 2.2, 2.3 договору відступлення права вимоги відступлення визначено, що первісним кредитором новому кредитору права вимоги за основним договором є оплатним. Оплата за відступлене право вимоги за основним договором складає суму в розмірі 93435,38 дол. США, що станом на дату укладення даного договору складає 1252034,06 грн.

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків (п. 3.1. договору відступлення права вимоги).

Згідно з п. 3.2. договору відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується оплатити первісному кредитору суму коштів, зазначену в п. 2.3 даного договору, з розстроченням платежу за наступним графіком: 100 000 грн. - до 22 квітня 2014 року; 100 000 грн. - до 20 вересня 2014 року; 100 000 грн. - до 20 жовтня 2014 року; 100 000 грн. - до 20 грудня 2014 року; 852 034,06 грн. - в довільному графіку за вибором нового кредитора, але не пізніше 10 квітня 2015 року.

Новий кредитор свої зобов'язання з оплати первісному кредитору суму коштів відповідно до п п. 2.3, 3.2 договору виконав частково. Зокрема, перерахував на користь ПП "Піраміда - Агро" 300000 грн., в тому числі 02.10.2014 року перераховано 50000 грн., 09.10.2014 року перераховано 50000 грн., 11.11.2014 року перераховано 50000 грн., 09.01.2015 року перераховано 50000 грн., 13.02.2015 року перераховано 100000 грн., що підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК У країни первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, закон визначає, що укладаючи договір сторонами повинно бути досягнуто згоди про порядок передачі документів, які засвідчують права, що передаються та відповідно - порядок їх передачі, а отже робить таку умову істотною умовою правочинів про заміну кредитора в зобов'язанні, яка в обов'язковому порядку повинна бути погоджена сторонами та відображена в змісті укладеної між ними угоди.

Відповідно до п. 4.1. договору відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох днів з дати надходження оплати за відступлене право вимоги за основним договором.

Разом з тим, відповідач наполягає нп відсутності переходу права вимоги до нового кредитора, а саме відсутності факту передачі документів, що підтверджують право вимоги нового кредитора до боржника за п. 4.1 договору.

Водночас, такі доводи скаржника судом касаційної інстанції не приймаються до уваги оскільки, пунктом 4.1 договору уступки права вимоги сторонами погоджено умову про порядок передачі документів, які засвідчують право вимоги, однак, новим кредитором не виконано в повному обсязі умови договору про оплату права вимоги, а відтак до первісного кредитора не перейшов обов'язок про передачу документів, що засвідчують право вимоги.

Фактична відмова відповідача в односторонньому порядку від виконання зобов'язання по оплаті, що визначена пунктами 2.3, 3.2 договору про відступлення права вимоги, нівелює кореспондуючий такому обов'язку нового кредитора обов'язок первісного кредитора здійснити передачу документів, що підтверджують право вимоги, оскільки повна оплата суми визначена в п. 2.1-2.3 договору є умовою виконання первісним кредитором зобов'язання з передачі йому документів.

При цьому, колегія суддів враховує те, що на момент укладення договору відступлення права вимоги зобов'язання по сплаті боргу, право на вимогу якого переходить до нового кредитора, було дійсним.

Зміна розміру (суми) зобов'язання після укладення договору, що відбулася внаслідок часткового погашення боргу боржником, не може свідчити про недійсність вимоги, що була предметом договору цесії.

Також колнгія суддів зазначає, що проведення боржником часткової оплати після укладення договору цесії первісному, а не новому кредитору відбулось після невиконання самим апелянтом зобов'язань визначених п. п. 2.3, 3.2, договору про відступлення права вимоги в частині порушення графіку оплати.

В силу дії ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Цією ж статтею передбачено односторонню відмову від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Договір уступки права вимоги №8 від 16.04.2014 року не передбачає права на односторонню відмову від договору, також вказаний договір не був змінений та не був визнаний в установленому законом порядку недійсним, тобто є чинним на момент вирішення спору.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене суд касаційної інстанції погоджується з господарськими судами, що оскільки в матеріалах справи наявні докази часткового виконання відповідачем зобов'язання за договором про відступлення права вимоги на суму 300000 грн., що не може свідчити про визнання договору неукладеним, та відсутні докази повного виконання зобов'язання відповідно до п. п. 2.3, 3.2 договору, тому судами правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з ТОВ "Іллінецьке" 952034 грн. основного боргу.

Зміна курсу національної валюти по відношенню до долара станом на день пред'явлення позову до суду не збільшує обсягу зобов'язань відповідача, оскільки такий обсяг зобов'язань був визначений в національній валюті станом на день укладення договору цесії.

А тому, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду господарських судів про відмову в стягненні основного боргу в сумі 643118,01 грн.

Згідно з п. 5.1. договору відступлення права вимоги у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п 5.2 договору відступлення права вимоги у випадку невиконання будь-якою стороною будь-яких грошових зобов'язань, передбачених даним договором, така сторона повинна сплатити стороні, на користь якої має бути виконане грошове зобов'язання, штрафні санкції, штрафи та пеню, які вказані в основному договорі (договорі товарного кредиту № 12/100 від 08.05.2012 року).

Як вбачається з договору товарного кредиту № 12/100 від 08.05.2012 р., в останньому визначено відповідальність сторін, що уклали договір товарного кредиту за порушення умов договору товарного кредиту, зокрема за несвоєчасну оплату товару.

Договір про відступлення права вимоги укладений іншими сторонами, має інший предмет та умови його виконання, відмінні від умов договору товарного кредиту, таким чином колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про те, що у договорі про відступлення права вимоги сторони не передбачили відповідальність (розмір та базу нарахування неустойки) за порушення зобов'язань новим кредитором щодо оплати відступлення права вимоги перед первісним кредитором, також у цьому договорі не передбачено збільшення розміру процентів річних, встановленого ст. 625 ЦК України.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли вірного висновку про відмову в позові в частині стягнення 338709,63 грн. пені, 11499,37 грн. інфляційних втрат, 50216,93 грн. річних, 197397,85 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 (v0014600-13) ).

Таким чином, господарськими судами правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 192346,42 грн. інфляційних втрат та 12972,81 грн. річних.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі встановлення інших обставин, намагання переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, визначених ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Таким чином, колегія суддів залишає без змін додаткову постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 р., дадаткову постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.2015 р. у справі №902/1121/15 господарського суду Вінницької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.