Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М., Могил С.К., за участю представників: позивача Бартосевич Б.В., представник, відповідачів 1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) Левченко Д.Ю., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі № 910/21187/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" до 1)Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ" 2)Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 17 383,50 грн,

У зв'язку з перебуванням судді Малетича М.М. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.03.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/21187/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Борденюк Є.М., Могил С.К.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ" 7928,84 грн та Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 9454,66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 (суддя Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 (судді: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Дідиченко М.А., Буравльов С.І.), позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" 7928,84 грн сплаченого страхового відшкодування та 833,32 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" 9454,66 грн сплаченого страхового відшкодування та 993,68 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до ДП "НЕК "Укренерго". Скаргу мотивовано доводами про порушення судами статті 22 Цивільного кодексу України, статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 9 Закону України "Про страхування", статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 23.06.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" (страховик) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №100-1821/14-СТ, за яким застраховано транспортний засіб "KIA Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1.

26.12.2014 у місті Києві на проспекті Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "KIA Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, автомобіля "Subaru", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9 та автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_10

У результаті зазначеної ДТП автомобіль "KIA Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою ДАІ № 9481024.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.02.2015 у справі №761/408/15-п водія автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до рахунку ТОВ "Світ Авто" від 06.01.2015 вартість відновлювального ремонту застрахованого у позивача автомобіля становить 62154,66 грн.

Страхувальник пошкодженого в ДТП транспортного засобу "KIA Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" з заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору страхування визнана позивачем страховим випадком, про що складено страховий акт №130.

Згідно розрахунків, здійснених на підставі положень договору добровільного страхування, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 59454,66 грн (62154,66 грн - вартість відновлювального ремонту - 2700 грн - франшиза).

Позивач на виконання умов зазначеного договору здійснив перерахування СТО, яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля, страхового відшкодування на суму 59454,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №766 від 16.02.2015.

Водночас цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, водія якого визнано винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС№9945758.

Застрахованим транспортним засобом за зазначеним полісом є автомобіль "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну якому становить 50000 грн, франшиза - 0 грн.

Власником вищезазначеного автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, є Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", а винний у ДТП водій ОСОБА_10 перебуває у трудових відносинах із Львівськими магістральними електричними мережами ДП "НЕК "Укренерго".

Позивач, зазначає, що після сплати ним своєму страхувальнику страхового відшкодування згідно умов договору страхування наземного транспорту №100-1821/14-СТ до нього перейшло право вимоги до відповідачів.

Посилаючись на те, що після сплати ним своєму страхувальнику страхового відшкодування згідно умов договору страхування наземного транспорту №100-1821/14-СТ до нього перейшло право зворотної вимоги до відповідачів, позивач, направив на адресу відповідачів претензії про виплату страхового відшкодування. У відповідь на претензію відповідач-1 21.07.2015 оплатив позивачу 42071,16 грн страхового відшкодування, що підтверджується банківською випискою.

За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідачів суми страхового відшкодування, а саме: з відповідача-1 недоплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 7 928,84 грн та з відповідача-2 - 9454,66 грн різниці між лімітом відповідальності відповідача-1 та загальним розміром страхового відшкодування.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу ОСОБА_10, який знаходиться у трудових відносинах з Львівськими магістральними електричними мережами ДП "НЕК "Укренерго".

У відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність відповідальної за регресними вимогами особи (ДП "НЕК "Укренерго") перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача-1 в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, а відтак, є правомірним задоволення позову щодо стягнення з відповідача-1 7928,84 грн страхового відшкодування.

Також суди дійшли обґрунтованого висновку, що ДП "НЕК "Укренерго", як страхувальник за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, та як роботодавець цього водія, є особою, відповідальною за завдані позивачу збитки в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ", як страховиком.

Викладені в касаційній скарзі заперечення відповідача-2 стосовно задоволення позовних вимог зводяться до необхідності переоцінки обставин щодо визначення розміру завданих збитків, що відповідно до статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до компетенції касаційної інстанції. При цьому в основу заперечень заявника покладено непогодження щодо визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку СТО та твердження про те, що єдиним способом встановлення часу виникнення пошкоджень транспортного засобу є проведення автотехнічної експертизи, оскільки звіт про оцінку встановлює вартість відновлювального ремонту всіх пошкоджень застрахованого автомобіля, а не конкретних пошкоджень, що утворилися в результаті ДТП.

Однак, з урахуванням вимог п.36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги наявність страхового акта №130, платіжного доручення від 16.02.2015 №766 та рахунку від 06.01.2015 ТОВ "Світ Авто", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Дійсно, нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі на підставі рахунку СТО на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, по-перше, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту від 23.06.2014 №100-1821/14-СТ, а Закон України "Про страхування" (85/96-ВР) відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки.

В свою чергу, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) регулює не спірні регресні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача-1 саме у разі виконання ним зобов'язання безпосередньо відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.