Головуючий суддя Яценко О.В., судді Данилова М.В., Фролова Г.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 5011-23/10527-2012 Господарського суду міста Києва за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" на рішення дію/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" про розірвання договору та стягнення 11 700 000, 00 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Яковюк Л.Ю. дов. № 01-29-123 від 30.03.2016, - відповідача: Євсєєв М.В. дов. б/н від 11.01.2016, - ДВС: Нещадим І.С. дов. № 20-22/701 від 301.2.2015

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі за текстом - ПАТ "Київський річковий порт" задоволено: розірвано договір доручення № 03-11/1 від 03.11.2011 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Декорт" (далі за текстом - ТОВ "Декорт") та ПАТ "Київський річковий порт", стягнуто з ТОВ "Декорт" на користь ПАТ "Київський річковий порт" 11 700 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 65 453 грн. 00 коп. - судового збору.

У червні 2015ТОВ "Декорт" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргу на рішення, дію/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 провадження за скаргою ТОВ "Декорт" на рішення, дію/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича повернути наказ Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 у справі № 5011-23/10527-2012 без виконання - припинено. В іншій частині скаргу ТОВ "Декорт" на рішення, дію/бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень задоволено: визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанови про арешт коштів боржника, постанови про стягнення боржника виконавчого збору, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30.04.2015 у виконавчому провадженні № 36486678; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.04.2015 ВП № 36486678; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 30.04.2015 ВП № 36486678; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.04.2015 ВП № 36486678; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30.04.2015 ВП № 36486678.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 та відмовити в задоволенні скарги ТОВ "Декорт".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 5011-23/10527-2012 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 5011-23/10527-2012, а в задоволенні скарги ТОВ "Декорт" відмовити, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 25, 27, 28, 30, 31, 41, 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою від 25.02.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Сибіги О.М., Ходаківської І.П. касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.03.2016 року № 08.03-04/349, у зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М., призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 5011-23/10527-2012.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.03.2016 року у справі № 5011-023/10527-2012, у зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М., сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Ходаківська І.П., Фролова Г.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2016 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 17.03.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року, у зв'язку з перебуванням з 16.03.2016 року по 22.03.2016 року на лікарняному судді-доповідача, розгляд справи перенесено на 31.03.2016 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.03.2016 року № 08.03-04/681, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 5011-23/10527-2012.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 року у справі № 5011-23/10527-2012, у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Данилова М.В., Фролова Г.М.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18.09.2012 рішенням господарського суду міста Києва позовні вимоги ПАТ "Київський річковий порт" задоволено: розірвано договір доручення № 03-11/1 від 03.11.2011 року, укладений ТОВ "Декорт" та ПАТ "Київський річковий порт", стягнуто з ТОВ "Декорт" на користь ПАТ "Київський річковий порт" 11 700 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 65 453 грн. 00 коп. - судового збору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 11.02.2013 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36486678 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-23/10527-2012 від 02.10.2012. Вказаною постановою надано боржнику семиденний строк для самостійного виконання наказу з моменту отримання даної постанови.

30.04.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанову про арешт коштів боржника, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Задовольняючи частково скаргу ТОВ "Декорт" суди виходили з того, що в ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем виконавчі дії, необхідні для здійснення заходів примусового виконання рішення суду, у строки та порядку передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) вчинені не були, а тому постанови про накладання арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.04.2015, про арешт коштів боржника від 30.03.2015 та про стягнення з боржника виконавчого збору визнано незаконними.

В той же час, стосовно зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича повернути наказ Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 у справі № 5011-23/10527-2012 без виконання, суди зазначили, що 30.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з поданою до Міністерства юстиції України заяви (в порядку ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження") № 01-29-165 від 22.05.2015, в якій зазначено про врегулювання питання погашення заборгованості боржника перед стягувачем, а тому у зв'язку з вичерпанням предмету спору в цій частині скарги, суди дійшли висновку про те, що провадження у за скаргою в частині зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича повернути наказ Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 у справі № 4011-23/10527-2012 без виконання, згідно положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами ч. 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Пунктом 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (z0489-12) , визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що виконавче провадження з виконання Наказу відкрито 11.02.2013, а строк для його добровільного виконання встановлено на протязі 7 днів з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, з огляду на приписи п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, державним виконавцем було дійсно винесено з порушенням, встановленого вказаною інструкцією строку, однак суди не врахували, що порушення вказаного Інструкцією строку не є підставою для визнання постанови про стягнення виконавчого збору недійсною та не є підставою для її скасування.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували наведених положень матеріального закону, не дослідили чи були вчинені відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2015 ТОВ "Декорт" (сторона-1) та ПАТ "Київський річковий порт" (сторона-2) уклали договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п. 1 якого сторона-1 і сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких строна-1 і сторона-2 є сторонами.

Згідно п. 1.1. договору про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором відступлення права вимоги № 2602-1/15 від 26.02.2015 на суму 11 211 334, 40 гривень сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 11 211 334, 40 гривень (одинадцять мільйонів двісті одинадцять тисяч триста тридцять чотири грн. 40 коп.).

Загальна сума заборгованості сторони-2 перед стороною-1 за вищевказаним договором складає 11 211 334, 40 гривень (одинадцять мільйонів двісті одинадцять тисяч триста тридцять чотири грн. 40 коп.).

Відповідно до п. 1.2. договору про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором доручення № 03-11/1 від 03.11.2011 сторона-2 є кредитором, а сторона-1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 11 211 360, 80 гривень (одинадцять мільйонів двісті одинадцять тисяч триста шістдесят грн. 80 коп.).

Загальна сума заборгованості сторони-1 перед стороною-2 за вищевказаним договором складає 11 211 360, 80 гривень (одинадцять мільйонів двісті одинадцять тисяч триста шістдесят грн. 80 коп.).

Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються в обсязі, що становить 11 211 334, 40 гривень (одинадцять мільйонів двісті одинадцять тисяч триста тридцять чотири грн. 40 коп.), оскільки зустрічні вимоги є однорідними.

Листом від 24.04.2015 ПАТ "Київський річковий порт" звернулось до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, в якому, у зв'язку з врегулюванням питання погашення заборгованості в самостійному порядку ТОВ "Декорт" перед ПАТ "Київський річковий порт", просило повернути наказ Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 № 5011-23/10527-2012 стягувачу - ПАТ "Київський річковий порт" без подальшого виконання.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.