головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Бондар С.В., Васищака І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Арбузинського районного центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.16 у справі № 915/1293/15 господарського суду Миколаївської області за позовом Арбузинського районного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" про стягнення суми за участю представників від: позивача Хабловська О.В. (дов. від 23.03.16) відповідача-2 Мухін А.М. (дов. від 18.12.15)

Арбузинський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою фірма "Комтехсервіс" безпідставно отриманих 53500 грн. Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Філії "Південне РУ" ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" кошти в сумі 48900,00 грн., оскільки решта боргу в сумі 4600 грн. добровільно перераховані позивачу банком. Втім, заяви про відмову від позовних вимог до першого відповідача позивач не надав. Провадження у справі щодо вимог до першого відповідача припинене не було.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.11.15 (суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Разюк В.М., суддів: Петрова М.С.), в позові відмовлено. Судові акти обґрунтовані тим, що ТОВ фірма "Комтехсервіс", погодившись повернути за ст. 1212 ЦК України безпідставно перераховані йому позивачем кошти на загальну суму 53500 грн., надало відповідні платіжні доручення до філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", яка їх перерахування в повному обсязі позивачу не здійснила (за винятком 4600 грн.). Втім, позивачем не визначені та не доведенні правові підстави для задоволення заявлених вимог до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", так як між ними відсутні зобов'язальні правовідносини.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі надали відзиви на касаційну скаргу (різні за змістом), у яких просять її залишити без задоволення, постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ фірма "Комтехсервіс" (Продавець) та Арбузинським районним центром зайнятості (Покупець) укладені договори №71 та №77 від 20.11.14, згідно з якими продавець продає, а покупець купує товар (комп'ютерне обладнання).

П.п. 2.2 договорів визначено, що передача товару здійснюється протягом 30-ти робочих днів від дня перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 договорів ТОВ фірма "Комтехсервіс" протягом дії договору зобов'язався продати позивачу товар на суму 48900грн. за договором № 77 та 4600грн. за договором № 71. Згідно постанови КМУ № 117 від 23.04.14 (117-2014-п) позивач може здійснювати плату за договорами згідно з наданими рахунками лише при наявності фінансування.

Платіжними дорученнями № 770 від 16.12.14 на суму 48900,00 грн. та № 771 від 16.12.14 на суму 4600,00 грн. перерахована 100% передоплати за товар. Товар фактично поставлений не був.

Оскільки ГУДКСУ в Миколаївській області оплата фактично здійснена і січні 2015р., тобто після завершення терміну дії договору і у 2015 році не передбачене фінансування узгоджених договорами закупок, позивач листом за № 04-85 від 29.01.15 витребував сплачені кошти у ТОВ фірми "Комтехсервіс", яке погодилось з вимогою про їх повернення. Так, 1- й відповідач (як платник) направив 2- му відповідачу (ПРУ АТ "Фінанси та кредит" у м. Миколаєві) платіжні доручення № 1324 від 29.01.15 на суму 4600,00 грн. та № 1323 від 29.01.15 на суму 48900,00 грн. із зазначенням призначення платежу: "повернення коштів згідно листа № б/н від 29.01.15". Отримувачем виступив Арбузинський районний центр зайнятості. Дані платіжні доручення отримані банком, але не виконані.

Між ТОВ фірма "Комтехсервіс" (клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 14.12.11 укладений договір №139/14954-980 на розрахунково-касове обслуговування.

Судами відмовлено в позові повністю з посиланням на те, що предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення саме з 2-го відповідача (Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит") коштів в сумі - 48900,00 грн., оскільки заявою про уточнення позову позивач фактично переніс заборгованість на 2-го відповідача. В той же час, у матеріалах справи немає жодного доказу існування договірних відносин між Арбузинським районним центром зайнятості та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит", окрім того, позивач є лише отримувачем коштів згідно платіжних доручень № 1324 від 29.01.15 та № 1323 від 29.01.15, а власником коштів залишається клієнт (1- й відповідач). Оскільки кошти, які знаходяться на рахунку клієнта банку, визначаються активами клієнта (1-го відповідача), та належать йому на праві власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що дані обставини були підставою тільки для відмови в позові щодо відповідача-2, тому судові акти щодо відмови у позові щодо Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" підлягають залишенню без змін. Втім, суди неправомірно відмовили в позові вцілому, при цьому вони безпідставно самоусунулися від обов'язку розглядати позовні вимоги щодо першого відповідача, а вирішували їх лише щодо відповідача-2.

Так, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.15 не було проведено заміну відповідача, суд лише залучив іншого відповідача (відповідача-2) до участі у справі. При цьому заяви про відмови від позовних вимог до відповідача 1 позивач не подавав. (Уточненням позовних вимог позивач лише просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" 48900,00 грн., але не просив припинити провадження щодо першого відповідача, або позовних вимог щодо нього, у зв'язку із відсутністю спору. У рішенні та постанові вказані обидва відповідачі.) Провадження у справі щодо першого відповідача припинене не було.

За таких обставин, з врахуванням вимог ст. 24, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги стосувалися обох відповідачів, а відтак, мали бути вирішені судом щодо кожного відповідача окремо. Щодо другого відповідача судами правомірно та аргументовано відмовлено в позові, з чим погоджується також суд касаційної інстанції. Втім, судові акти не містять підстав для відмови в позові щодо першого відповідача. Суди фактично не розглянули позовні вимоги щодо нього, але відмовили в позові.

Відповідно до ч.8 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. За таких обставин, суди безпідставно не розглядали позовні вимоги стосовно відповідача-1.

Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що зобов'язання відповідача-1 повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти не припиняється фактом неплатоспроможності відповідача-2 та здійснення тимчасової адміністрації в ньому.

Як зазначено в п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" N 14 від 17.12.13 (v0014600-13) , з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим, сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. (Такої правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові №6-88цс13.)

В даному випадку, на момент подання позову договір, який існував між сторонами та на підставі якого відповідач-1 отримав кошти, припинив свою дію. Тому положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані до правовідносин сторін.

Зазначені правові норми не були взяті до уваги судами попередніх інстанцій, що є підставою для скасування судових актів у справі в частині відмови в позові до першого відповідача з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області (судові акти в частині відмови в позові щодо другого відповідача підлягають залишенню без змін). При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Арбузинського районного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.16 у справі №915/1293/15 скасувати в частині відмови в позові щодо Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс".