головуючого судді Саранюка В.І. - доповідач суддів Дунаєвської Н.Г. Кочерової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" на рішення від та на постанову від Господарського суду Одеської області 17.11.2015 Одеського апеляційного господарського суду 04.02.2016 у справі господарського суду № 916/3920/15 Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" до 1. Фермерського господарства "Агрохолдинг 2007" 2. Публічного акціонерного товариства "Златобанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна про визнання договору купівлі - продажу недійсним за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.11.2015 у справі № 916/3920/15 (суддя Зеленов Г.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 (головуючий суддя Воронюк О.Л. судді: Лашин В.В., Мирошниченко М.А.), відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" (позивач) у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.11.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 27, 28, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016 у справі № 916/3920/15 (головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Кочерова Н.О.) прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" до провадження.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Акулової Н.В. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 916/3920/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Акулової Н.В. на лікарняному, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Дунаєвська Н.Г., Кочерова Н.О.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитор, банк, заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" (позичальник) укладено кредитний договір № 176/12/13-KL, відповідно до якого в порядку та на умовах, встановлених договором та чинним законодавством України, банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.3 договору, а саме, 2 500 000,00 грн. Кінцева дата повернення кредитних коштів: не пізніше 17 червня 2015 включно. Повернення має відбуватися відповідно до погодженого сторонами графіку (п. 1.4, п. 1.4.1 кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 02.07.2013 між ТОВ "Ланжерон і К" та ПАТ "Златобанк" укладено договір застави № 176/12/13-KL/S-1, відповідно до якого цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя щодо сплати заставодавцем його боргових зобов'язань у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі зі всіма змінами та доповненнями до нього.

Пунктами 3.1, 3.1.1, 3.2 договору застави передбачено, що предметом застави за цим договором є рухоме майно - виробниче обладнання, а саме: обладнання в кількості 267 одиниць згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору застави. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності. Протягом строку дії цього договору предмет застави зберігається за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лимарське, вул. Леніна, 39. Утримувач ТОВ "Ланжерон і К".

У пункті 4.4.1 договору встановлено право заставодержателя у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором, переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації способом визначеним на розсуд заставодержателя.

Відповідно до пунктів 3.3., 3.3.2. договору застави заставна вартість предмета застави відповідає ринковій вартості та складає 7 754 906 грн. При цьому сторони погодилися, що при зверненні стягнення та реалізації предмета застави Заставодержатель не буде будь - яким чином обмежений зазначеною вартістю предмета застави. Сторони домовились, що заставодержатель переглядає вартість предмета застави з урахуванням змін та кон'юнктури ринку не рідше одного разу на рік.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору застави за рахунок предмета застави Заставодержатель може задовольнити у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, такі вимоги: всі невиплачені боргові зобов'язання, і всі інші вимоги, які можуть бути задоволені із вартості предмета застави, згідно з чинним законодавством, включаючи вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням зобов'язань за кредитним договором та цим договором, а також всіх витрат, понесених заставодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором. Заставодержатель має право задовольнити із вартості предмета застави всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплата заставодавцем заставодержателеві будь - якої суми, що входить до складу боргових зобов'язань у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і у такому порядку, як встановлено у кредитному договорі, предмет застави втрачений і заставодавець не поновив його, або за згодою Заставодержателя не замінив його іншим рівноцінним предметом згідно з вимогами цього договору, у випадку порушення будь-яких умов до цього договору, зокрема, але не виключно, зобов'язань передбачених п. 4.1 цього договору, інші обставини, встановлені законодавством України, кредитним договором та цим договором.

Пунктом 6.3 договору застави встановлено, що жодне з положень цього договору не може тлумачитися як таке, що обмежує: права заставодержателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку встановленому законодавством; на власний розсуд обрати один із таких позасудових засобів звернення стягнення на предмет застави: передача предмета застави у власність заставодержателя в рахунок виконання боргових зобов'язань в порядку встановленому законодавством, продаж заставодержателем предмета застави шляхом укладання договору купівлі - продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах; реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, іншими способами, права сторін встановити інший порядок звернення стягнення на предмет застави.

У пункті 6.4 передбачено, що порядок реалізації предмета застави для погашення заборгованості за кредитним договором визначається заставодержателем та може здійснюватися як із залученням заставодавця, так і без нього, всіма можливими шляхами, зокрема через аукціони, біржі комісійні магазини тощо.

27.11.2014 ПАТ "Златобанк" направило на адресу ТОВ "Ланжерон і К" повідомлення № 026/1-БТ про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання (заборгованість позичальника складає 2 707 091,34 грн.) та про намір банку звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 176/12/13-KL/S-1 від 02.07.2013 для задоволення вимог ПАТ "Златобанк", в загальному розмірі 1 803 559 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, шляхом укладання відповідного договору купівлі-продажу з третьою особою. Дата підписання договору купівлі-продажу погоджена сторонами на 29 грудня 2014. Загальна вартість продажу заставного майна становить 1 803 559,00 грн. Банк запропонував ТОВ "Ланжерон і К" повідомити банк про свій намір щодо виконання порушеного зобов'язання.

27.11.2014 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення за договором застави від 02.07.2013 № 176/12/13-KL/S-1.

29.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (продавець), який є заставодержателем рухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" (боржник), та діє від імені боржника і Фермерським господарством "Агрохолдинг 2007" (покупець), керуючись статтями 24, 26, 27, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у зв'язку з порушенням ТОВ "Ланжерон і К" умов кредитного договору № 176/12/13-KL від 18.06.2013, укладено договір купівлі-продажу рухомого майна відповідно до договору застави № 176/12/13-KL/S-1 від 02.07.2013.

ТОВ "Ланжерон і К" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ФГ "Агрохолдинг-2007".

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зазначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 26 вказаного Закону надано право обтяжувачу на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 вказаного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов'язання, сплати інших сум.

Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Частинами 1, 5, 6 статті 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій банком виконано вимоги статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", 27.11.2014 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення за договором застави від 02.07.2013 № 176/12/13-KL/S-1, банком направлено повідомлення ТОВ "Ланжерон і К" про намір банку звернути стягнення на предмет застави для задоволення вимог ПАТ "Златобанк", в загальному розмірі 1 803 559 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, шляхом укладання відповідного договору купівлі-продажу з третьою особою. Банком вказано дату підписання договору купівлі-продажу, загальну вартість продажу заставного майна та запропоновано ТОВ "Ланжерон і К" повідомити банк про свій намір щодо виконання порушеного зобов'язання.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2014 у справі № 520/3850/14-ц задоволено позовні вимоги ПАТ "Златобанк", стягнуто солідарно з ТОВ "Ланжерон і К" та поручителів заборгованість за кредитним договором № 176/12/13-KL від 18.06.2013.

ТОВ "Ланжерон і К" не виконано свого зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

У пункті 4.4.1 договору застави встановлено право заставодержателя у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором, переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації способом визначеним на розсуд заставодержателя.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що порядок реалізації предмета застави для погашення заборгованості за кредитним договором визначається заставодержателем та може здійснюватися як із залученням заставодавця, так і без нього, всіма можливими шляхами, зокрема через аукціони, біржі комісійні магазини тощо.

Відповідно до частини 5 статті 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно.

Крім того, як зазначено в договорі купівлі-продажу ПАТ "Златобанк", укладаючи вказаний договір діяв від імені боржника.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що договір купівлі-продажу від 29.12.2014 відповідає нормам чинного законодавства, судами обґрунтовано відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.